Аколада, уклін, поцілунки

або Деякі елементи культури спілкування

Зняття капелюха, як і рукостискання, досить давній звичай, який найбільше поширився в Європі. Раніше вважалося, що непокрита голова свідчить про дружелюбність. Капелюх рекомендується знімати рукою, протилежною від людини, повз яку проходять. Беруть його спереду-згори за наголовок й описують невелике півколо до висоти обличчя. Роблять це приблизно за три кроки до адресата, який стоїть або йде назустріч. Одягають капелюх, щойно розминувшись. Не знімають зимову шапку, берет.

Уклін також прийшов у сучасний етикет із глибини віків. У минулому глибокий уклін демонстрував соціальні розбіжності: чим нижчий, тим більші були ці розбіжності. Уклін зазвичай супроводжувався зняттям головного убору або дотиком до нього. Вища за статусом особа відповідала на уклін кивком голови.

Нині уклін висловлює повагу до іншої людини і став легший. У сучасному діловому етикеті такі види вітання, як уклін та зняття капелюха, поступово відходять у минуле. Перший замінюється дружнім киванням, а чоловіки лише злегка підіймають капелюх.

Поцілунки та обійми під час вітання діловий універсальний етикет не схвалює. Однак у деяких країнах вони є неодмінним елементом культури спілкування. В Іспанії, країнах Латинської Америки, Об'єднаних Арабських Еміратах, Саудівській Аравії обійми чоловіків трапляються часто. Цей жест висловлює особливу симпатію. В інших європейських країнах та країнах Північної Америки до бурхливих обіймів під час зустрічі ставляться стримано.

Аколада (вітання щока до щоки) бере свій початок із ритуалу прийняття до лицарського ордену. Запроваджена така форма вітання в Європі. Однак вона передбачає близькі стосунки людей і подекуди супроводжується поцілунком. У православних країнах можливий трикратний поцілунок у щоки. В європейських – серед молоді та друзів під час вітання використовується легкий поцілунок у щоку.

Поцілунок руки. У минулому така форма вітання була припустима лише до одружених жінок і жінок похилого віку. У наш час жінці цілують руку, незважаючи на її вік та сімейний статус. Варто лише дотримуватися таких правил. Усі незручності чоловік має взяти на себе. Отже, він не повинен тягнути руку жінки, а схиляється над нею, застигнувши на кілька секунд на відстані кількох сантиметрів від своїх губ до руки дами. Чоловік може злегка торкнутися руки підборіддям, носом, але не губами. Не цілують руку на вулиці, вокзалі, в кафе, ресторані. Поцілунок руки можна побачити лише в найурочистіших випадках, наприклад, під час прийомів.

Знайомлення (представлення, рекомендування) розглядається як встановлення контакту між людьми з повідомленням ними чи про них мінімуму інформації, потрібної для спілкування. В одних випадках представлення необхідні як обов'язкова протокольна процедура. Її дотримуються, наприклад, у дипломатичній практиці, коли нових співробітників, які прибули в посольства або консульства, представляють відповідним офіційним особам країни перебування. В офіційній обстановці особу представляють, рекомендують, а в неофіційній – представлення має приватний характер, набуваючи форми знайомства. Мета представлення/рекомендування – допомогти незнайомцям пізнати не лише імена один одного, а й їхні соціальні ролі та професійний статус.

Згідно з нормами дипломатичного етикету людину, яка бажає познайомитися з кимсь із гостей на прийомі або іншому офіційному заході, де присутня невелика кількість осіб, обов'язково представляє цьому гостю господар (господиня) або особа, знайома з ними. Під час велелюдного заходу чоловіки й жінки представляються самі, чітко проголошуючи свої імена й прізвища, але не називаючи посади й рангу.

У сучасному етикеті є деякі загальні принципи й правила представлення, яких зазвичай дотримуються в більшості країн. Вони засновані на нормах увічливості та взаємної поваги:

* молодшого за рангом або посадовим становищем представляють старшому;

* якщо люди рівні за посадовим становищем, рангом, то молодшого за віком представляють старшому;

* якщо знайомлять людей одного віку й статі, то менш знайому людину представляють більш знайомій;

* колегу представляють клієнтові, відвідувачу;

* одну особу представляють групі осіб;

*чоловіка представляють жінці.

Однак жінку завжди представляють главі держави, міністру, послу, видатним особистостям – академікам, письменникам. Можливі такі формули представлення: «Пане президенте, маю честь представити Вам пані...», «Пані..., дозвольте представити Вас пану послу».

Коли знайомлять двох осіб, часто обмежуються їхніми іменами й прізвищами. Відтак спочатку називають жінці ім'я і прізвище чоловіка, а потім жінки, прізвище молодшого чоловіка, а потім старшого. Наприклад: «Леонід Іванов – Світлана Степаненко».

До поширених форм представлення належать такі: «Пане посланнику, дозвольте представити Вам пана Сергія Іванченка, радника нашого посольства». Посередник може застосувати й форму непрямого рекомендування: «Пані Вербицька (Ліліє Михайлівно), Ви знайомі з паном Ігнатенком (Віктором Михайловичем)?». Неетично називати осіб, що знайомляться, неоднаковими іменами-регулятивами.

Той, кому представляють іншу людину, у відповідь на представлення каже: «Доброго дня!», називаючи ім'я (прізвище) нового знайомого. Вважається, що прийняті раніше фрази на кшталт: «Дуже приємно», «Радий знайомству з Вами» у наш час майже вийшли з ужитку. У будь-якому разі той, кого представляють, таких висловів уникає.

Представляючи людей один одному, можна додавати невелику ділову та коректну інформацію про кожного. Кілька пояснювальних слів, які говорить той, хто представляє особу, мають бути привітні, але емоційно нейтральні: «Пане Костенку, дозвольте представити Вам професора Титаренка, нашого провідного спеціаліста у сфері європейської інтеграції. Пан Костенко – доктор політичних наук, професор Львівського університету, приїхав до Києва для участі в конференції». Особа, котрій представляють людину, має уникати фраз типу: «Я багато чув про Вас», що може викликати у представленої особи запитання: «Що ж саме чули про мене?».

Під час знайомлення комуніканти повинні перебувати в зоровому контакті, дивитись один одному в очі, але не надто пильно. Знайомлення зазвичай супроводжується потиском рук. Українці, росіяни, поляки, словаки, німці та інші роблять це майже обов'язково, у Великій Британії партнери обмежуються уклоном і рук не подають. Якщо той, кому представляють особу, не простягнув йому руку для вітання, чоловік, якого представили, обмежується легким уклоном, жінка – кивком голови. Знайомляться через посередника, стоячи. Тільки старші жінки можуть сидіти, коли їм відрекомендовують молодого чоловіка або дівчину.

Новорічна післямова,
або Будьмо самі собою

Щока до щоки, поцілунок руки, уклін, інші елементи культури спілкування – увесь цей арсенал ми застосовуємо одне до одного, щоб знайти спільну мову й висловити... почуття. Передусім поваги.

Та будьмо щирі, тоді й спілкування не буде натягнуте, а посмішка і жести – вимучені. Зніміть з обличчя таблички «вхід заборонено» та «не торкайся – вб'є!» Просвітлення настане неодмінно. Це, видається, чи не найголовніша таємниця доброго настрою і світлої аури. Без цього, навіть дотримуючись найвишуканіших правил етикету, можна наробити дурниць і залишити по собі гнітюче враження. Воно вам ні на новорічні свята, ні протягом самого року ні до чого. Будьмо самі собою

Автор: Тетяна ШИНКАРЕНКО