Інституційне утвердження електронних петицій в Україні в контексті зарубіжного досвіду

Розкривається інституційне утвердження електронних петицій в Україні в контексті досвіду Великої Британії, США, Фінляндії та Латвії. Вказується, що запровадження електронних петицій є важливим сучасним трендом, який охопив більшість демократичних країн. Нині подання електронних петицій передбачено в понад 75 країнах світу, котрі мають різні форми, суб’єктів створення та порядок подання е-петицій. Запровадження системи електронних петицій в Україні є важливим, своєчасним і прогресивним кроком, що сприятиме активнішій участі громадян у вирішенні державних і суспільних питань. Першим органом державної влади України, який запровадив електронні петиції, став Президент України.
Ключові слова: інституційне утвердження, електронні петиції, Україна, Велика Британія, США, Фінляндія, Латвія.

Набуття чинності Законом «Про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» щодо електронного звернення та електронної петиції» № 577-VIII від 2 липня 2015 року [1] істотно розширило форми взаємодії громадськості та органів публічної влади України щодо вирішення державних і суспільних питань. Зокрема, згідно зі статтею 23-1 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 2 жовтня 1996 року громадяни можуть звернутися до Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, органу місцевого самоврядування з електронними петиціями через офіційний веб-сайт органу, якому вона адресована, або веб-сайт громадського об’єднання, що збирає підписи на підтримку електрон­ної петиції. В електронній петиції має бути викладено суть звернення, зазначено прізвище, ім’я, по батькові автора (ініціатора) цієї петиції, адресу електронної пошти. На веб-сайті відповідного органу чи громадського об’єднання, що збирає підписи, обов’язково зазначаються дата початку збирання підписів та інформація щодо загальної кількості та переліку осіб, які підписали електронну петицію [2].

Першим органом державної влади України, який практично втілив у життя вказане законодавче положення, став глава держави. Так, 28 серпня 2015 року запрацював спеціальний розділ «Електронні петиції» веб-сайту Президента України, доступний за електронною адресою petition.president.gov.ua. Для того, щоб підтримати електронну петицію чи створити нову, потрібно зареєструватися на сайті: заповнити форму на сторінці «Реєстрація» та для активації облікового запису перейти за посиланням, вказаним в електронному листі, що надійшов на електронну поштову адресу користувача, зазначену під час реєстрації. Після того, як обліковий запис буде активовано, користувач може увійти на сайт, щоб створювати або підтримувати петиції [3].

Електронна петиція, адресована Президентові України, розглядається за умови набрання нею щонайменше 25 тисяч підписів громадян протягом не більш як трьох місяців від дня її оприлюднення. Якщо електронна петиція в установлений строк не набрала необхідної кількості голосів, то після завершення строку збирання підписів на її підтримку вона розглядається як звичайне звернення громадян. Інформація про початок розгляду електронної петиції, яка в установлений строк набрала необхідну кількість голосів на її підтримку, оприлюднюється в розділі електронних петицій на сторінці «На розгляді» не пізніш як через три робочі дні після набрання необхідної кількості підписів. Електронна петиція розглядається невідкладно, але не пізніше десяти робочих днів від дня оприлюднення інформації про початок її розгляду [2].

Запровадження електронних петицій до Президента України викликало неабиякий суспільний інтерес до цієї форми комунікації з владою. За перші 11 днів роботи сервісу, за даними заступника голови адміністрації Президента України Д. Шимківа, сайт глави держави відвідало 540 тисяч користувачів. Завдяки сервісу відвідуваність сайта зросла в 4 рази. Сторінка петицій зібрала понад 6 мільйонів переглядів. Три петиції протягом перших 11 днів подолали бар’єр у 25 тисяч підписів: 1) петиція № 40 «Законодавчо затвердити право громадян на захист»; 2) петиція № 55 «Скасування розмитнення й акцизного податку на імпорт авто»; 3) петиція № 1606 «Призначити М. Саакашвілі Прем’єр-міністром України». Понад 26% аудиторії сайта заходять на нього з мобільних пристроїв (19% – з мобільних телефонів, 7% – з планшетів). Це свідчить про те, що сервіс оцінила технологічно найпросунутіша частина українців, які активно користуються мобільними пристроями. Щодо географічного розподілу відвідувачів, то найбільша кількість користувачів представляє Київ – 34%. До четвірки лідерів входять також Харків (7%), Львів (6%) та Одеса (4%) [4].

