Річниця Майдану: солодко-гірке слово «свобода»

Останньої декади листопада ми згадували події річної давнини. Утім, про них не забували жодної хвилини. Кожен день Майдану й нині стоїть перед очима.

21 листопада відтепер офіційно зветься Днем гідності та свободи. Нещодавно, відповідно до Указу Президента, українці відзначили цей день уперше на знак вшанування пам’яті загиблих й обрання державою європейського вектора розвитку.

Саме 21 листопада торік наші громадяни масово вийшли на Майдан Незалежності й майдани численних міст та сіл, протестуючи проти рішення тодішнього уряду – загальмувати процес підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Наступним поштовхом до повалення режиму Януковича й перезавантаження держави стало побиття студентів беркутівцями в ніч на 30 листопада 2013 року.

... Дню гідності та свободи не личать стандартні церемонії, якими нас зазвичай годують з того чи іншого приводу. Покладання квітів героям Небесної сотні біля пам’ятного хреста на Інститутській, запалювання лампадок, марш центральними вулицями, виставки на тлі обвугленого Будинку профспілок, експозиції на честь героїв АТО, патріотичні пісні, молебень та спічі на громадському вічі були далекими від розваг і напрочуд щирими.

Кожен крок тротуарами­бруківками, на котрих іще не так давно проглядалися сліди крові, відбивався усвідомленням: минулорічні осінь­зима поділили історію України на «до» і «після», а її громадяни вже ніколи не будуть такими, як раніше.

Гідність та свобода, відвойовані ціною людських життів, утвердили українців в усвідомленні себе господарями власної долі. А величезний кредит довіри, наданий новій владі, вилився в потребу щодня вимагати від неї звіту про чесні, ефективні дії.

У виборених гідності та свободі – суміш ейфорії через відчуття себе оновленими громадянами оновленої країни та сліз через безліч кривавих епізодів Майдану й нинішньої воєнної реальності.

Річниця революції ознаменувалася нагородженням мужніх співвітчизників із Небесної сотні званнями Героїв України посмертно. Троє не менш мужніх загиблих на Майдані іноземців – білорус Михайло Жизневський та грузини Зураб Хурція й Давид Кіпіані – удостоїлися орденів Героїв Небесної сотні: за вітчизняним законодавством громадяни інших держав не можуть мати звання Героїв України. А для того, щоб і ці борці за нашу волю – з міркувань елементарної справедливості – називалися Героями України, потрібне рішення Верховної Ради.

Знов і знов прокручуємо в думках факти річної давнини, оповиті в пам’яті чорним димом шин. Пригадуємо грюкання щитів, абриси барикад, мороз, вогнища, згарища, постріли...

«Важливо, щоб ті, хто вбивав героїв Небесної сотні, були покарані», – зазначив в урочистій промові Петро Порошенко.

Гідність та свобода оновленої нації дамокловим мечем нависли над корупціонерами, свавільними чиновниками й силовиками. Із розряду категорій недосяжних, омріяних, абстрактних гідність та свобода перетворилися для українців на поняття зрозумілі й відчутні. Скуштувавши одного разу гідність та свободу, від них уже ніколи не відмовимось.

Автор: Ольга КРАСОВСЬКА