Ефективна боротьба з корупцією – запорука мінімізації та подолання контрабанди

Проведено аналіз корупційних діянь, що фіксуються під час роботи митних органів. Розглянуто їхній негативний вплив на процес становлення національної системи протидії контрабанді в умовах формування ринку й забезпечення митної безпеки України.
Доведено актуальність досліджуваного питання у контексті імплементації заходів щодо подолання корупції та мінімізації порушень митних правил, як одного з реальних чинників економічної безпеки, особливо в умовах реформування соціально-економічних і правових механізмів державної влади, управління та господарського комплексу. Відзначено, що не менш важливим компонентом є вдосконалення діяльності правоохоронного блоку митної служби, боротьба з будь-якими проявами корупції та іншими правопорушеннями з боку працівників відомства.
Ключові слова: корупція, Державна митна служба України, контрабанда, порушення митних правил, економічна безпека.

Корупція (лат. corruption – псування, розбещування, підкуп) – дії осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовані на використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Корупція являє собою сукупність різних за характером і ступенем суспільної небезпеки кримінальних, адміністративних, цивільно­правових, дисциплінарних діянь, а також порушень етики поведінки посадових осіб, пов’язаних із виконанням службових обов’язків. Особливу небезпеку для суспільства й усієї системи національної безпеки країни становлять прояви корупції з боку державних службовців, у тому числі посадових осіб податкової та митної служб, уповноважених
приймати рішення з питань обкладання податками, митом та іншими платежами, пропуску товарів через кордон, розслідування митних і податкових правопорушень.

У зв’язку з цим питання теоретичного осмислення джерел і характеру корупційних та інших протиправних діянь серед державних службовців, опрацювання науково обґрунтованих рекомендацій щодо запобігання й протидії цим небезпечним явищам набувають особливого загальнодержавного значення. Йдеться насамперед про системну розробку теоретичних положень, профілактику та практичні заходи з виявлення, локалізації та припинення корупційних правопорушень, створення в колективах правової та психологічної атмосфери, яка унеможливлювала би будь­які неправомірні дії.

Зі зростанням обсягів світової торгівлі до протидії корупційній діяльності в зовнішньоекономічній сфері долучилися міжнародні організації, зокрема Рада митного співробітництва (з червня 1994 року – Всесвітня митна організація (ВМО). До її складу митна служба України прийнята в листопаді 1992 року. У липні 1993 року на конференції Ради митного співробітництва у м. Аруша (Танзанія) затверджено один із основоположних актів РМС­ВМО – «Декларацію щодо доброчесності в митниці» [4, с. 317–318].

Розробники документа визнали, що митниця є необхідним інструментом ефективного управління економікою й водночас відіграє ключову роль у боротьбі з контрабандою. Уперше в міжнародній практиці в Декларації було зафіксовано, що корупція загалом і корумпованість митних органів зокрема завдають істотної шкоди зовнішньоекономічним зв’язкам і міжнародній торгівлі.

Змушені констатувати, що ні Державний митний комітет України, ні Кабінет Міністрів протягом 1990­х років не вжили ефективних заходів для реалізації положень Аруської декларації. Йдеться не лише про митну систему, адже проблеми недоброчесності, корупції, хабарництва й здирства на той час були актуальними не тільки для митних органів, а й для всього апарату державної служби, всіх міністерств і відомств. Незважаючи на участь української делегації в підготовці й ухваленні Аруського акта, особовий склад митниць навіть не ознайомили з його текстом.

Важливим етапом у справі подолання корупції в митних органах України стало ухвалення Закону України «Про державну службу» (1993 р.). Ним встановлювалися засади державної служби: служіння народу України, демократизм і законність, гуманізм та соціальна справедливість, пріоритетність прав людини та громадянина, персональна відповідальність за виконання службових обов’язків, дотримання прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ і організацій усіх форм власності.

Особи, зайняті на державній службі, мають вирізнятися високим рівнем професіоналізму, компетентності, чесності й відданості справі. Згідно з цим законом посадові особи митної служби набули правового статусу державних службовців. На них також поширюються дисциплінарна відповідальність і обмеження, визначені в статтях 10, 11, 12 і 14 цього законодавчого акта.

На підставі згаданого закону Кабінет Міністрів Постановою № 160 від 4 березня 1995 року затвердив Порядок проведення службових розслідувань стосовно держслужбовців, у тому числі й посадових осіб митних органів. Це дало поштовх до виявлення умов і обставин, які сприяли корупційним проявам та іншим правопорушенням на митницях і в інших установах Держмиткому. Це дало змогу посилити боротьбу з правопорушеннями, підвищити ефективність профілактичних, попереджувальних заходів і покращити морально­етичну обстановку в колективах.

Корупційні правопорушення можуть мати такі форми (види):

1. Встановлення особистих зв’язків із кримінальними елементами, що спеціалізуються на здійсненні контрабанди та інших митних правопорушеннях, з метою одержання хабарів, різних матеріальних благ і
послуг;

2. Скасування або зменшення митних платежів чи митної вартості під час митного оформлення товарів з метою, що визначена у п. 1;

3. Сприяння власникам або перевізникам товарів, що переміщуються через митний кордон, у недостовірному декларуванні товарів, зменшенні його кількості, ваги, зміні країни походження;

4. Зловживання владою або перевищення повноважень у процесі митного контролю чи митного оформлення товарів для задоволення власних корисливих інтересів;

5. Прийняття неправомірних рішень у процесі провадження кримінальних справ про контрабанду чи адміністративних справ про митні правопорушення;

6. Приховання або знищення документів і речових доказів за кримінальними та адміністративними справами;

7. Надання окремим суб’єктам ЗЕД або іншим особам, які займаються протиправними зовнішньоекономічними оборудками, службової інформації, що може бути використана цими особами в злочинних або корисливих цілях;

8. Протегування або прийняття на роботу в митні органи (за хабарі чи інші блага й переваги) осіб, які пов’язані з криміналітетом, або тих, хто за своїми діловими, професійними, іншими встановленими законодавством обмеженнями не може працювати в митній системі. Цей перелік не є вичерпним, адже корупція проявляється і в інших формах (видах).

16 листопада 2009 року наказом ДМСУ № 1097 затверджено Правила етики поведінки посадових осіб митної служби України, що їх слід дотримуватися як під час виконання службових обов’язків, так і в позаробочий час.

Корупція тісно пов’язана з контрабандою та організованою злочинністю. Прикриття є однією з форм захисту криміналітету та створення сприятливих умов для здійснення злочинної діяльності, зокрема конт­рабанди, тіньової економіки, дестабілізації внутрішнього ринку. Через це особливої уваги заслуговують проблеми визначення та теоретичного осмислення спонукальних причин, мотивів залучення працівників митних, податкових служб і правоохоронних органів до
контрабандної діяльності. На наш погляд, такі причини можна умовно поділити на дві категорії – об’єктивну та суб’єктивну [5, с. 170–175].

До об’єктивних причин відносимо:

— багаторічний незадовільний стан економіки й соціальну нестабільність у країні; відсутність єдиних загальнонаціональних ідеалів, котрі об’єднували б усі верстви населення, класи й суспільні групи, спонукали до громадянської злагоди й розбудови демократичної, соціальної, правової держави;

— недостатній рівень духовності та морально­етичної й національної свідомості суспільства, що призводить до поблажливого ставлення значної частини громадян до корупційних правопорушень, стрімке поширення правового нігілізму;

— недосконалість законодавчої бази, яка регламентує зовнішньоекономічну, податкову та митну справи особливо на рівні її практичної реалізації безпосередніми виконавцями – інспекторами;

— позбавлення митних органів, зокрема їхніх правоохоронних підрозділів, права на здійснення ОРД та досудового слідства;

— недостатнє забезпечення митних органів, насамперед у пунктах пропуску на кордоні, сучасними високотехнологічними засобами митного контролю;

— низький, порівняно з митними службами інших країн, зокрема й сусідів України, рівень соціальної захищеності посадових осіб українських митниць.

До суб’єктивних причин, що можуть підштовхувати особу до корупційних діянь, на наш погляд, належать:

— відсутність твердих патріотичних, державницьких переконань;

— корисливість, прагнення до швидкого збагачення й матеріального добробуту;

— моральна та духовна зіпсованість, продажність, безвідповідальне ставлення до своїх посадових обов’язків, а звідси – байдужість і негативне ставлення до справи захисту економічних інтересів держави;

— особисті та сімейні обставини (тяжка хвороба працюючого, дітей, родичів, великі борги);

— залякування, примушування до здійснення неправомірних дій шляхом шантажу, погроз, у тому числі погрози вбивства, самій посадовій особі чи її близьким у разі невиконання завдань кримінальних елементів.

Особлива відповідальність у сфері протидії кон­трабанді та локалізації корупційних діянь у податкових і митних органах покладається на керівний склад відомств, а нині (після їх об’єднання) – на керівні кадри Державної фіскальної служби України. Саме керівники галузі та її структурних підрозділів повинні формувати моральний клімат у своїх колективах, спонукати підлеглих до дотримання законності, виховувати в посадових осіб сумлінне ставлення до служби.

Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та корпорація «Виклики тисячоліття» (МСС) здійснили порівняльний аналіз корупційної діяльності в митних органах України. Перше базове дослідження було проведене в 2007 році серед українських компаній­імпортерів та експортерів. Повторне дослідження – в 2009 році для оцінки тенденцій у ставленні до корупції. За висновками дослідницьких компаній, найкорумпованішими етапами митного контролю є перетин кордону (це підтвердили 65 відсотків респондентів) і процес перевірки митної документації (48 відсотків) [3, с. 3–4].