Інститут електронних петицій, що викликав такий неймовірний інтерес в українському суспільстві, вже є досить апробованим механізмом взаємодії з владою в країнах західної демократії й особливо на міжнародному рівні. З допомогою електронних інструментів громадськість має змогу долати бар’єри державних кордонів і навіть континентів, а однодумці – швидко мобілізуватися з певної проблеми в масштабах усього людства. У зв’язку з цим, створено низку міжнародних платформ, які сприяють підготовці та поширенню е-петицій по всьому світу. З-поміж них, зокрема, сайт Change.org, зареєстрований у США й доступний для більш як 120 мільйонів користувачів 20 мовами та діалектами [5]. Завдяки діяльності такого роду платформ у доволі короткі терміни інститутам громадянського суспільства вдається створювати петиції, під якими підписуються мільйони людей з усього світу. Найчисленніша е-петиція була створена в грудні 2009 року та подана до керівників держав та їхніх делегацій, які брали участь у Копенгагенському саміті з проблем зміни клімату на планеті. В електронній петиції вимагалося вжити невідкладних заходів із зупинення процесу глобального потепління на Землі. Протягом місяця її підписали понад 14 мільйонів осіб [6].

Сприяла інституційному утвердженню електронної демократії як на міжнародному, так і національному та місцевому рівнях активна роль у цьому процесі провідних міжнародних організацій. Одним із перших кроків щодо визначення фундаментальних засад подання е-петицій стало прийняття 18 лютого 2009 року Рекомендації CM/Rec(2009)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо електронної демократії (е-демократії). Електронними клопотаннями, згідно з 45-им принципом цієї рекомендації, є електронне подання протесту чи рекомендації демократичного інституту: підписання громадянами петиції та можливість брати участь у дискусії з цього питання, вказавши свої імена та адреси в Інтернеті. Е-петиції, як і петиції до парламенту в цілому, мають різні форми. Вони сприяють поданню громадянами до парламенту та інших демократичних інститутів клопотань та обговоренню й обмірковуванню їх серед громадян. Окрім цього, в Директиві 50 Рекомендації CM/Rec(2009)1 вказується: щоб зумовити довіру до електронних петицій та електронних консультацій, парламент чи орган державної влади мають приділяти належну увагу висловленим думкам і забезпечити зворотний зв’язок мотивованим заявникам щодо вирішення певного питання [7, с. 17, 27].

Однією з перших країн, яка запровадила систему електронних петицій (спочатку на регіональному рівні), є Велика Британія. 1999 року за підтримки парламенту Шотландії стартував проект E-Petitioner, з допомогою якого вперше через електронну форму можна було направити свою пропозицію депутатам. Нині подання електронних петицій є буденною практикою, результати якої враховуються в діяльності парламенту Шотландії. З усіма поданими петиціями можна ознайомитися на веб-сайті парламенту Шотландії в розділі «Петиції» [8]. Перша спроба організувати електронні петиції в масштабах усієї країни була зроблена у Великій Британії 2006 року з ініціативи тодішнього прем’єр-міністра Т. Блера. На офіційному веб-сайті голови уряду number10.gov.uk було створено електронну форму, де будь-який британець міг запропонувати тему для петиції чи підписатися під іншими ініціативами. Серед найяскравіших прикладів слід назвати направлення 2007 року електронної петиції, у якій клопоталося відхилити акт, що передбачав появу платних доріг і впровадження системи стеження за автомобілями. Під цією е-петицією підписалося 1,8 мільйона британців. За результатами розгляду поданої е-петиції її клопотання були задоволені [9].

У липні 2015 року британську систему електронних петицій істотно модернізували та розмістили на сайті британського парламенту за електронною адресою petition.parliament.uk. Основним нововведенням стало те, що Палата громад парламенту домовилася про створення нової єдиної системи електронних петицій у співпраці з урядом. Це дало змогу представникам громадськості звертатися з е-петиціями до Палати громад і водночас тиснути на уряд стосовно питань, які перебувають у їхній компетенції. Електронні петиції, зазначається в парламентських рекомендаціях щодо написання е-петицій, – це простий спосіб переконатися, що клопотання громадян були почуті урядом і парламентом. Для створення електронної петиції необхідна первинна підтримка принаймні 6 осіб, перш ніж вона буде опублікована на сайті британського парламенту та стане доступною для підписання іншими людьми. При створенні е-петиції сайт підкаже, що потрібно зробити для отримання 5 прихильників цієї петиції [10].

Електронна петиція буде доступною на веб-сайті протягом 6 місяців. Комітет з петицій матиме змогу вчинити з нею одну з таких дій: запитати додаткову інформацію в письмовому вигляді від заявників, уряду та інших відповідних організацій чи осіб; звернутися до уряду чи іншого державного органу з вимогою задовольнити клопотання петиції; надіслати запит до ще одного парламентського комітету з проханням розглянути тему, порушену в петиції, та висунуті для обговорення клопотання. Комітет з петицій може рекомендувати електронну петицію до обговорення у Вестмінстерському залі. Якщо Комітет з петицій вирішує, що клопотання слід обговорювати в Палаті громад парламенту, то робиться запит до комітету «задньолавників» (Backbench Business Committee).

У Великій Британії, згідно з регламентними правилами, встановлено два пороги підписів, які потрібно подолати, щоб е-петиція була розглянута. Перший поріг передбачає 10 тисяч підписантів і необхідний для отримання відповіді на петицію від уряду. Другий – 100 тисяч підписантів – необхідний для обговорення е-петиції на парламентських дебатах. Але якщо питання, порушене в петиції, яка отримала понад 100 тисяч підписів, останнім часом було предметом обговорення в парламенті, то її не виносять на парламентські дебати. Якщо взяти загальну статистику роботи нової системи електронних петицій, то загалом їх було подано 2022. Станом на 8 жовтня 2015 року в системі було зареєстровано: 1272 відкриті петиції; 750 відхилених; 20 петицій, які очікували відповідей уряду; 28 петицій, що отримали відповіді уряду; 4 петиції, які очікували дебатів у парламенті, та 4 петиції, що наразі обговорювалися в парламенті. Серед зареєстрованих у системі е-петицій найбільшу підтримку дістала петиція під назвою «Прийняти більше осіб, які шукають притулку, і збільшити підтримку мігрантів-біженців у Великій Британії», під котрою підписалося 441 057 осіб [11].

Інституційне утвердження електронних петицій у США здійснено в рамках істотного перегляду засад взаємодії органів публічної влади та громадськості з метою їх удосконалення. Уряд, вказується в Меморандумі президента США для голів виконавчих департаментів і агентств «Прозорість і відкритий уряд» від 21 січня 2009 року, має бути учасницьким. Залучення громадськості підвищує ефективність уряду й покращує якість його рішень. Знання поширилися в суспільстві, й посадові особи отримали вигоду від доступу до цих дисперсних знань. Виконавчі департаменти та агентства повинні надати американцям ширші можливості для участі в розробленні політики й забезпечити уряд перевагами колективного громадського досвіду та знання, а також запитати громадськість про те, як саме можна розширити та покращити можливості для її участі в управлінні державою. Виконавчі департаменти та агентства повинні використовувати інноваційні інструменти, методи й системи для взаємодії на всіх рівнях влади з некомерційними організаціями, підприємствами та окремими особами в приватному секторі. Потрібен зворотний зв’язок із громадськістю, щоб оцінити та підвищити рівень співпраці й визначити нові можливості для її поглиблення [12].

