№19, жовтень 2015
За місце непостійного члена Ради Безпеки ООН від групи центрально-східноєвропейських країн наприкінці 1990 років боролися дві країни: Словаччина й Україна. Оскільки в Україні більшості посольств інших країн ще не було, а всі розташовувалися переважно в Москві, дипломати Посольства України в Російській Федерації отримали завдання – просувати кандидатуру України на місце непостійного члена Ради Безпеки ООН.
Працюючи в політичному відділі Посольства України в Російській Федерації, я отримала завдання:
1. Налагодити контакти з посольствами кількох країн.
2. Напроситися на бесіду.
3. Поінформувати іноземних дипломатів про переваги України.
4. Намагатися переконати їх підтримати кандидатуру України.
У посольстві нам видали ілюстративні матеріали про Україну: гідно надруковані журнали на чудовому папері з якісними фотографіями (досі використовую їх у своїх підручниках), інші інформаційні матеріали; зорієнтували, що та як, і відправили виконувати завдання.
Першим, до кого я звернулася, було Посольство Республіки Чад. Це було серйозним і відповідальним за тими мірками завданням. Зрозуміло, страшенно хвилювалася. Зідзвонилася доволі легко. Пояснила суть справи й домовилася про зустріч. Швидко знайшла потрібний будинок. Представники Чаду не примусили мене довго чекати за дверима, а одразу провели до затишної кімнати. Тут мене зустріла офіційна особа, якщо не помиляюся, консул. Розповіла йому про мету візиту, нашу історію в ООН, наші справи, із захватом продемонструвала журнали й ще подарувала придбаний напередодні рушник.
Співрозмовник дещо перепитував, додавав, цікавився нашими економічними можливостями. Неквапливо, спокійно й виважено. Запропонував чаю або кави. Вже думала, аудієнцію закінчено, а він так поділовому мені й каже, що Чад має давні традиції й глибокі корені. Країна хоча не дуже заможна, однак спроможна відправляти на навчання до інших держав своїх найкращих громадян. І так трапилося, що в Києві десь загубилися двоє їхніх земляків, які поїхали на навчання. Пауза. «А вже два роки минуло», – каже. А в них традиція – заручини змалечку: батьки нервують, а дівчата чекають. Мовчить. Дивиться, яка буде реакція.
Зрозуміла натяк, що від результатів пошуку залежатиме, імовірно, й позиція цієї країни під час голосування в ООН. У мене від серця відлягло, що це студенти, а не заробітчани (де б я їх шукала?). Уточнюю їхні прізвища, назву інституту, дату приїзду тощо. Він називає. Сказала, що постараюся все зробити для успішного пошуку, хоча б зібрати інформацію.
Почала шукати. Перерила всі свої контакти в Києві, і все по нулях. У жодному інституті їх не було. А можливо, просто ніхто не став шукати по телефону. Можна було написати офіційного листа в Міністерство освіти України, однак, знаючи чиновницьку кухню, від такої ідеї відмовилася. Допоміг Його високість випадок. Скоро поїхала у відпустку. І мені пригадалося, в яких вишах навчали іноземних студентів у перші роки незалежності. У Києві – тільки у військових, медичному та університеті Шевченка. Зустріла давню приятельку, що працює в ІМВ університету Шевченка, й вона пообіцяла допомогти через свої контакти. І тих хлопців знайшли!
Буквально через кілька днів я вже мала всю інформацію про цих заблуканців. І все, як ми думали, склалося вдало: вони брати, вчилися разом, скоро закінчують, до того ж уже оженилися на українках, і в старшого дружина якраз чекала дитинку. Їх страшенно люблять усі родичі, тому що «ну дуже хороші». І живуть недалеко від мене. На радощах телефоную в Москву чадівцям. Усе розповіла й обережно натякаю, що їхні земляки вже оженилися й чекають на поповнення.
На іншій слухавці спочатку доволі тривала пауза, а потім – слава Аллаху!!! Що живі, що все в порядку, що мають сім’ї і таке інше… Уф. Тепер вже і моя черга – слава Богу! Ось така перша історія.
Другий випадок. Посольство Ямайки. Дісталася ж мені сама екзотика! Ледве знайшла те посольство в якомусь спальному районі Москви, їхала півтори години на таксі. Піднялася на 11й поверх –
звичайна квартира. Відчинила мені молода дівчина, повела в дальню кімнату. Поки йшли – переступали через людей, які міцно спали. Після бесіди вона мені так прямо й каже: «Купіть п’ять туристичних путівок у мою країну…». І вже дістала бланки й тримає переді мною.
Тут уже довелося помізкувати, як відповісти. Сказати куплю – це ж буде неправда, і вона це відразу зрозуміє. Відмовляти теж не годиться. Пообіцяла чесно: знайду товстосума, який купить хоча б дві (собі й дружині чи коханці) путівки. Як я відчула, вона зрозуміла, що ціна для нас зависока. Розсталися подоброму. Запросила її в Київ, де як історик все їй покажу й розкажу, ще й недорогий готель пообіцяла. Так знайшла подругу.
Наступна історія «ходіння» була складною, оскільки це стосувалося дуже заможної арабської країни. Спочатку в них було свято, самі розумієте: передсвяткові дні, святкові дні, післясвяткові дні… Майже місяць билася, щоби до них потрапити. Нарешті… Садиба вражає! Рівень обладнання – на висоті, як у американців. Супровідника немає, тільки камери маленькі й сигналізація, яка тебе веде цим приміщенням. Сиджу, чекаю. Прийшов дипломат. Пояснила суть питання. Поговорили. Намагалася переконати, знаходила нові й нові аргументи. Ну все, думаю, не сприймає… Реакція доволі прохолодна, стримана, однак підкреслено ввічлива. І тільки десь через хвилин тридцять, вже насамкінець я відчула, що мене нарешті ПОЧУЛИ! Після цієї країни ще були завдання, однак цю я запам’ятала на все життя.
Ось так попрацювала на нашу справу щодо місця України як непостійного члена в Раді Безпеки ООН. Пізніше наші з посольства мені повідомили, що майже всі країни, де була я, проголосували за Україну. Тоді МИ перемогли!
Автор: Людмила ЧЕКАЛЕНКО
Архів журналу Віче
№4 | |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Рекордна партія зброї з Британії, новини щодо допомоги США, МЗС обмежує "ухилянтів": новини дня
Зеленський і Сунак обговорили найбільший військовий пакет від Британії
Знайти в США зброю для України на всю суму допомоги ЗСУ може бути проблемою – посол
Туск: Польща не передасть Patriot Україні, але допоможе іншими засобами
Кулеба пояснив, чому консульства України зупинили надання послуг чоловікам мобілізаційного віку
Зеленський заявив про домовленість щодо ATACMS для України
Тонкощі використання клейових сумішей для армування плит пінополістиролу
Союзники назвали дату нової зустрічі щодо зброї для ЗСУ у форматі "Рамштайн"
Кулеба розказав міністрам ЄС, що ще є можливість запобігти гіршим сценаріям
Норвегія приєднається до ініціативи з забезпечення України засобами ППО