Конституція – це права

Конституційно-правові норми в частині прав і свобод людини і громадянина мають ґрунтуватися на універсальному принципі рівності всіх суб’єктів суспільних відносин, включаючи державу.

У цьому переконана Робоча група з питань прав, свобод та обов’язків людини і громадянина Конституційної комісії, яка провела чергове засідання на базі Рівненського інституту Київського університету права НАН України за підтримки проекту USAID «Справедливе правосуддя».

Однією з фундаментальних ідей, закріплених в Основному Законі, є пріоритет прав людини. У зв’язку з цим внесення змін до Конституції України, з огляду на модернізацію її положень, має виходити з принципу пріоритету прав людини та верховенства права. Тобто постала суспільна потреба реального обмеження всевладдя держави.

Тож метою засідання Робочої групи, що відбулося на початку червня, стало громадське обговорення обсягу та змісту бажаних змін до Конституції України у сфері прав людини.

Члени Конституційної комісії проаналізували проблеми та прогалини конституційного регулювання гарантій та захисту прав людини в Україні. Робоча група окреслила такі завдання: визначити очікування українського суспільства від діяльності Конституційної комісії, зібрати необхідну інформацію про ідеї та ініціативи від науковців, представників регіональних еліт та інститутів громадянського суспільства щодо змісту змін до чинної Конституції України у сфері прав людини.

До учасників заходу звернувся доктор юридичних наук, професор міжнародного права, суддя Європейського суду з прав людини у відставці, заступник голови Конституційної комісії, голова Робочої групи з питань прав, свобод та обов`язків людини і громадянина Володимир Буткевич. Він розкрив концептуальні підходи Робочої групи до вироб­лення рекомендацій змін до Конституції. Відповідаючи на запитання, чому таке важливе обговорення розпочинається саме в Рівному, доповідач сказав, що тут він бачить добре підготовлену платформу для старту.

– Далі – Ужгород і знову Київ для рефлексії напрацювань у регіонах, а потім – знову поїздки всією Україною і зустрічі з людьми. Ми маємо почути, якою люди бачать нашу Конституцію, — наголосив пан Буткевич.

Голова Робочої групи зазначив, що підтвердженням прагнення України розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, одним із основних принципів якої є забезпечення прав і свобод людини і громадянина, стала ратифікація Європейської конвенції про захист прав і основ­них свобод людини. Відповідно до її вимог, права і свободи людини становлять абсолютну цінність, є невід’ємними й належать кожному від народження. У будь­якому суспільстві вони є важливим інститутом, за допомогою якого й регулюється правовий статус особи, межі вторгнення до її особистої сфери, встановлюються гарантії захисту й реалізації її прав і свобод. Тому їх забезпечення – одна з найголовніших функцій держави.

– Хоча в основу Конституції України покладено всі основні положення Конвенції, ми маємо орієнтуватися на наші національні інтереси. Ми прагнемо зробити нашу Конституцію національною. Перед нами стоїть завдання зробити так, щоб права, зафіксовані у Конституції, стали реальними правами людини, — сказав Володимир Буткевич.

Доповідач висловив думку: якби у нас уважно читали Конституцію, то вдалося б уникнути трагедії під час подій на Майдані. Якби судді в київських судах розуміли, що право на мітинги є правом не держави, а людини, котре потрібно захищати, нині не була б такою болючою озвучена проблема. Натомість судді пішли шляхом заборони, чого немає у Європейській конвенції.

Суддя Європейського суду у відставці акцентував на тому, що Конституційна комісія не має допустити декларативного трактування норм Основного Закону.

– Треба прописати у Конституції такі положення, які були б не гаслом чи закликом, а нормою, кот­ру можна застосувати на практиці. Наприклад, у розділі ІІ Конституції «Права людини» ми фіксуємо відсоткове співвідношення прав і обмежень, які відсилають до закону, як 45 до 35. Проте знаємо, що закон часто змінює сам дух та ідею права, закріплені Конституцією, — наголосив Володимир Буткевич.

Наступною проаналізували проб­лему невиконання соціальних прав.

– Деякі фахівці пропонують не фіксувати їх у Конституції, забуваючи про те, що Основний Закон застерігає від звуження прав людини, — зауважив В. Буткевич.

Оратор порушив також питання закріплення нових конституційних прав, скажімо, на справедливий суд, бо зафіксовано право людини лише звернутися до суду. З цього приводу доповідач категорично резюмував, що не може держава вважатися демократичною, якщо в її Основному Законі право на справедливий суд проігноровано.

Від імені Робочої групи Володимир Буткевич обґрунтував потребу замінити назву розділу «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» на «Права людини», в якому прописати права людини, осіб без громадянства, іноземців та ін. Він також акцентував на внесенні змін до 21­ї статті, котра потребує системнішого викладу. Системо­творчою ідеєю, на думку доповідача, має стати правове забезпечення гідності людини.