Услід за цим у вересні 2011 року уряд США запустив спеціальну громадську Інтернет-платформу We the People: Your Voice in Our Government (Ми, люди: Ваш голос у нашому уряді), доступну на сайті Білого дому за електронною адресою petitions.whitehouse.gov. Інтернет-платформа надає можливість кожному, хто досяг 13 років, створити петицію на сайті Білого дому з того чи того питання державної політики США. Заявник для створення петиції повинен зареєструватися на сайті Білого дому. Первинне поширення до її публікації має забезпечити автор петиції. Для цього він отримує посилання, яке може вільно поширювати через мережу Інтернет для збирання перших 150 підписів. Кожна нова пропозиція має набрати 150 підписів, перш ніж стати публічною, тобто розміщеною на сайті. Адміністрація залишає за собою право закрити петицію в будь-який час, якщо вона порушує визначені на сайті правила (заборонено образи, жарти, комерційні пропозиції тощо) [14].

Коли було запущено цю громадську Інтернет-платформу, йдеться в повідомленні на сайті Білого дому, ніхто не знав, наскільки популярною вона стане. Її популярність перевершила найсміливіші очікування адміністрації президента США. Інтерес до платформи We the People протягом двох років її існування був неймовірним. Нині сумарно зібрано 10,2 мільйона підписів, тобто з моменту запуску проекту його аудиторія зросла на 360% [13]. Одразу після запуску Інтернет-платформи We the People необхідна кількість підписів під петицією для розгляду її урядом становила 5 тисяч. Однак незабаром у зв’язку зі збільшенням кількості користувачів громадської Інтернет-платформи необхідну кількість підписів збільшили до 25 тисяч. Наразі планку знову було піднято, щоб надати найпопулярнішим ідеям час, на який вони заслуговують. Тому нині для того, щоб отримати офіційну відповідь від адміністрації президента США, петиція повинна отримати 100 тисяч підписів протягом 30 днів. Білий дім за два роки існування громадської Інтернет-платформи We the People збільшив у чотири рази кількість підписів, необхідних для розгляду петицій від громадян [14].

Особливо активно We the People почали використовувати як інструмент іноземного впливу на державну політику США, оскільки петицію може підписати кожен охочий із доступом до Інтернету в будь-якій точці світу, а не лише громадянин США. Зокрема, станом на 8 жовтня 2015 року 235 петицій подолали 100-тисячний бар’єр і отримали офіційну відповідь Білого дому. Із них перше місце посідають питання зовнішньої політики США –

34 петиції, у змісті більшості з яких можна чітко простежити намагання здійснити вплив на державну політику США на користь певних іноземних інтересів. За категоріями внесених е-петицій, які набрали понад 100 тисяч підписів, друге місце посідають питання кримінального правосуддя та правопорядку – 21 петиція. На третьому місці питання громадянських прав і свобод, щодо яких було подано 20 петицій. Окрім цього, були внесені електронні петиції з таких питань: охорона здоров’я – 18 петицій; технології та телекомунікації – 13; урядова реформа – 12; економіка – 12; міграція – 11 тощо [15].

Зручність Інтернет-платформи We the People для здійснення іноземного впливу на державну політику США зумовлена тим, що підписатися під петицією дуже легко: для цього треба лише вказати своє ім’я, прізвище, адресу електронної пошти та поштовий індекс. Ані американського громадянства, ані доказу проживання на території США, як вже вказувалося вище, для створення петиції чи її підписання не вимагається. Про підписання петиції можна сповістити всіх своїх друзів на Facebook або в інших соціальних мережах і чекати, чи збереться під нею необхідні 100 тисяч підписів. Варто додати, що ця Інтернет-платформа має два лічильники під кожною створеною петицією. Перший лічильник сповіщає про загальну кількість підписів, а другий – про кількість підписів, яких бракує для досягнення встановленого 100-тисячного порогу.

Утім, потрібно уточнити, що досягнення необхідної кількості підписів під створеною петицією ще не означає автоматичного задоволення заявленого в ній клопотання чи вимоги. Співробітники Білого дому переглянуть петицію, яка набрала 100 тисяч підписів, після чого надішлють її за призначенням до відповідних фахівців в уряді США. Лише після розгляду петиції компетентними посадовими особами надається офіційна відповідь, яка розміщується на сторінці Інтернет-платформи We the People в рубриці «Відповіді» (Responses) та надсилається на електронну пошту всіх підписантів. Але, навіть якщо петиція не дасть того результату, на який сподіваються підписанти, пряме звернення до Білого дому є потужною формою донесення всіма зацікавленими особами до адміністрації президента США своєї позиції та зручним механізмом впливу на державну політику Сполучених Штатів.

Інтернет-платформа We the People доволі активно використовується з метою здійснення впливу на державну політику США на користь українських інтересів. Особливо активно вона почала використовуватися проукраїнськими користувачами з листопада 2013 року, коли керівництвом Української держави було призупинено підписання Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом. Поглиблення внутрішньої кризи в Україні, що спочатку було спричинене масштабними протестними виступами громадян, а згодом прихованою воєнною агресією Російської Федерації в південно-східних регіонах України, призвело до різкого зростання кількості новостворених петицій щодо розв’язання проблем в Україні. Лише протягом листопада 2013-го – серпня 2014 року було внесено близько 30 електронних петицій, які підтримало до півмільйона підписантів.

Серед найпопулярніших проукраїнських петицій, що були створені з допомогою громадської Інтернет-платформи We the People, варто назвати чотири з них:

1. Про запровадження персональних санкцій проти Президента України Віктора Януковича та Кабінету Міністрів України. На другу годину дня 27 листопада 2013 року під нею підписалася вже 31 тисяча осіб. Автор цієї петиції, відомий під ініціалами D. G., вимагав встановити персональні санкції проти В. Януковича та Кабінету Міністрів України в разі, якщо Президент України не підпише Угоди про асоціацію з Європейським Союзом під час саміту «Східного партнерства» у Вільнюсі 29 листопада 2013 року. Ці санкції мають передбачати заборону на в’їзд до США та країн ЄС В. Януковичу та членам родин службовців українського уряду, а також замороження банківських рахунків компаній, з ними пов’язаних. Під цією петицією впродовж місяця підписалося 140 343 особи [16].

2. Про використання всіх конституційних засобів для негайного звільнення з-під варти Юлії Тимо­шенко. У петиції вказувалося, що екс-Прем’єр-міністр України є політичним в’язнем українського режиму. Вона перебувала у в’язниці понад 2,5 року, і Європейський суд з прав людини 2013 року визнав її арешт незаконним. Автори петиції закликали адміністрацію Б. Обами використовувати всі конституційні засоби для негайного звільнення Ю. Тимошенко. Її політично мотивований арешт шокував демократичний світ. Європейські лідери, уряд США, уряд Канади, інші лідери демократичного світу висловили глибоку стурбованість з цього приводу й закликали Президента України В. Януковича звільнити Ю. Тимошенко. Петиція завершується словами: «Майдан стоїть у Києві, й сотні тисяч людей хочуть її свободи». Петиція була створена 20 грудня 2013 року й набрала 137 987 підписів [17].

3. Про дозвіл для громадян України на 90-денне перебування на території США на підставі паспорта та без візи. У петиції зазначалося, що Україна дозволяє громадянам Сполучених Штатів 90-денні візити без візи на територію України. У зв’язку з цим, перед урядом США порушується клопотання про запровадження симетричного міграційного режиму, відповідно до якого громадяни України мали б аналогічний привілей на території США. Запровадження таких заходів означало би висловлення в такий спосіб міждержавної підтримки й підтверджувало би дружбу США з Україною. Подана петиція зібрала 108 099 підписів [18].

