передплата Українською | In English

№1, січень 2007

Гріх розділяє, любов єднаєГріх розділяє, любов єднає

Поділитися:

Ми знову й знову повертаємося серцем до тiєї рiздвяної ночi, коли перед здивованими пастухами, якi пасли свої отари поблизу Віфлеєма, де у вертепi лежало Боже Немовлятко, з'явився ангел i сповiстив про священну подiю – народження Спасителя.

 

Народився 23 січня 1929 року в селі Благодатному Амвросіївського району Донецької області. Закінчив Благодатнівську середню школу (1946), Одеську духовну семінарію (був прийнятий одразу до третього класу) та Московську духовну академію (1948–1952).

Кандидат богослов'я (1952). Тема дисертації: «Вчення про відкуплення святих отців ІV ст. – Афанасія Великого, Василія Великого і Григорія Богослова». 14 червня 1984 року богословський факультет Яна Гуса присвоїв звання доктора богослов'я.

25 лютого 1968 року постановою Священного синоду архієпископа Філарета підвищено в сан митрополита. У жовтні 1990 року одноголосно обрано предстоятелем новоутвореної Української православної церкви та найменовано «Блаженнійшим Митрополитом Київським i всiєї України». 20–21 жовтня 1995 року обрано Патріархом Київським і всієї Руси-України. 22 жовтня відбулася інтронізація Патріарха.

Патріарх Філарет домігся канонізації Київського митрополита Петра Могили. 24 травня 1997 року з ініціативи Патріарха Філарета розпочалося відновлення Золотоверхого Михайлівського монастиря.

Патріарх Філарет має ордени всіх помісних православних церков, де передбачений такий вид відзнак. Нагороджений орденом Ярослава Мудрого V (1999), IV (2001) та III (2004) ступенів. 18 жовтня 2006 року Президент України Віктор Ющенко нагородив Патріарха Філарета орденом Ярослава Мудрого ІІ ступеня «за визначний особистий внесок у розбудову помісної православної церкви в Україні, багатолітню церковну діяльність в утвердження ідеалів духовності, милосердя й міжконфесійної злагоди в суспільстві».

Рiздво Христове – надзвичайна, незбагненна для людського розуму подiя, яка має воістину космiчне значення. Уявiть собi: величний Бог народжується як Людина, та ще й не в царських палатах, а у вертепi, куди в негоду заганяли худобу.

З'єднавшись із людською природою, Син Божий очистив її вiд грiха й подолав смерть. Можливо це чи нi? Можливо! Чому? Тому що, коли Бог iз нiчого створив Всесвіт i привiв усе iз небуття до буття, то Вiн може воскресити тiло, що вже iснувало, хоча воно й перетворилося на прах.

На жаль, ми, християни, часто-густо живемо так, нiби Бога не iснує, нiби Вiн не має жодного стосунку до наших дiй, слiв i думок; нiби не буде Суду Божого; нiби ми можемо приховати нашi злi вчинки. Невiра Боговi призводить до того, що люди перестають довiряти одне одному як у сiм'ї, так i в суспiльствi. На цьому ґрунтi виростають усiлякi роздiлення, протистояння. Треба всiм усвiдомлювати, що грiх завжди роздiляє, а любов єднає. Внаслідок недовiри та егоїзму виникають рiзнi прояви соцiально-економiчного зла, вiд чого страждають український народ i держава. Навiть у самому церковному середовищi немає миру та злагоди! Замiсть того, щоб жити в любовi, чимало християн сiють ненависть i ворожнечу. Ось чому й досі ми не можемо створити єдиної помiсної православної церкви в Українi. Багато причин нестабiльностi й негараздiв у нашiй державi, але головні з них – бездуховнiсть i занедбана демократiя.

Iсус Христос для того й народився у Віфлеємi, щоб викорiнити з людського єства грiх i всiляке зло. Тому, святкуючи Рiздво Христове, подумаймо, для чого ми живемо та якими дорогами ходимо – прямими Божими чи кривими. Вiра в Бога закликає нас любити своїх батькiв, свою родину, ближнiх, Україну.

Примирення й толерантне ставлення одне до одного потрібні також політичним і громадським діячам, особливо під час виборів. Не можна ображати людську гідність. Адже Син Божий для того й став Людиною, щоб назвати нас своїми братами та сестрами.
Різдво Христове має прямий стосунок до нашого сьогодення, до сенсу нашого життя. Дивлячись на гріховність світу й руйнівну силу зла, а також відчуваючи безсилля людей у боротьбі з цим світовим злом, один із стародавніх філософів сказав: «Якщо Син Божий не зійде з неба і не визволить людей від гріха й смерті, то світ загине».

Ось чому ми, християни, сприймаємо Різдво Христове не як свято з традиційними колядками, вертепом, різдвяною зіркою та святочними гуляннями, а як пришестя у світ Сина Божого заради визволення людей від гріха й від того зла, яке кожен із нас відчуває на собі, на власному досвіді.

Владу, яку людям дарує Бог, щоб вони захищали добро й творили правду, треба відрізняти від владолюбства, яке є великим злом; воно приносить страждання і окремим людям, і всьому народові. Для справжнього християнина бути при владі – це не благоденство та шана, а тяжкий хрест, поєднаний із великими та численними трудами й турботами. Хто хоче мати владу й жити по-християнськи, той повинен принести себе в жертву служінню людям та бути готовим до душевних страждань, великого терпіння й відповідальності за свої дії перед Богом і людьми.

Христос приніс на землю мир. А примирені мають жити між собою в мирі, вірі й християнській любові – як діти єдиного Бога й брати у Христі, як члени Його єдиного тіла – церкви. Це особливо потрібно нам тепер, коли нашу Батьківщину – Україну сили зла намагаються розділити, посіяти смуту, внести спокуси у свідомість людей. І тому не дозволяйте заманити себе на шляхи неправди й розбрату. Пам'ятаймо, що правдивий християнин той, хто уподібнюється Христу своїми ділами, помислами й почуттями.
Нехай мир, про який сповістили ангели у Віфлеємі, зміцнюється на землі й приносить усім радість і Боже благовоління. Нехай буде з усіма нами Бог миру й любові.
Христос народився, славімо Його!

Закликаю Боже благословення
на редакцію та читачів журналу "Віче".

Автори: ФІларет, Патріарх Київський і всієї Руси-України

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №7/2016 №7
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата