№24, грудень 2006

Пекельне коло

З нього мав вивести галузь Закон про реформування житлово-комунального господарства, ухвалений ще 2004 року

Що таке сьогодні житлово-комунальне господарство України? Це не лише ЖЕКи, як уявляє собі переважна більшість населення країни. У житлово-комунальному господарстві нині функціонує близько 5 тисяч підприємств і організацій, експлуатується майже 25 відсотків основних засобів, задіяних в економіці держави, зайнято 5 відсотків працездатного населення.
Житловий фонд України всіх видів власності становить близько 10,4 млн. будинків загальною площею понад 1 млрд. кв. м. Централізованим водопостачанням забезпечено населення всіх міст країни та 86 відсотків селищ міського типу (тобто понад 70 відсотків України), централізованими системами каналізації – 95 відсотків міст і понад половину селищ міського типу. Майже 80 відсотків теплової енергії, що виробляється підприємствами комунальної енергетики (а це 72 млн. Гкал), відпускається населенню й об'єктам бюджетної сфери.
 У 53 містах України функціонує міський електротранспорт. Довжина вулично-дорожньої мережі досягла майже 80 тис. км, міські управління житлово-комунального господарства утримують понад 3700 мостів і шляхопроводів.
Проте, більшість підприємств галузі нині працюють фактично за рахунок ресурсних можливостей, накопичених до початку 90-х років. Відсутність інвестицій у галузь призвела до значного погіршення технічного стану основних фондів, підвищення аварійності об'єктів житлово-комунального господарства, збільшення питомих і непродуктивних витрат матеріальних та енергетичних ресурсів.

Справа техніки

У житловому фонді кожен третій будинок потребує капітального або поточного ремонту, понад 10 тисяч ліфтів відпрацювали 25 років і їх слід замінити чи модернізувати.
 На підприємствах комунальної теплоенергетики більш як 20 відсотків котлів експлуатується понад 20 років, а 38 відсотків – застарілі й малоефективні з ККД менше 82 %. Майже 7,5 тис. км теплових мереж (або 32%) і понад 1760 теплових пунктів (або 29,2 %) перебувають у ветхому та аварійному стані.
У водопровідно-каналізаційному господарстві четверта частина водопровідних очисних споруд і кожна п'ята насосна станція (у вартісному вираженні) відпрацювали нормативний термін амортизації. Фактично амортизовано половину насосних агрегатів, з яких 40 відсотків потребує заміни, 27,8 тис. км або 30% водопровідних і 9,3 тис. км або 27% каналізаційних мереж – в аварійному стані.
У сфері благоустрою та комунального обслуговування 48 відсотків сміттєзвалищ вичерпали свій ресурс і не відповідають санітарним нормам, а майже 90 відсотків не відповідають нормам екологічної безпеки. Збільшується кількість несанкціонованих сміттєзвалищ. Зношеність парку сміттєвозів становить майже 75 відсотків.
 52 % загальної довжини вулично-дорожньої мережі населених пунктів має значні дефекти, що загрожують безпеці руху.
 28 відсотків мостів і шляхопроводів не відповідають чинним нормативам за вантажопідйомністю або габаритами, а 13 – потребують капітального ремонту або реконструкції. Тільки 37 відсотків зелених насаджень доглядають.
Території більшості кладовищ не охороняються, лише на кожному дев'ятому є водогін, а на кожному десятому – освітлення.
 У міському електротранспорті понад 70 відсотків парку трамваїв та тролейбусів відпрацювало нормативний термін експлуатації та підлягають списанню. Більш як 30% трамвайних колій, контактної та кабельної мереж необхідно замінити.
 Площа природного й техногенного підтоплення міських територій України становить близько 11% від загальної площі міської території.
Які ж наслідки такого жалюгідного технічного стану українського житлово-комунального господарства?
За шість років втрати в системах водопостачання збільшилися в півтора разу й у деяких містах перевищують 60 відсотків від піднятої води. У середньому щороку приріст аварійних мереж водопостачання досягає 3500 км. Подібна до наведеної картина й у теплопостачанні та водовідведенні.

Фінанси нам не друзі

Фінансовий стан підприємств галузі критичний – дебіторська заборгованість дорівнює 8,7 млрд. грн., у тому числі борг населення – 7,5 млрд. грн. Кредиторська заборгованість – 8,6 млрд. грн., у тому числі борг за природний газ – 2,2 млрд. грн., за електроенергію – 2,1 млрд. грн.
Середньомісячна заробітна плата працівників галузі – 403 грн., що на 11% менше, ніж середня заробітна плата в інших галузях економіки України. За станом на 1 січня 2006 року сума невиплаченої зарплати становила 87,3 млн. грн. Уже нині ніхто не хоче працювати в ЖКГ, а за кілька років дефіцит кадрів буде просто катастрофічним.
Уявіть собі тисячі підприємств, які всі матеріально-технічні ресурси купують у виробників за ринковими цінами, а свою продукцію змушені продавати за встановленими. Причому ціна визначається лише передвиборною програмою того чи іншого політика та є лише аргументом у діалозі з виборцями. А споживачі, якщо хочуть, оплачують отримані послуги, а якщо не хочуть – не оплачують або створюють багатомісячні борги. Така фінансова діяльність неминуче спричиняє банкрутство в будь-якій сфері: не виняток і наше житлово-комунальне господарство.