4. Про визнання Російської Федерації «спонсором тероризму». У цій петиції було вказано, що у своїй неоголошеній війні проти України Росія покладається на таємні операції, які підпадають під визначення «міжнародного тероризму» відповідно до параграфа

2331 розділу 18 Зводу законів США. Озброєні російські агенти, діючи під прикриттям, намагаються чинити вплив на політику українського уряду шляхом залякування й примусу. Вони також прагнуть вплинути на діяльність уряду шляхом убивств і викрадень людей, силового утримування урядових будівель, дільниць міліції та військових баз України. Ця діяльність проводиться масштабно й упродовж тривалого періоду часу, незважаючи на засудження з боку США, країн G7, НАТО, Євросоюзу та ООН. Автори петиції пропонували офіційно визнати Росію «спонсором тероризму». Петиція, зареєстрована на сайті 23 квітня 2014 року, за місяць зібрала 105 388 підписів, чого було цілком достатньо для її офіційного розгляду [19].

Однак не всі проукраїнські петиції, які були створені з допомогою громадської Інтернет-платформи We the People, набирають необхідні 100 тисяч підписів і, відповідно, стають предметом офіційного розгляду уряду США. До числа таких петицій слід віднести: про підтримку українського народу в мирному поваленні уряду за часів президентства В. Януковича; про захист Української Греко-Католицької церкви від позбавлення реєстрації; про запровадження персональних санкцій проти президента РФ В. Путіна; про застосування суворих санкцій за російське вторгнення в Крим; про зупинення російського фашизму в Україні; про визнання «Луганської Народної Республіки» («ЛНР») та «Донецької Народної Республіки» («ДНР») терористичними організаціями тощо.

Варто також зазначити, що не всі електронні петиції, які були подані з метою розв’язання кризи в Україні, мали конструктивні клопотання. Декілька е-петицій взагалі містили досить радикальні заклики до уряду США щодо деескалації напруженої ситуації в Україні. Такими можна назвати дві електронні петиції, у яких йшлося про введення військ США на територію України. У першій висловлювалося прохання направити підрозділи ВМС США до України згідно з Будапештським меморандумом, щоб утримати Російську Федерацію від порушення територіальної цілісності України. Автори другої е-петиції висловлювалися за надання Україні військової допомоги та введення миротворців Організації Північно-Атлантичного договору (НАТО) на територію України.

Окремої уваги заслуговує електронна петиція, яка набрала 108 755 підписів і вимагала надати допомогу українським правоохоронним органам у придушенні масових заворушень у країні під час проведення Євромайдану. Автори цієї е-петиції закликали керівництво США допомогти придушити опір радикально налаштованих формувань українців і призупинити фінансування українських радикалів через гранти та інші варіанти переказу коштів. Обґрунтовувалося вказане в петиції клопотання «нездатністю української влади придушити збройний опір націоналістичних і терористичних організацій «Правий сектор», «Самооборона», «Білий молот» тощо, які провокують внутрішній конфлікт і насильство, тортури й убивства українських громадян». Окрім цього, в електронній петиції було висловлено прохання «взяти участь у ліквідації радикальних терористичних груп із використанням сил і засобів американських спецслужб, які були застосовані при розгоні демонстрантів акції «Захопи Уолл-Стріт» [20].

У Фінляндії система електронних петицій була запроваджена 1 березня 2012 року за результатами проведення конституційної реформи, коли набули чинності зміни до Конституції Фінляндії та закон «Про ініціативи громадян». Сервіс електронних петицій розміщений на Інтернет-платформі «Відкрите міністерство» (Avoinministeriö) за електронною адресою www.avoinministerio.fi/ideat. Особливість фінської системи полягає в тому, що вона дає змогу громадянам подавати не просто електронні петиції, а справжні законодавчі ініціативи до парламенту Фінляндії. Будь-яка електронна петиція, що отримує понад 50 тисяч підписів фінських громадян, які мають право голосу, автоматично стає законопроектом і одразу має бути розглянута парламентом. Створена петиція може збирати підписи протягом строку, встановленого заявником, але не більш як 6 місяців. Голосувати можна не тільки за, а й проти питання, порушеного в петиції. Розподіл голосів «за» та «проти» ілюструє зелено-бордова діаграма на сторінці пропозиції. Станом на 8 жовтня 2015 року на Інтернет-платформі «Відкрите міністерство» було зареєстровано 470 електронних петицій. Серед електронних петицій, які подолали 50-тисячний бар’єр, варто назвати такі: зробити шведську мову необов’язковою для вивчення фінськими студентами; заборонити тваринництво для виготовлення хутра; про регулювання окремих аспектів авторських прав; про легалізацію одностатевих шлюбів тощо [21].

