Торговець смертю

Путіну поки що не вдалося обміняти Сирію на Україну. Європа досить швидко отямилася після шоку від терактів 13 листопада в Парижі. Саміт G20 через два дні після жаху, який пережила столиця Франції, продемонстрував, що навіть спільний ворог не робить Росію повноправним союзником світової антитерористичної коаліції. Тим паче з тероризмом Москва бореться більш ніж дивно. Досить згадати збитий турками російський бомбардувальник, котрий заходив на маневр над тією частиною Сирії, де ІДІЛ немає взагалі. Знову заблукали?

Трагедія, яка забрала життя майже 150 осіб, нікого не залишила байдужим. Вона посіяла найрізноманітніші думки й переживання в душах людей. Передусім тепер кожен із нас розуміє: зона бойових дій не обмежується країнами, безпосередньо втягнутими у воєнні конфлікти. Відтепер ніхто й ніде не може бути впевненим у своїй безпеці.

Нагадаємо: у вечір п'ятниці 13 листопада в різних районах Парижа сталася серія терактів. Спочатку пролунали три вибухи біля Stade De France, де проходив матч Франція—Німеччина. Крім того, терористичні атаки відбулися ще в п'яти місцях. Зокрема, терористи захопили й розстріляли заручників у театрі Bataclan. «По нас стріляли, як по птахах», – розповів один із очевидців трагедії. «Люди падали, як доміно», – каже другий... Нападники під час стрілянини прославляли Аллаха й кричали: «Це за Сирію!». Відповідальність за скоєння терактів у Парижі взяли на себе бойовики ІДІЛ.

Перші повідомлення про ці жахіття позбавили сну добру половину Європи. Люди переписувалися в соціальних мережах, шукали своїх друзів­парижан. Фейсбук зреагував миттєво й запропонував французам послугу – електронне повідомлення всім друзям про те, що з ними все гаразд і вони не перебувають в епіцентрі терористичних атак. Співчуття. Пригнічений стан. Адже бійня в місті Мрії, Кохання й Свята зачепила кожного за живе. Наступного дня весь Фейсбук на знак підтримки був у кольорах французького прапора. А росіяни масово почали ображатися на весь світ. Мовляв, коли вибухнув борт над Синаєм, світова спільнота не вивісила на своїх сторінках російські прапори. Почалося міряння смертю… Але це вже інша історія.

Тож саміт G20 минув під сильним враженням від терактів у Парижі. Його учасники одноголосно заявили про свою єдність та рішучий намір посилити боротьбу з ІДІЛ. Однак конкретні кроки щодо реалізації нової стратегії так і не оприлюднили.

Багато хто з українських експертів та політиків після саміту поспішив заявити: все пропало. Мовляв, ставки Росії виросли, й вона від 14 листопада з політичного вигнанця буквально перетворилася мало не на союзника Заходу по коаліції. Проте час показав, що істерики були марні, а позиція такого члена НАТО, як Туреччина, її рішучість і надалі адекватно реагувати на порушення російськими бомбардувальниками свого повітряного простору продемонструвала справжнє ставлення до формального «союзника». Політологи підкреслюють, що особливий погляд Путіна на вирішення ситуації в Сирії та його славнозвісна «гуманітарна місія» в урегулюванні ситуації на Донбасі не дають підстав претендувати на більше. Понад те, агентство Reuters із посиланням на інформацію високопоставленого європейського дипломата повідомило, що нібито західні лідери, які зустрілися в кулуарах саміту G20, домовилися продовжити санкції стосовно Росії через її втручання в Україну ще на шість місяців: до липня 2016 року.

Зокрема, сказав дипломат журналістам, лідери дійшли висновку, що важливо продовжувати тиск на Росію напередодні запланованих виборів у Східній Україні. «Вибори в Україні – це непросте завдання. У нас є шанс отримати те, що ми хочемо, тільки якщо розіграємо санкційну карту. Фінансові санкції повинні залишатися в силі до переможного кінця», – повідомив він агентству.

Однак не все так просто. Не минуло й кількох днів, як міністр закордонних справ Італії Паоло Джентілоні спростував цю інформацію. «Жодних рішень із приводу санкцій не прийнято на саміті G20 у Туреччині», – сказав він у парламенті Італії. Джентілоні підкреслив, що це питання може бути розглянуто в «найширшій дискусії» на саміті Європейського Союзу в грудні.

Що ж, зачекаємо офіційного рішення. Але щось підказує, що воно буде на користь України, а не Росії. І заява президента Франції Франсуа Олланда 26 листопада в ході його візиту до Москви — зайве того підтвердження. Париж чітко дав зрозуміти: санкції знімуть, коли Мінську угоду буде повністю втілено у життя.

Американці пішли далі й увели нові санкції проти Росії через Сирію. Із Путіним, звичайно, сідають за столик у вестибюлі, жваво обговорюють нагальні проблеми, та це не привід говорити про те, що йому нібито вдалося виправити становище політичної ізоляції або нав’язати світовим лідерам свій порядок денний. Бо ж який сенс зайве смикати озброєного ядерною бомбою тигра за вуса, якщо з російським торговцем смертю грають тривалу партію? І ця складна гра припускає неприємні рукостискання, посмішки й навіть візити до Москви. Однак не варто забувати, що Захід має власні методи «мочити в сортирі». Відмінні від російських миттєвих «розборок» зі стріляниною по горобцях. У Європі теж не пробачають загибелі своїх громадян, але страву подають холодною.

Автор: Яна СТАДІЛЬНА