Тут буде «місто-сад»

За кількадесят кілометрів від Одеси з’явилося поселення переселенців на зразок ізраїльського кібуцу

В Одеському регіоні нині мешкають майже двадцять тисяч вимушених переселенців. З-поміж них – шість тисяч дітей, півтори тисячі інвалідів, вісім тисяч пенсіонерів і лише шість тисяч працездатних громадян.

Як повідомив заступник начальника управління у справах сім’ї та молоді Одеської обласної державної адміністрації – начальник відділу в справах молоді Андрій Яцеленко, вимушені переселенці постійно перебувають у полі уваги керівництва області.

– Наразі першочерговим є питання розселення людей із санаторіїв. Вирішуватися воно буде індивідуально, залежно від того, до якої групи належить переселенець, – акцентує увагу чиновник. – Так, самотніх громадян, котрі потребують опіки, й інвалідів улаштують у геріатричні інтернати чи поселять у лікарні, де забезпечать безкоштовним чотириразовим харчуванням, одягом, взуттям, усім необхідним.

На жаль, досі непогашеною є заборгованість держави перед санаторіями, де мешкає нині значна кількість жителів Донбасу, які вимушено залишили свої домівки.

Водночас є й добрі новини: 24 квітня набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 212 від 31 березня 2015 року «Про внесення змін до Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщаються з тимчасово окупованої території України і районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово­комунальних послуг». Документом передбачено продовження терміну виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.

Вартий уваги досвід щодо розміщення та благоустрою вимушених переселенців у місцях компактного проживання. Так, одеські журналісти мали змогу побувати в селі Маяки Біляївського району. Тут розростається містечко переселенців з Криму та Сходу України.

Нове життя почалося для майже 100 біженців на залишеній базі «Добрий Самарянин», що за 40 кілометрів від Одеси. Притулок людям надав однойменний благодійний фонд. З часом у пансіонаті спільними зусиллями зробили ремонт, волонтери придбали котел і встановили труби, щоб і взимку переселенцям було тепло й комфортно. Частину душових кімнат переобладнали й встановили пральні машини, тепер збираються побудувати сауну. Є тут і свій дитячий садочок, у якому 44 малюки.

У своєрідній комуні все роблять своїми руками, висаджують овочі й навіть тримають невелике господарство. Згодом тут має бути цілковито автономне поселення на зразок ізраїльського кібуцу.

Показово, що на допомогу переселенцям із Криму й Донбасу – мешканцям Маяків – благодійні організації й волонтери витратили за рік вже близько 4 мільйонів гривень!

За словами представника благодійного фонду «Добрий Самарянин» Дениса Сердиченка, для того, щоб переселенці могли забезпечувати себе самостійно продуктами харчування, фонд допомагає їм придбати живність – птахів, свиней, велику рогату худобу.

– Невдовзі плануємо побудувати корівник на 20 голів, а переселенці збираються відкрити міні­підприємство з виробництва молочних продуктів. Грошима обіцяють допомогти місцеві підприємці, – ділиться планами наш гід.

Цікаво, що на території пансіонату діє так званий сухий закон. Люди також домовилися не обговорювати гострі теми – проблеми війни й релігії. Кількох довелося вигнати з містечка за неналежну поведінку. Дисципліна тут на кшталт армійської.

– Коли наші пенсіонери віддають на потреби армії останнє, коли держава з останніх сил надає допомогу тим, хто постраждав від агресії, ненормально, що деякі переселенці за келихом коньяку міркують про те, як доб­ре у «російському світі», – каже Денис Сердиченко. – Ми цього не терпітимемо. Ми мешкаємо в Україні й не дозволимо її ганьбити.

Родина Чікілєвих, переселенці з Горлівки (Донець­ка область), прибули до пансіонату одними з перших. Сергій працював на шахті, дружина була домогосподаркою. Нині мають у гуртожитку свою кімнату й задоволені побутом. Чоловік працює на свинофермі, сім’я готується до народження другої дитини.

– Після того жаху, обстрілів ми тут, як у раю. У нас з’явилися нові друзі та й держава без затримки виплачує допомогу для покриття витрат на проживання, – констатують вони.

Ігор Гоголь переїхав із Донецька в «Добрий Самарянин» 9 місяців тому. Він розповідає про те, як переселенці в Маяках усвідомили, що їхня доля в їхніх руках…

– Спочатку вважали, що на Сході все закінчиться дуже швидко і ми невдовзі повернемося до своїх осель. Але потім зрозуміли, що це надовго. У вересні почали утеплюватися, адже приміщення бази було літнім. Ми утеплили житловий корпус, їдальню, працювали засукавши рукави. Навіть ті, хто не мав кваліфікації, навчилися. Наразі маємо тепле, затишне житло.

А ось Андрій Шульга з Донецька залишив на буремному Сході двоповерховий будинок та власний бізнес.

– Моє підприємство надавало повний комплекс весільних послуг, навіть свої лімузини були. На жаль, все відібрали ті розбійники, які видають себе за «захисників Донбасу», тільки кого вони там захищають – незрозуміло, – каже він. –
Сьогодні з родиною мешкаємо тут, усім задоволені. Переконаний, разом зможемо пережити це лихоліття!

Як розповіла представник благодійного фонду Наталія Терехова, наразі в пансіонаті мешкають 136 осіб, понад 40 дітей, зокрема троє немовлят. За останні місяці зіграли два весілля, ще стільки ж заплановано, дві сім’ї чекають на поповнення в родині. Тож життя триває.

Нині пансіонат готовий прийняти ще 40 осіб, переселенці ремонтують для них нові кімнати.

– Важливо, як люди ставляться до свого становища. Приїжджав міністр до санаторію «Куяльник». Переселенці поскаржилися на протяги. Він правильно сказав: хіба я мушу утепляти вам вікна? Візьміть плівку за 5 гривен, поролон і утепліться. Чого сидіти й очікувати допомоги звідкись? – розповідає кримчанин Леонід Полегенький, комендант містечка. На його думку, не можна постійно жити з простягнутою рукою, потрібно жити в системі взаємодопомоги й підтримки. Лише за цих умов тут виросте місто­сад.

За словами представників благодійного фонду, котеджне містечко для переселенців у Маяках – це першочергові плани. Проект вже погоджений із керівництвом області. Землю переселенцям благодійний фонд надасть зі своїх запасів, по 6 соток. Гроші на будівництво планують отримати від закордонних грантодавців. Нині готується подання заявок. Кожен будинок розрахований на чотири родини і його зведення за канадською технологією коштуватиме 50 тисяч доларів.

Сподіваємося, що вже найближчим часом на Одещині постане зразкове містечко для переселенців, які отримають тут нові оселі, а отже, нову малу Батьківщину та новий сенс життя!

Автор: Максим ТИХОНОВ