№16, серпень 2015
На сьогодні склалися оптимальні умови для реалізації такої складної та відповідальної реформи, як перегляд виборчого законодавства. Адже вперше політична воля вищого керівництва держави та представлених у парламенті політичних сил має таку потужну підтримку з боку представників громадянського суспільства. Автором окреслено завдання, які потрібно вирішити в рамках реформування конституційної основи виборчого законодавства. Проаналізовано критерії вибору виборчої системи. Наголошено, що без участі неурядових організацій реалізація виборчої реформи неможлива. Бо саме вони забезпечують реальне залучення як громадськості, так і кваліфікованих вітчизняних та зарубіжних фахівців.
Ключові слова: реформа, виборче законодавство, конституція, міжнародні організації, громадянське суспільство.
Сучасні виклики, що постали перед нашою державою в контексті потужної активізації євроінтеграційних процесів, потребують оперативних та збалансованих реформ. Водночас такі реформи мають істотно, а в деяких випадках і докорінно видозмінити нашу правову систему. Основною та першочерговою реформою в цьому контексті слід назвати саме конституційну реформу, а серед найактуальніших її проблем – обрання дієвої моделі вдосконалення виборчої системи.
У рамках реформування конституційної основи виборчого законодавства необхідно зосередитися на двох основних завданнях.
Поперше, слід адаптувати наявну нормативну базу до європейських стандартів (зокрема, йдеться про положення Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, окремі універсальні акти органів Ради Європи, Кодекс належної практики у виборчих справах та інші документи Венеціанської комісії). У цьому контексті треба також узяти до уваги практику Європейського суду з прав людини.
Подруге, необхідно розглянути можливість імплементації адресних рекомендацій для України, які було викладено в резолюціях Ради Європи щодо ситуації в Україні та висновках Венеціанської комісії стосовно чинних виборчих законів та наданих на її розгляд законопроектів. Тут слід окремо наголосити, що конституційна реформа (а особливо в частині реформування виборчого законодавства) має спиратися лише на остаточні висновки, ухвалені самою комісією, а не на попередні документи, що готуються окремими її експертами.
Серед рекомендацій міжнародних організацій стосовно вдосконалення національного виборчого законодавства слід звернути увагу на Резолюцію Європейського парламенту щодо ситуації в Україні, яку було прийнято у грудні 2012 року. Цей документ містить узагальнені рекомендації стосовно реформування виборчої системи шляхом кодифікації виборчого законодавства, запровадження пропорційної системи з відкритими списками на парламентських виборах та оптимізації чинного законодавства в частині транспарентності фінансування політичних партій під час виборів.
На основі звіту Місії зі спостереження за позачерговими виборами народних депутатів України 26 жовтня 2014 року ОБСЄ/БДІПЛ було також виокремлено низку рекомендацій щодо реформування виборчого законодавства України, зокрема:
1. Пропонувалося розглянути можливості для проведення комплексної виборчої реформи, яка гармонізувала б виборче законодавство, регулюючи всі види виборів. Зокрема, у рамках такого реформування мають бути скасовані необґрунтовані обмеження прав кандидатів, а також обмеження свободи мандата. Обмеження щодо створення виборчих блоків може бути скасоване для того, щоб посилити змагальність у виборчому процесі та забезпечити ширше представлення в парламенті. Виборча реформа має бути проведена завчасно, тобто до наступних виборів, а сам процес має бути прозорим і всеохопним.
2. З метою подальшого забезпечення чесності, прозорості, підзвітності та верховенства права у виборчих комісіях зацікавлені сторони виборчого процесу мають запровадити комплекс відповідних скоординованих антикорупційних дій. Такі дії можуть також бути спрямовані на створення гарантій чесності та досягнення незалежності органів управління виборчим процесом від політичного втручання, а також забезпечувати чесне виконання ними своїх обов’язків.
3. Пропонується внести поправки до законодавства, які не дозволяли б відмовляти у розгляді скарг з підстав невідповідності формату. А виборчі комісії мають забезпечувати повний та неупереджений розгляд по суті всіх скарг, поважаючи право на ефективний правовий захист.
4. Закон про вибори має чітко визначати, як друковані ЗМІ повинні позначати оплачені матеріали, пов’язані з виборами. Крім цього, організації саморегулювання, наприклад Комісія з журналістської етики, могли б розглянути можливості для посилення професійних стандартів та обізнаності працівників ЗМІ за допомогою навчальних програм для журналістів.
5. Рекомендується внесення змін до закону про вибори для усунення наявних прогалин та непослідовностей, щоб зменшити масштаби неоднакового застосування закону й проблеми, що виникають у результаті цього під час розгляду виборчих спорів. ЦВК має прийняти додаткові постанови там, де закон не є достатньо деталізованим. ЦВК та суди повинні утримуватися від прийняття непослідовних рішень та розглядати справи однаково. Слід розглянути можливості зміни процедурних формальностей у вищих судах таким чином, щоб виборчі спори розглядались однією колегію, або передбачити інші запобіжники для непослідовного застосування закону тим самим судом.
Окрім зазначених рекомендацій ОБСЄ/БДІПЛ, на основі даних, зібраних під час проведення позачергових виборів народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, ПАРЄ опублікувала власний звіт. У цьому документі також зазначається про необхідність кодифікації законодавства про вибори в Україні, бажаність реформування виборчої системи шляхом зміцнення регіонального представництва та надання можливості впливу виборців на обраних ними представників. У цьому звіті містяться й рекомендації стосовно невідкладної імплементації вказівок GRECO щодо транспарентності у фінансуванні політичних партій.
