№1, січень 2015

Краматорськ — повернення в Україну!

Чим живе Краматорськ, котрий пережив окупацію терористами, сьогодні? Про що мріють його жителі та які плани мають на майбутнє?
Про це в матеріалі нашого журналіста, який побував у «тимчасовій столиці» Донецької області.

Місто­щасливчик

Краматорську, навіть порівняно з сусіднім Слов'янськом, дуже поталанило, адже в місті майже не було боїв і обстрілів. За місяці окупації пошкоджено близько десятка багатоквартирних будинків, але тільки два з них зазнали серйозних руйнувань. А от міську інфраструктуру всі ці події майже не торкнулися. Не були ушкоджені й великі машинобудівні підприємства, якими славиться Краматорськ.

Значно більше постраждали городяни, їх звичний спосіб життя. Багато хто намагався покинути місто, не уявляючи свого життя у вигаданій республіці. Але дві третини краматорців усе­таки відмовилися полишати свої будинки. Вони згадують, що влітку 2014­го місто нібито вимерло: на вулицях майже не було перехожих. Городяни намагалися якнайменше перебувати на вулиці й уникали зустрічі з бойовиками.

 

Зміна свідомості

Утім, окупація дуже змінила свідомість жителів Краматорська. Відхід «ополченців» 5 липня 2014 року сприймався багатьма городянами саме як звільнення. Усі ці події збудили у людях патріотизм, якого ще донедавна було дуже мало. Активісти практично щодня виходили на суботники: прибирали барикади, розфарбовували стовпи й навіть урни в кольори українського прапора. А більшість городян просто раділи можливості жити в спокійній і мирній Україні, яку вони донедавна не цінували.

Нині зрозуміло, що це була не якась разова акція, а зміна свідомості громадян. Навіть тепер, через півроку після звільнення, у місті багато жителів, для яких дуже важливо заявити свою позицію через розміщення державної символіки на одязі або машинах.

Підтверджують зростання патріотизму серед краматорців і соціологи. За даними опитування фонду «Демократичні ініціативи», тільки кожен десятий городянин бачить Краматорськ у складі «ДНР», а більш як 60 відсотків прагнуть, щоб українські військові перебували в місті до цілковитого завершення конфлікту.

 

Слідів війни майже не лишилося

Усього за кілька місяців після звільнення міській владі за допомогою промислових підприємств і спонсорів удалося відновити більшість постраждалих об'єктів. За місяць відновили школу № 25, у стінах якої зяяла пробоїна від прямого влучення снаряда. До настання холодів відремонтували більшість квартир, що постраждали від обстрілу. Наразі в місті провадять ремонти трьох об'єктів – ці будинки доводиться фактично відбудовувати з нуля. За словами міської влади, усе це вони роблять лише за кошти місцевого бюджету, адже держава серйозної фінансової допомоги звільненим регіонам практично не надає. До речі, саме через це в місті поки що так і не почалася виплата компенсації городянам за руйнування в приватних будинках.

У повному обсязі в місті надаються всі комунальні послуги, працює громадський транспорт, виплачуються пенсії та «соціалка». Інакше кажучи, якщо пройтися Краматорсь­ком, буде досить складно відшукати сліди війни.

 

Нові городяни

Єдине, що нагадує про неї, – неймовірна кількість українських військових і переселенців у місті. Точну кількість переміщених осіб визначити нереально, а чисельність військових, розквартированих у місті на території військового аеродрому, є військовою таємницею.

До речі, до українських солдатів на вулицях Краматорська городяни звикли дуже швидко. Більше того, вони активно допомагають військовим, підгодовують їх, плетуть маскувальні сітки, збирають гроші на амуніцію й озброєння.

Що стосується вимушених переселенців, то їх у місті кілька десятків тисяч. Серед них і працівники обласних структур, котрі переїхали до міста працювати, і пересічні мешканці окупованих міст, які тікають від обстрілів, насильства й інших проявів «руського міра». Ними в місті заселені всі гуртожитки й готелі. Ціни на оренду квартир злетіли в рази. А от купувати нерухомість у Краматорську переселенці не поспішають – сподіваються на повернення найближчим часом до своїх рідних міст.

 

Жити й працювати

Але попри все городяни дивляться в майбутнє з надією і вірою в найкраще. Усі міські підприємства працюють, виплачують зарплату й навіть планують свій подальший розвиток. А деякі — виявили готовність виконувати військові замовлення для української армії.

У міської влади є багато задумів щодо реформування інфраструктури міста. На деякі з цих намірів уже навіть віднайшли гроші. Єдине, чого бояться городяни, – повернення бойовиків «ДНР» і продовження війни.

Автор: Андрій РОМАНЕНКО

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Сьогодні, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Сьогодні, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Сьогодні, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Сьогодні, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Сьогодні, 28 березня

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня