№3, лютий 2006

Сеанс закінчено?

Польоти перед Різдвом і наяву
На одному з фестивальних "Золотих Дюків", коли з традиційним одеським розмахом на осінні, ще по-літньому погожі бульвари вихлюпувала різношерста кінематографічна публіка (каламбур тих днів: наша це відповідь каннському Чемберлену), мені випало інтерв'ювати "самого" Елема Климова. На той час не просто відомого кінорежисера – офіційного метра кіношного соцреалізму. В архаїчний мій записник, пам'ятається, лягло немало розумних і щирих розмислів та планів, однак про намір екранізувати "Майстра і Маргариту" Булгакова – ні пари з вуст. Не обмовився жодним словом. Чому? Про це можна тільки здогадуватися.

Тепер здогадуватися. Коли ще не вщухли пристрасті навколо прорваного, нарешті, зачарованого кола й київська прем'єра "Майстра..." Володимира Бортка логічно замкнула коло принципової справедливості, бо саме тут, у цьому місті, вперше перетнулось, хоч і в різних часових вимірах, багато що з нинішнього, дивовижно сплетеного клубка.

А тоді, після тріумфального прокату мало не культової стрічки Климова "Іди і дивись" біблійний символізм, схоже, явно "засвітив" шефа союзної спілки. Та щоб із тріском провалилися всі його наступні спроби опанувати дражливий булгаковський матеріал? Щоб на подібні граблі й із таким самим результатом наступали Ролан Биков, Юрій Кара, Ельдар Рязанов? Тут, погодьтесь, є над чим замислитися.

Тим більше, що й сам Бортко, кінорежисер милістю Божою, проте далеко не ангельської вдачі, всі журналістські натяки на кумівство з тіньовою, сказати б, силою відбивав підозріло спокійно. Коли не сказати – прихильно. Всі 12 днів, коли на "Інтері" демонструвався його телесеріал, його неоднозначний "Майстер...", що відродивсь, наче сфінкс, після оманливих "перебудовних" ілюзій. Після його "Собачого серця", успішного трампліну, де смисловий "чіп" Булгакової метафори – крихітна залоза біля основи головного мозку не менш крихкою межею відділяє людину від тваринної своєї подоби. Від регенерованих шарикових.

Утім, цей пласт для Бортка вже в минулому. Простежмо за іншим: куди веде оте "кумівство" з погляду “самого центрового” режисера північної столиці Росії (визначення одного із солідних видань). І чому, зрештою, то мало не з трепетом, то з неприхованою уїдливістю розповідає маестро про свіжі київські спостереження.

Усе "дуже просто". Знаєте, який карколомний узвіз і досі відлякує сердечників чи й просто людей похилого віку? Помиляєтесь, не Андріївський. Той, що проваллям пірнає з Ярославового Валу аж до вулиці Чапаєва – звідси студентом вилітав на одному подиху, бо до театрального інституту – рукою подати. Звідси, не виключено, із запаморочливих цих сходів, пощерблених часом, як і роздуті ніздрі чудовиськ, що з трудом удержують балконні колонади в десятку-другому кроків звідси, починалось і його осягнення знаменитого балу у сатани – чи не найважчої (не тільки філософськи) постановочної сцени.

Усе просто: немає клубка в горлі болючішого і солодшого, ніж плетеного дитинством та всотуваного юністю. Чому, на милість скажіть, так скупо, по-совковому обережно відгукнулася торік влада на 100-річчя Олександра Корнійчука, постаті світового масштабу, в сім'ї якого майбутній "центровий" знаходив не тільки домашній прихисток?

А чи відомо, до слова, що блискучий випускник-медик Київського університету імені Святого Володимира Михайло Булгаков, відправлений як військовий лікар на Брусиловський напрям, "замечен был в сердоболии к раненым врагам царя и отечества?"

Воістину клубком сплітається несплетуване, а значне бачиться на відстані.

...Зручно вмостившись на студійних кріслах, розгримовані персонажі останньої, щойно відшумілої серії дають "показання" дещо іншого штибу: як виконувалися та монтувалися найскладніші трюки. Польоти на мітлі і без неї. Словом, анатомія того, що зветься найдорожчим проектом російського телебачення.

Та дивна, з'ясовується, це штука – раптовий обвал асоціативних перемикань. Мимоволі ловиш себе на думці, що вся ця феєрія передноворічних страшилок, спрямованих диявольською заданістю трамвайного вагона, з якого, власне, все й почалося, дивовижно точно збіглась у часі з уже не містичним – цілком реальним, та від того не менш знаковим дійством.

Про що, гадаєте, більшість наших співвітчизників до третіх півнів сперечалися, назавтра зібравшись, як і годиться, за новорічним столом? Про фантастично дешеві порційні судачки (смішно сказати: всього за п'ять п'ятдесят) у письменницькому ресторані, дотла спаленому бісівським охвістям виключно з міркувань вищої справедливості? Про історичну вмотивованість жахливої кари, що впала на голову й без того охлялого прокуратора Іудеї Понтія Пілата після двох тисячоліть геть суцільного безсоння?

Не напружуйтесь. Сперечалися громадяни незалежної України щодо неясних перспектив свого власного безсоння. Сперечалися про газовий конфлікт, газову кризу, газовий шантаж – не в назві річ.

Такого не очікували. Такого ніяк не могли передбачити й наші обидва екс-кияни. Ні прозірливий дослідник єршалаїмських дивовиж Михайло Афанасійович Булгаков. Ні успішний його інтерпретатор, упевнений у собі Володимир Бортко. По батькові, між іншим, як і Путін, Володимирович.

А ви кажете: символізм.

Зрештою, це вже інший, здається, поворот.

Автор: Ігор СКРУТЕНЬ

Архів журналу Віче

Віче №12/2015 №12
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Уряд Франції йде у відставку Сьогодні, 05 грудня

Прем'єр Вірменії заявив про точку неповернення у відносинах з ОДКБ Вчора, 04 грудня

Блінкен обіцяє, що $50 млрд від ЄС та США надійдуть у найближчі тижні Вчора, 04 грудня

Спікер Джонсон не ставитиме на голосування запит Байдена про $24 млрд для Києва Вчора, 04 грудня

Генсек НАТО: 2% ВВП на оборону вже недостатньо, незалежно від "фактора Трампа" Вчора, 04 грудня

В одній із країн Бенілюксу висловилися проти вступу України в НАТО Вчора, 04 грудня

Данія надасть 6 млн євро на відновлення енергетичної інфраструктури України Вчора, 04 грудня

Сибіга розкрив деталі запиту України на ППО: стоятимуть на 19 об’єктах для захисту "ядерки" Вчора, 04 грудня

Україна і США уклали меморандум про допомогу енергосистемі на $825 млн Вчора, 04 грудня

Україна офіційно відмовляється від гарантій, що є замінниками членства в НАТО – заява МЗС 03 грудня