У контексті зазначеного слід виокремити питання імперативного мандата, адже, незважаючи на те, що міжнародні організації рекомендують цю новацію в рамках виборчої реформи, така докорінна зміна виборчої системи може мати непередбачувані наслідки. У своїй переважній більшості міжнародні рекомендації зазначених вище організацій спираються на позитивний зарубіжний досвід у цій сфері, однак далеко не всі нормативні механізми, характерні для деяких європейських країн, можливо успішно реалізувати в Україні. Необхідно зазначити, що імперативний мандат уже діяв в Україні за радянських часів і практика застосування такого механізму не мала реальних позитивних результатів. На сьогодні однією з прерогатив виборчої реформи має стати баланс між ефективністю заходів та забезпеченням стабільності функціонування виборних колегіальних органів. Тому вважаємо, що питання переходу до системи з імперативним мандатом є скоріше питанням середньо або довгострокових реформ і лише в разі, якщо експертне середовище зможе реально обґрунтувати його відповідність національним інтересам.
Слід окремо наголосити, що на сьогодні склалися оптимальні умови для реалізації такої складної та відповідальної реформи, як перегляд виборчого законодавства, адже вперше політична воля вищого керівництва держави та представлених у парламенті політичних сил має таку потужну підтримку з боку представників громадянського суспільства. Так, під час виступу на сесії Парламентської асамблеї Ради Європи Президент України Петро Порошенко зазначив: «…Наш вибір – розбудова міцної демократії, яка займе достойне місце у родині європейських держав… Я переконаний у тому, що парламент має обиратися за новим законом – на пропорційній основі за відкритими списками. Виборці мають знати кожного кандидата особисто».
Більше того, наявність політичної волі до реформування виборчої системи підтверджується також програмою Президента України «Стратегія2020» і положеннями Коаліційної угоди Верховної Ради восьмого скликання. Насамперед у Коаліційній угоді передбачається відмова від змішаної (пропорційномажоритарної) виборчої системи та запровадження пропорційної виборчої системи виборів до Верховної Ради України, за якої виборці матимуть можливість голосувати за конкретних кандидатів у багатомандатних виборчих округах (що фактично являє собою пропорційну систему з відкритими списками), а також пропонується зміна системи місцевих виборів для забезпечення справедливого представництва виборців у місцевих радах: збереження мажоритарної системи на рівні сільських та селищних рад і запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками під час проведення місцевих виборів на інших рівнях. Цим документом також задекларовано намір учасників коаліції запровадити систему виборів міських голів великих міст у два тури за принципом абсолютної більшості виборців, котрі проголосували.
У ході дискусії про те, яка конкретно виборча система може бути запроваджена на тих чи інших виборах, представники експертного середовища не раз наголошували, що оптимальне розв’язання цієї проблеми знайти неможливо, обмежуючись рамковими параметрами політичної доцільності. У науковій літературі вже давно відомі критерії вибору такої системи. Так, виборча система не може призводити до порушення основних принципів виборчого права, закріплених у чинній Конституції України та міжнародних виборчих стандартах, але водночас має відповідати правовій природі виборного органу. Вона має сприйматися громадянським суспільством як справедлива, позбавлена можливостей маніпулятивного розподілу мандатів на основі позаправових критеріїв. Така виборча система має відповідати загальносуспільним цілям політичного розвитку, а про політичну доцільність слід дискутувати лише в тому разі, коли всі попередні умови виконано.
Особливістю конституційного процесу, що нині триває, є реальна його інклюзивність та широке залучення громадських організацій і представників громадянського суспільства. У контексті саме виборчих компонентів конституційної реформи слід розуміти, що хоча такий оновлений формат роботи і є кроком назустріч реальним демократичним змінам, ми все ще маємо низку нерозв’язаних проблем, основною з яких є відсутність історичної пам’яті безпосередніх учасників розробки концептуальних реформ, зокрема неурядових організацій. Поперше, такі організації не несуть реальної відповідальності за результати реформ, але істотно впливають на сам процес. Подруге, чимала кількість таких організацій, декларуючи представництво інтересів суспільства як свою мету, реально мають політичні цілі. Потретє, не маючи широкого пулу висококваліфікованих експертів, громадські організації доволі часто залучають необізнаних фахівців із суміжних галузей, видаючи їх за експертів і користуючись тим, що в реальному експертному середовищі вони маловідомі або невідомі взагалі. Однак без участі неурядових організацій реалізація виборчої реформи неможлива, а деякі з них справді забезпечують реальне залучення як громадськості, так і кваліфікованих вітчизняних та зарубіжних фахівців.
Отже, на сьогодні перед нами постали такі проблеми, як остаточний вибір виборчої системи (вектор реформ уже визначено, але він усе ще потребує уточнення), питання призначення виборів, транспарентність виборчого процесу, прозорість фінансування політичних партій, звітування кандидатів за використання коштів під час виборчого процесу, формування професійних і стабільних виборчих комісій, уніфікація виборчих процедур, пошук дієвого механізму для реалізації виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та подолання браку історичної пам’яті безпосередніх учасників реформ.
Автор: Олександр КОПИЛЕНКО
Архів журналу Віче
№10 | |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Прем'єр Словаччини сказав Шмигалю про холодне ставлення до вступу України у НАТО, але не в ЄС
Нідерланди виділять 400 млн євро на розробку безпілотників для України
Фіцо каже, що ніколи не погодиться на членство України в НАТО
Президент Естонії закликав Захід знести стіну обмежень навколо України
Байден відмовляє Ізраїль від ударів по нафтових об’єктах Ірану
"Торгова війна" ЄС і Китаю, Молдову лякають путчем, рішення ЄС про сосиски: новини дня
Литва визнала Корпус вартових ісламської революції терористами і закликала ЄС брати приклад
Оборонний бюджет Польщі на 2025 рік буде рекордним
Фіцо мріє про "нормальні відносини з РФ" після війни в Україні