№24, грудень 2014
Удруге в новітній історії українського парламентаризму членів єдиного органу законодавчої влади обрано на позачергових виборах. Верховна Рада попереднього скликання, як і парламент
V скликання, не проіснувала увесь термін, на який обиралася, і пропрацювала трохи менше двох років. До речі, повноваження Верховної Ради України V скликання «вклалися» в рекордно короткий термін – лише у півтора року. Тож прецедент, створений 2007-го, через сім років перетворюється на тенденцію.
Цьогорічні парламентські вибори започатковують радикальне оновлення покоління політиків. Колишніх «важковаговиків», які прийшли у Верховну Раду ще за часів колишнього СРСР у 1990 році, а також стали депутатами на перших у незалежній Україні виборах 1994 року, замінюють представники молодого покоління, частина якого жила, принаймні у свідомому віці, вже в незалежній Україні, а не в колишній «імперії зла».
Ще одним наслідком парламентської виборчої кампанії2014 є те, що з п’яти партій, котрі за результатами перегонів 2012 року сформували свої фракції, три не потрапили до нової Верховної Ради, а четверта поглинута новоствореною партією. Йдеться про Партію регіонів, Комуністичну партію України, Всеукраїнське об’єднання «Свобода» та Партію «УДАР» Віталія Кличка, що увійшла до списку партії «Блок Петра Порошенка». Ба більше: переможець попередніх виборів – Партія регіонів як політична сила навіть не взяла участі у виборчій кампанії. Однак збереження мажоритарної складової виявилося рятівним не тільки для її членів, які трансформувалися в «Опозиційний блок» і одержали 29 мандатів.
«Блок Петра Порошенка» і «Народний фронт» у співвідношенні за пропорційною складовою (21,82% проти 22,14% голосів) у підсумку одержали, відповідно, 132 мандати і 82. Цей спосіб нарощування політичної ваги успішно використовували не тільки в ході самих виборів, а й під час формування групи фракцій. «Штучні м’язи», як мовиться, були на вагу золота для деяких політичних сил. Чи зміниться ця практика нині, покаже час. Остаточні результати, як і остаточний перерозподіл депутатів між фракціями, ще невідомі. Чимало самовисуванців поповнять склад тієї чи іншої парламентської партії. Як свідчить практика, зазвичай вони «перетікають» до переможців виборів. І поки мало ознак того, що політична кон’юнктура зникне зі стін найвищого законодавчого органу України. А можливо, традиція буде порушена. Приміром, двоє депутатівновачків від «Правого сектору», заявляючи, що не ввійдуть до коаліції, мабуть, прагнутимуть об’єднати навколо себе групу позафракційних. Проте будьмо відверті: заяви кандидатів про свою безпартійність і самовисування на мажоритарних округах, м’яко кажучи, не завжди відповідали дійсності. Тож, можливо, попереду нас очікує ще чимало відкриттів і метаморфоз, коли «штучні м’язи» намагатимуться грати в справжні ігри. Ну недаремно ж, скажімо, тіні молодої команди Черновецького ожили й брали штурмом мажоритарні округи.
Тож, незважаючи на те, що новий склад Верховної Ради України буде оновлено більш як наполовину, нові правила гри навряд чи домінуватимуть у роботі парламенту VIII скликання. Підстави так вважати дає побіжний аналіз виборчої кампанії і довколавиборчої інформації.
Мажоритарна складова на цих перегонах яскраво висвітлила свої вади, показала, яким легковаговиком може бути за певних обставин депутатський мандат. «Хрестоматійним» став приклад: народним депутатом обрано кандидата, котрий дістав підтримку менш як однієї тисячі виборців. Тому для нинішнього парламенту справою честі та іспитом на зрілість і правдивість має стати ухвалення (бажано не пізніш як на першій же сесії) нового виборчого законодавства. Щоб надалі «технології», а відвертіше, такі затребувані шляхи обдурювання електорату, відійшли в минуле. Пропорційна система виборів за відкритими списками, можливо, допоможе згодом у формуванні парламенту, склад якого максимально точно відбивав би волю виборця. Щоправда, вітчизняні політтехнологи вже готуються до обструкції втілення цієї ідеї. Аргумент простий: за певних умов кандидат може одержати й за пропорційної виборчої системи з відкритими списками відверто слабких конкурентів і ввійти до парламенту «на коні». Звісно, спаплюжити можна все, та розплата за таке ґвалтування законів настане неодмінно. А відкриті списки партій, хоч би там як, усе ж дають можливість виборцям визначати своїх представників осмислено, свідомо. І, видається, якби перегони2014 проводили поновому, то ВО «Свобода», наприклад, у своєму поступі до парламентської влади не зупинилася б на сімох кандидатах і подолала б п’ятивідсотковий бар’єр, бо виборець мав би змогу самостійно упорядкувати її список.
Ручне управління таким упорядкуванням настільки непросте й ще не освоєне доморощеними витівникамиперегонщиками, що «Свобода», бійці й симпатики якої показують приклади героїзму на сході, відбиваючи наступ терористів і російських окупантів, здобула б більше мандатів і знову стала б парламентською партією. До речі, не лише члени «Свободи», а й частина суспільства з підозрою ставляться до незаперечності такого результату, адже геть усі екзитполи, проведені в день виборів, зафіксували подолання п’ятивідсоткового бар’єра цією політичною силою. Невідповідність між одностайністю екзитполів та офіційно зафіксованим Центральною виборчою комісією результатом колись буде, можливо, прояснена. Але це не знімає відповідальності зі «Свободи», що, вперше ставши парламентською партією у 2012 році з несподівано переконливим результатом, не займалася розширенням електорального поля. А для цього в українському суспільстві склалася була вельми сприятлива ситуація.
Та сталося інакше.
Утім, вибори до Верховної Ради України 2014 року – це очевидний крок уперед в історії українського парламентаризму. Поперше, український народ відправив Комуністичну партію України в нокаут, і невідомо, чи ця політична сила зможе колись оговтатися. Подруге, вичерпалася гегемонія Партії регіонів, що тривала з 2006 року. Потретє, Україна одержала шанс позбутися євразійського гальма й почати втілювати слова Миколи Хвильового «Геть від Москви!» і «Даєш Європу!». А в ній, до речі, не розуміють, як і чому в пострадянських демократіях фальсифікують результати виборів.
Автор: Тарас МАРУСИК
Архів журналу Віче
![]() |
№2 |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
ЗМІ: Трамп планує запровадити санкції проти МКС
ЄБРР планує інвестувати щонайменше 1,5 млрд євро в Україну у 2025 році
Президент Чехії затвердив продовження захисту біженців з України
У Трампа спростували презентацію "мирного плану" на Мюнхенській конференції
Мерц застеріг, що Америка за Трампа "вже не та, яку ми знали раніше"
Франція поставила Україні перші винищувачі Mirage
Спецпредставник Трампа відреагував на ідею Зеленського дати Україні ядерну зброю
Британія офіційно скликала "Рамштайн" замість США
У Путіна вперше підтвердили контакти з адміністрацією Трампа щодо України
Зеленський про допомогу зі США: про нові пакети поки не говоримо