№3, лютий 2015

Лєшек БАЛЬЦЕРОВИЧ: «Немає неризикованого варіанта реформ. Треба мудро обрати ризик»Лєшек БАЛЬЦЕРОВИЧ: «Немає неризикованого варіанта реформ. Треба мудро обрати ризик»

Відсутність реформ в Україні – така само загроза державі, як і війна на Донбасі. Це не втомлюються повторювати експерти, західні політики та кредитори. Однак мало хто усвідомлює, що ці реформи означають і як їх проводити. Звісно, АТО на Донбасі не лише забирає всю енергію та увагу урядовців, а й робить українські перетворення унікальним світовим досвідом. Мало якій країні доводилося воювати й водночас реформуватися. Багато речей нам доводиться робити вперше, і досвід сусідів, які вже подолали цей шлях, завжди цікавий і корисний. Нещодавно Україну відвідав творець польського економічного дива Лєшек Бальцерович. План, який він розробив і реалізував у Польщі на початку 1990-х, розлютив поляків і водночас урятував їхню державу від фінансового хаосу.

Ненависть громадян пан Бальцерович заробив тим, що запровадив «драконівські» заходи економії на всіх рівнях. Та за кілька років йому вдалося зупинити галопуючу інфляцію, а польська економіка почала набирати обертів. Утім, курс на затягування пасків рідко сприяє зростанню популярності політика. Ще задовго до парламентських виборів у Греції в цьому переконався й пан Бальцерович. У Польщі навіть з’явилося гасло «Balcerowicz musi odejć!», що означає: «Бальцерович мусить піти!». Його активно використовували на мітингах та акціях протесту, і сьогодні в Польщі воно стало крилатим і вживається приблизно так само, як вислів «Карфаген має бути зруйнований».

У Києві Лєшеку Бальцеровичу про цю частину його популярності тактовно намагалися не згадувати. Інтерес до його публічної лекції був шаленим. Увечері в п’ятницю 30 січня, незважаючи на кінець робочого тижня й проливний дощ, у холі Національного музею Тараса Шевченка не було жодного вільного місця. Автору цих рядків, аби хоч щось почути, довелося сидіти на білих мармурових східцях. Випадкові перехожі (яких тут було, щоправда, одиниці) фотографували одне одного так, ніби прийшли на якийсь надзвичайний захід, про кот­рий потім варто буде розповісти. Бальцерович, оцінивши строкатість публіки, вирішив не заглиблюватися в ліс малозрозумілих загалові економічних термінів, цифр та законів. Він намагався по­простому пояснити, чому так важливі реформи. Пропонуємо вам найяскравіші цитати­поради з його виступу.

Хорошого соціалізму ніколи не було й не буде

– 1950 року рівень життя в Польщі та Іспанії був однаковий. А в 1990 році ми мали 42 відсотки доходів на особу порівняно з Іспанією. Це та сама різниця, яка існувала між НДР та ФРН, між Чехословаччиною та Австрією, між Південною та Північною Кореями. Тож хорошого соціалізму, з погляду економічного розвитку, ніколи не було й не буде.

Помилка Єльцина: він обрав Путіна

– Після розпаду СРСР здавалося, що всі країни колишнього Союзу підуть шляхом демократії. А це – конкуренція, громадянські свободи. Крім того, здавалося, що всі рухаються до правової держави. Тобто жодних «КДБ». А також сподівалися, що всі йдуть до капіталізму. Можна сказати до ринкової економіки, якщо ви не любите слова «капіталізм». Та через два­три роки з’явилися розбіжності. Росія на чолі з Єльциним почала еволюцію до демократії. Але він припустився однієї помилки наприкінці другого терміну – обрав Путіна. Той прийшов до влади на хвилі світового економічного зростання, тому росіяни повірили, що він – гуру. Усі попередні реформи Путін відхилив. А те, що робить, називає суверенною демократією. Насправді в Росії почалася політизація економіки.

