Павло МОВЧАН: «Ювілей з поезією»

13 липня відомому поетові, громадському діячеві, народному депутатові України Верховної Ради п’ятьох скликань виповнюється 75 років

У передмові до книжки знаного лірика «Сіль» (2014) академік Іван Дзюба зазначив: «…Творча доля його складалася і нелегко, і незвично». Це справді так: Павло Мовчан був різноробом, моряком риболовецького сейнера, навчався в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка та в московському Літературному інституті, працював у редакції одного з журналів, заявив про себе як сценарист. Тривалий час офіційно вважався безробітним, хоча мало не щодня писав значущі віршовані рядки.

– Павле Михайловичу, нещодавно побачила світ ваша нова збірка…

– На щастя, свій ювілей зустрічаю поезією. Втім, а як же інакше? Поезія для мене – стан душі, який сформувався не під видавничі потреби, не меркантильно, а, сподіваюся, природно. Завжди був зачудований словом Шевченка. Отож поезія для мене – це й шлях до самовдосконалення. Треба завжди бути собою, абсолютно правдивим, сповідальним перед Богом, а перед можновладцями не схиляти голови.

– Насправді поезія – це наближення до вічності, точніше кристал вічності, а революція – це вир сьогодення. Революція гідності – в мені, зі мною, хоча я не написав про неї жодного віршованого рядка. Можливо, якийсь твір народиться тоді, коли Майдан стане моєю пам’яттю.

– Без духовності не мислиме існування ні суспільства, ні держави.

– Національна ідентичність – у логосі. Це не тільки слово, інформація, а й духовність. Це те, чим наділив тебе Господь, адже наша генетика сформувалася задовго до слова.

– Немає таких категорій, як світова література чи культура. Ці визначення вигадали ті, хто хотів би всіх денаціоналізувати, знівелювати, зробити безликими, одноманітними. Власне національні цінності найважливіші. Господь створив мови так, що вони одна одну доповнюють, одна одній не заважають. Кожна – самобутня оптика, а спільно вони витворюють загальну панораму.

– Культура – суть людини. Хіба істота без культури – людина? В основі слова «культура» – культ, тобто найдавніші поняття. У них закладені прості, але визначальні істини: ти не самодостатній, бо є щось вище, те, що називаємо Космосом. Наша душа – це послання Всесвіту.

– На жаль, ми так і не спромог­лися на власне трактування Бога. Звідси – різночитання, різнотлумачення Біблії. Воістину все відбувається через слово. Логос – це одна з іпостасей Ісуса Христа.

– Справжні інтелігенти – це подвижники. Вони завжди були й
завжди будуть. І ніколи не мине час романтизму. Доки останній дзвонар – на дзвіниці, доти й буде віра.

– Головна ідеологія – в десяти заповідях. Відповідати треба перед собою і перед Богом. Усі застереження – в одкровеннях Івана Богослова.

– Поет завжди опозиційний до влади. Він мусить бути таким. Влада минуща, а служіння істині вічне.

– Багато пишу, працюю над фільмами про Шевченка та циклом стрічок «Логос». Уже зробили 84 випуски, а хотілося б мати 365 фільмів, щоб глядач мав змогу щодня дивитися один самостійний випуск. Урешті­решт це має бути державна програма. Загалом «Логос» оповідає про те, як ми глибоко закорінені в минуле, а отже, й у майбутнє.

Розмову вів Микола СЛАВИНСЬКИЙ.