Глибоку суспільну значущість цього правничого форуму підкреслив Юрій Бошицький, який назвав обговорення у стінах очолюваного ним юридичного закладу знаковим, оскільки тут виховують молодих правників, яким належить підхопити естафету змін.

Основні вектори реалізації конституційних гарантій прав і свобод людини в Україні проаналізувала заступник керівника проекту USAID «Справедливе правосуддя» Наталія Петрова. Вона, зокрема, підкреслила, що проект «Справедливе правосуддя» працює в Україні з жовтня 2011 року з метою продовжити ініціативи, впроваджені проектом USAID «Україна: верховенство права (UROL)», який діяв з 2006­го по 2011 рік. Проект «Справедливе правосуддя» підтримує вдосконалення ключового законодавства на завершення судової реформи, поліпшення судової практики і процедур задля формування ефективнішої підзвітної та прозорої судової влади. Він також спрямований на зміцнення довіри суспільства до судової влади через підвищення рівня обізнаності громадськості та ЗМІ з процесом реформування судової системи, а також участі громадянського суспільства в ньому.

Важливою частиною громадського обговорення стала інтерактивна вправа, якою передбачалося з’ясувати очікування мешканців регіону від діяльності Конституційної комісії загалом і у сфері прав людини зокрема. Ці очікування були висловлені громадськими та політичними діячами Рівненщини.

Так, голова Рівненської облради побажав учасникам обговорення виробити такі зміни до Основ­ного Закону, щоб у політичних маніпуляторів не залишилося жодних шансів, а українське суспільство набуло справді європейського спрямування.

– Я мрію, щоб Конституцією України нарешті перестали маніпулювати, щоб ті зміни, які наразі напрацьовуються, були внесені, а ми раз і назавжди забули про те, що нашій Конституції чогось бракує. Щоб конституційна реформа була якісною. І ми як громадяни гідної європейської держави повсякчас керувалися головним документом країни, — заявив Михайло Кириллов.

Заступник голови Рівненської обласної ради Степан Павлюк розповів про складні перипетії реалізації прав людини та громадянина на теренах Рівненщини. Зокрема, він зазначив, що наразі в Україні триває реформа органів місцевого самоврядування, тому потрібні негайні зміни до Конституції.

– Слід внести зміни до статті 49 Конституції України щодо реформування системи охорони здоров’я в частині запровадження страхової медицини. Ми маємо розуміти, що надалі Україна не зможе забезпечувати безоплатну медичну допомогу й фінансувати заклади охорони здоров’я з обласного та місцевого бюджетів. Стосовно реформи місцевого самоврядування потрібно внести зміни до статті 36 Конституції України, в якій передбачити право на об’єднання в територіальні громади, — наголосив С. Павлюк.

Однак, за його словами, з огляду на те, що ці реформи тривалі, конституційні права громадянина об’єднатися в ту чи ту громаду мають бути конституйовані.

– Потрібно встановити реальну відповідальність органів місцевого самоврядування перед громадянами та державою в цій частині. Відповідно, треба створити такий уповноважений орган, який зможе припиняти повноваження органів місцевого самоврядування у разі, якщо вони не виконуватимуть покладених на них функцій. Такий досвід вже тривалий час використовують поляки, — розповів Степан Павлюк.

Важливі думки щодо реформування чинного законодавства у сфері прав людини також висловили перший заступник голови Рівненської обласної державної адміністрації Юрій Приварський та ін.

На засіданні йшлося також про те, що маємо відповідати на виклики сучасності, що нині розширюють межі правового поля, вибудувати систему прав і свобод з урахуванням внутрішньої мотивації громадян до виконання цих прав. Учасники дебатів проаналізували основні тенденції конституційно­правового регулювання прав і свобод людини і громадянина в Україні, зокрема, розширення каталогу прав і свобод, закріплених на рівні Основ­ного Закону; новелізацію традиційних конституційних прав, свобод і обов’язків; орієнтацію конституційно­правової регламентації правового статусу особи на міжнародні стандарти прав людини; посилення гарантій основних громадянських і політичних прав і свобод і певне звуження гарантованості економічних, соціальних і культурних прав.

Немає сумніву, що Основний Закон України як нормативна основа національної правової системи своїми приписами має забезпечити, з одного боку, стабільність та непорушність основ конституційного ладу та демократичного устрою держави, а з другого – прогресивний розвиток і модернізацію суспільних відносин. Та чи варто ініціювати внесення змін до Конституції кожним новим скликанням парламенту – питання відкрите. Можливо, спочатку варто хоча би спробувати виконувати те, що там уже написано.

Автор: Тарас РОМАНЮК