Дід Мороз – дуже небезпечна фігура

– Політиків потрібно контролювати. Вони не мають діяти, як Дід Мороз: «Зараз я дам вам гроші». А звідки вони їх узяли? Надрукували чи підвищили податки? Пам’ятайте, що Дід Мороз у політиці – це дуже небезпечна фігура. Їх треба виключати з політичного життя шляхом виборів. Ще важливо, щоб були громадські організації, які стежать за тим, що роблять політики.

Закордон не допоможе

– Без економічного зростання неможливо піднести рівень життя. Закордон не допоможе. Скільки людей емігрує – і поляків, і українців! Чому? Бо є різні рівні життя. Єдиний спосіб зробити так, щоб виїжджало менше, – розвиватися швидше, ніж багаті країни.

Усіх звільнили і найняли приватну фірму

– Менше державного регулювання, більше приватного сектору та конкуренції в рамках хорошого законодавства! У нас у Польщі з 1989 року я відповідав за реформи. Ситуація була драматична: гіперінфляція, великий зовнішній борг, падіння промислового виробництва. За три місяці ми ухвалили радикальну програму перетворень. Нас застерігали від таких рішучих кроків. Але це все одно, що не лікувати пацієнта, бо він хворий і йому може стати гірше. Ми орієнтувалися на досвід країн, які вже провели реформи. Передусім вони покращили умови для приватного підприємництва. Крім того, дуже важливо, щоб у бюджеті не було великого дефіциту. І останнє – приватизація державних підприємств. Досвід свідчить: там, де є приватизація, з’являється конкуренція. До того ж політики в такий спосіб втрачають владу. Такі приклади у світі були навіть не у сфері виробництва. В Індонезії митниця свого часу була надзвичайно корумпована, і нічого не могли з цим зробити. Тоді всіх звільнили й найняли для цих потреб приватну фірму зі Швейцарії. Одне слово, немає неризикованого варіанта реформ. Треба мудро обрати ризик.

Зробити систему, щоб не можна було красти

– У більшості випадків проблеми виникають через погану систему. За часів соціалізму здавалося, що ніхто не хоче працювати, але насправді не було стимулу. Тому потрібно змінити систему. Якщо є величезний дефіцит бюджету (а, на жаль, є), треба, по­перше, ліквідувати величезні субсидії. І ми це зробили, як і інші країни Центральної Європи. Залишили привілеї лише найбіднішим. По­друге, «Нафтогаз», реформа якого на часі. Треба зробити таку систему, щоб не можна було красти. По­третє, у вас надзвичайно низький пенсійний вік. Я знаю, що й пенсії теж низькі, але за віком виходу на пенсію Україна – рекордсмен світу. Треба робити бодай якісь кроки в цьому напрямі.

Дуже важливо, щоб Україна проводила ті реформи, які в її інтересах, а не для того, аби отримати гроші від інших країн. Покажіть, що ви – не Греція!

***

Рецепти одужання, які запропонував Лєшек Бальцерович, навряд чи сподобаються широкому загалу. Адже вони передбачають життя, як то кажуть, «по средствам». А ми вже призвичаїлися до пільг, субсидій, дотацій та інших благ від держави. Звідки їй брати ці кошти, нікого не обходило. Схоже, час ставати відповідальними.

Автор: Тетяна ПАСОВА

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня

Реєстр збитків від агресії РФ визначив дату початку роботи та пріоритетних постраждалих  Вчора, 27 березня

У Польщі заявили, що близькі до угоди з Україною щодо агропродукції Вчора, 27 березня

Глава МЗС Швеції: НАТО має створити більше стратегічних труднощів для Росії Вчора, 27 березня

Франція незабаром поставить Україні 78 САУ Caesar – міністр Вчора, 27 березня

У Чехії кажуть, що в межах її ініціативи Україна потенційно може отримати 1,5 млн снарядів Вчора, 27 березня