Оригінальний досвід запровадження системи електронних петицій можна простежити в Латвії, де основними рушіями її запуску стали громадські активісти. Так, систему електронних петицій створили двоє молодих ентузіастів: підприємець К. Блаус та експерт з маркетингу

Я. Ертс. Вони вважали, що хороші ідеї мають не залишатися вдома за кухонним столом, а дійти до тих, хто приймає рішення, та ще далі. Тому 2010 року вони почали роботу над створенням порталу, а також складанням і просуванням перших ініціатив до Сейму. У творців не було досвіду ані лобіювання, ані захисту інтересів, але був величезний ентузіазм, а також віра в ідею та добрі поради, які допомогли зрозуміти, як реалізувати цю ідею [22].

У червні 2011 року з безпосередньої ініціативи громадських активістів було створено Інтернет-портал «Мій голос» (Mana Balss), доступний за електронною адресою ManaBalss.lv. На новому порталі спочатку було тільки дві електронні ініціативи: «Відкриваємо офшори» та «Відкриваємо Сейм». Однак вже в перші години роботи порталу було зібрано кілька сотень підписів під ними. Двома днями пізніше тодішній президент В. Затлерс звернувся до суспільства із закликом підписати електронні ініціативи. Через тиждень після відкриття порталу на позачерговому засіданні Сейму розглядався перший законопроект «Про відкриття офшорів», який був позитивно проголосований у першому читанні. Протягом наступного тижня цей законопроект прийняли. Такі результати та подальша діяльність порталу зробили його важливою ланкою в комунікації громадськості із Сеймом [22].

Нині латвійський Інтернет-портал «Мій голос» є платформою громадянських ініціатив, де кожен громадянин Латвії може помістити свою ініціативу й збирати підписи для передачі її до Сейму. Система електронних петицій працює двома мовами – латвійською та російською, однак е-петиції подаються лише латвійською. Неймовірно, але запущена система електронних петицій виявилася надзвичайно ефективною. Завдяки «Моєму голосу», вказує оглядач американського видання The New York Times С. Макгрейн, Латвія очолила зусилля Європи зі зміни форми політичної участі в Інтернеті [23]. Загалом за більш як трирічне існування порталу серед електронних ініціатив, що набрали понад 10 тисяч підписів, щодо 8 е-ініціатив Сейм прийняв остаточне рішення,

4 е-ініціативи ще перебувають на розгляді в Сеймі. Політики та засоби масової інформації помічають і беруть до уваги ідеї, опубліковані на порталі.

Щодо технологічної сторони роботу порталу «Мій голос», то особу кожного користувача, який проголосував на ньому, засвідчують зареєстровані в Латвійській Республіці Інтернет-банки. Ініціативу може внести та підписати будь-який громадянин Латвії, що досяг 16-річного віку. Кожна ініціатива, яку підписали не менш як 10 тисяч латвійських громадян і яка відповідає юридичним критеріям, потрапляє до Сейму. Про безпеку дбають банківські системи. Після успішної аутентифікації Iнтернет-банки надсилають ім’я, прізвище й персональний код особи на портал «Мій голос», де вони зберігаються в захищених базах даних. Особа може проголосувати один раз за кожну е-ініціативу. У публічний доступ потрапляє лише ім’я та прізвище. На вимогу Сейму база даних підписантів під електронними ініціативами порівнюється з реєстром громадян, який зможе з допомогою своєї бази даних осіб перевірити автентичність усіх підписантів [22].