За даними дослідження, помітно зросла кількість випадків корупції під час проходження митних процедур (із 36 відсотків – у 2007 році до 43 відсотків у 2009 році). Почастішали випадки здирництва, аніж добровільної пропозиції хабара. 26 відсотків компаній стикалися з цією практикою в 2007 році й 30 відсотків – у 2009 році. Добровільно пропонували хабарі у 2007 році 23 відсотки компаній проти 28 відсотків у 2009 році.

Про негативну практику корупційних діянь свідчить збільшення кримінальних справ, порушених стосовно працівників митних установ за фактами хабарництва протягом останніх 2–3 років. Якщо в 2010 році такі справи становили близько 15 відсотків від загальної кількості кримінальних справ проти митників, то в 2011­му – 33,7 відсотка (25 справ, за якими висунуто обвинувачення 34 особам). Упродовж першого півріччя 2012 року порушено вже 47 кримінальних справ
стосовно 38 посадовців митної служби. Майже половину з них – за матеріалами самих митних органів [2, с. 7–10].

Наприклад, у межах антикорупційної спецоперації «Держкордон­2013» митниками було виявлено схему фіктивних транзитних переміщень, яка реалізовувалася за безпосередньої участі керівного й особового складу Луганської митниці. Керівника митниці звільнено з посади [1, с. 10–15].

Істотним досягненням у справі протидії корупції та контрабанді слід вважати впровадження в практику забезпечення товарних транзитів електронного замка з інформаційно­телекомунікаційною функцією GPS­GSM­навігації. Нова система онлайн­спостереження за великовантажними автомобілями дасть змогу контролювати переміщення транспортних засобів територією України без ризику їх незаконного розвантаження чи перевантаження.

До основних напрямів протидії корупційним практикам у сфері митної справи, на думку автора, потрібно віднести:

– забезпечення відкритості владних структур, зокрема митних, правоохоронних, податкових органів, участь громадськості в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності та законодавчому процесі;

– формування негативного ставлення суспільства до корупційних діянь, пріоритетного значення верховенства права;

– проведення цілодобового моніторингу за здійсненням митного контролю й митного оформлення товарів і транспорту після проходження контрольних перевірок на прикордонних пунктах пропуску;

– постійний контроль за станом дисципліни і протидії правопорушенням начальниками митниць та їхня особиста відповідальність за порушення вимог корупційного законодавства;

– практику ротацій на керівні посади в митних органах з метою розвитку ініціативи, підвищення кваліфікації митників, а також локалізації та подолання корупційних діянь.

Для модернізації управління системою боротьби з контрабандою відповідно до сучасних вимог, на нашу думку, необхідно кардинально зміцнити аналітичну складову всього комплексу організації роботи з протидії наркобізнесові. Насамперед ідеться про всебічне вивчення діяльності транснаціональних злочинних синдикатів, тенденцій міжнародного обігу наркотиків, маршрутів нелегального наркотрафіку й опрацювання на цій основі активних засобів протидії.

Економічна ефективність забезпечення боротьби з контрабандою значною мірою залежить від стану кадрової роботи в митних органах, рівня законності, правопорядку й службової дисципліни в митних підрозділах, персональної відповідальності митників за виконання своїх обов’язків.

Про корупційну складову діяльності в системі митної служби переконливо свідчать й офіційні матеріали Держстатистики України. Порівняльний аналіз статистики зовнішньоекономічних операцій України й країн ЄС та СНД за 2004–2011 рр. засвідчив, що в «тіні», тобто поза оподаткуванням, опинилася товарна маса на суму близько 21,5 мільярда доларів США.

　

Список використаних джерел

1. Інформаційно­аналітичний бюлетень з питань боротьби з контрабандою та ПМП, аналізу ризиків і протидії корупції за 2013 р. // Державна митна служба України. – К.: Вид­во ДМСУ, 2014. – 26 с.

2. Інформаційно­аналітичний бюлетень з питань боротьби з контрабандою та ПМП, аналізу ризиків і протидії корупції за ІІ квартал 2012 р. // Державна митна служба України. – К.: Вид­во ДМСУ, 2012. – 26 с.

3. Корупція та регулювання підприємницької діяльності в Україні: митні процедури та транспортування товарів // Порівняльний аналіз нац. досліджень 2007­2009 рр. для Порогової програми Корпорації «Виклики тисячоліття» (МСС): Звіт за результатами соціологічних досліджень. – К.: Дослідницька компанія InMind, 2009. – 43 с.

4. Макаренко А. 2009 – митниця в умовах кризи / А. Макаренко. – К.: Панорама, 2010. – 430 с.

5. Пашко П. В. Митна безпека (теорія, методологія та практичні рекомендації): Монографія / П. В. Пашко. – Львів: ІРД НАН України, 2009. – 628 с., іл.

Автор: Андрій ТИМОШЕНКО