Отже, запровадження електронних петицій є важливим сучасним трендом, який охопив більшість демократичних країн. Сьогодні подання електронних петицій передбачено в понад 75 країнах світу, які мають різні форми, суб’єктів створення та порядок подання е-петицій. Утім, усі країни мають одну спільну рису – усвідомлення неймовірної сили та ролі Інтернету в поглиблені взаємодії між органами публічної влади та громадськістю. Без перебільшення можна констатувати, що за електрон­ними інструментами майбутнє не лише демократії, а й загалом розвитку людства. Тому запровадження системи електронних петицій в Україні є важливим, своєчасним і прогресивним кроком, який сприятиме подоланню прірви між народом і владою, зменшенню бюрократизації процесу контактування пересічних громадян із представниками влади й активнішому їх долученню до вирішення державних і суспільних питань. Водночас, незважаючи на здобутки електронної демократії, необхідно працювати й над викликами та загрозами, які вона містить у собі, –­ фальсифікація результатів електронного голосування, несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем і комп’ютерних мереж, їх блокування тощо.

 

Список використаних джерел:

 

1. Про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» щодо електронного звернення та електронної петиції: Закон України № 577-VIII від 2 липня 2015 року // Відомості Верховної Ради України. – 2015. –­ № 35. – С. 341.

2. Про звернення громадян: Закон України № 393/96-ВР від 2 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – С. 256.

3. Електронні петиції // Офіційне Інтернет-представництво Президента України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bit.ly/1VEynXm.

4. Shymkiv D. Короткий звіт про електронні петиції та перші підсумки роботи сервісу / Dmytro Shymkiv // Facebook [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://on.fb.me/1L60oC8.

5. The world’s platform for change // Web-site of Change.org [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.change.org/?lang=en-US.

6. Copenhagen: The Fight Continues! // Website AVAAZ.org [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.avaaz.org/en/save_copenhagen.

7. Electronic democracy (‘e-democracy’). Recommendation CM/Rec(2009)1 and explanatory memorandum / Council of Europe. – Strasbourg: Council of Europe Publishing, 2009. – 89 р.

8. Petitions // Web-site of the Scottish Parliament [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bit.ly/1P0SPTo.

9. PM emails road pricing signatories // The official site of the Prime Minister’s Office [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.number10.gov.uk/Page11050.

10. E-petitions // Web-site of the Parliament of the United Kingdom [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bit.ly/1NpaLqm.

11. All petitions // Web-site of the Parliament of the United Kingdom [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bit.ly/1MfLhpE.

12. Memorandum for the Heads of Executive Departments and Agencies of January 21, 2009 ‘Transparency and Open Government’ // Federal Register. – 2009. – Vol. 74. – № 15. – January 26. – Р. 4685–4686.

13. We the People is Two Years Old // Web-site of We the People [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://1.usa.gov/1LjlYXs.

14. Terms of Participation // Web-site of We the People [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://1.usa.gov/1Q8sJdi.

15. All Issues // Web-site of We the People [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://petitions.whitehouse.gov/responses.

16. Impose personal sanctions on President of Ukraine Viktor Yanukovych and Cabinet of Ministers of Ukraine members // Web-site of We the People [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://1.usa.gov/1VGfhQB.

17. Use all legitimate constitutional means to free Yulia Tymoshenko now. She is political prisoner of the Ukrainian regime // Web-site of We the People [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://1.usa.gov/1ZfbPB4.

18. Allow Ukrainian Citizens 90 day entrance into the USA on passport, without Visa // Web-site of We the People [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://1.usa.gov/1L8f9Ew.

19. Designate Russia as ‘State Sponsor of Terrorism’ // Web-site of We the People [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://1.usa.gov/1LAi6Db.

20. Petition for an offer of assistance to Ukrainian law enforcement agencies dealing with mass riots in the country // Web-site of We the People [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://1.usa.gov/1N16AOs.

21. Avoinministeriö // Web-site of Avoinministeriö [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.avoinministerio.fi/ideat.

22. Par ManaBalss.lv // Web-site of Mana Balss [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://manabalss.lv/page/about.

23. McGrane S. Online, Latvians’ Ideas Can Bloom Into Law / Sally McGrane // The New York Times. – 2013. – April 10. – P. A6.

Автор: Володимир НЕСТЕРОВИЧ