Краще менше, та краще

Розмови про якість житлово-комунальних послуг вже набили оскомину, але ж і мовчати не можна. Тепло в централізованій системі теплопостачання протягом опалювального сезону подається за мінімальними параметрами або відключається зовсім. Постійно порушується графік початку й закінчення опалювального сезону. У деяких містах взагалі відсутнє централізоване гаряче водопостачання, в окремих регіонах гарячу воду жителі мають лише взимку. У ветхому й аварійному житловому фонді мешкає близько 202,4 тисячі населення.
Більш як половина міст з населенням понад 100 тисяч чоловік забезпечується питною водою за графіком. У окремих областях зафіксовано невідповідність якості питної води вимогам стандарту за хімічними й бактеріологічними показниками на рівні відповідно 30 і 12 відсотків проаналізованих проб. Незадовільний технічний стан водопровідних мереж призводить до вторинного забруднення питної води й загрози виникнення інфекційних захворювань.
Якість обслуговування житла та прилеглих територій вкрай незадовільна, бо в більшості міст переважно лише вивозять сміття й ліквідовують аварійні ситуації.

Чому ж сталося, не як бажалося?

Унаслідок неефективного використання ресурсів і відсутності їх належного обліку нині в Україні на обслуговування одного квадратного метра житла витрачається енергоресурсів у 3–7 разів більше, ніж у середньому в країнах Західної Європи. Застарілі технології, впроваджені ще за радянських часів, через дешевизну та практично бездефіцитність ресурсів у колишньому СРСР, були налаштовані на екстенсивний розвиток галузі. На початку 90-х вони виявилися вкрай неефективними. При цьому бюджетні кошти на модернізацію вже не виділялися, а тариф, як і раніше, такі витрати не покривав.
Оскільки в собівартості житлово-комунальних послуг енергетична складова перевищує на окремих підприємствах 50 відсотків, підвищення цін на енергоносії неминуче спричинило випереджаюче зростання вартості житлово-комунальних послуг.
Недосконалість законодавства дала змогу центральним органам влади перекласти відповідальність за утримання житлово-комунального господарства на місцеві органи влади без підкріплення її бюджетними можливостями міст. Одночасно Верховна Рада, використовуючи тарифи на житлово-комунальні послуги як важіль політичного впливу на електорат, фактично протягом 1998–2006 років позбавляє органи місцевого самоврядування можливості встановлювати тарифи на рівні обгрунтованих витрат. Своєю чергою, Кабінет Міністрів вимагає максимальних розрахунків за енергоносії (ясна річ, за поставки газу з Туркменистаном треба розраховуватись). Це сприяло вимиванню амортизаційних відрахувань з галузі та катастрофічному погіршенню її технічного стану.
Крім того, негативну роль відіграє й те, що тарифи на енергоносії встановлюються на центральному рівні, а на житлово-комунальні послуги – на місцевому. Недоліком є перехресне субсидування – тарифи для промислових споживачів перевищують тарифи для населення у 3–20 разів.
Нині існує майже тридцять категорій пільговиків, кількість котрих постійно збільшується (остання нова категорія – діти війни).
У зв'язку з тим, що значна частина пільг не відшкодовується з бюджету, вони фінансуються за рахунок підприємств житлово-комунального господарства, а цей тягар їм не під силу.
Політика загравання з населенням, тарифи, які покривають у багатьох населених пунктах лише третину або, в кращому разі, половину витрат, відбили охоту в населення до заощадження ресурсів (хто заощаджуватиме воду, коли кубічний метр питної води в кілька разів дешевший за півлітрову пляшку мінералки), а також позбавили житлово-комунальне господарство інвесторів.
В Україні відсутні економічні стимули для залучення інвестицій у комунальну галузь. Утім, далекі від досконалості й механізми, що гарантують збереження залучених позикових коштів на фінансування капітальних інвестицій. Фінансові та кредитні установи не розглядають комунальну галузь як інвестиційно привабливу через значну нестабільність.
 Відсутність гарантій обмежує використання альтернативних механізмів фінансування довгострокових проектів за рахунок випуску облігацій, фінансового лізингу із залученням виробників обладнання або енергосервісних компаній, а також інвестиційних коштів приватного сектору.

Оригінальні кризові особливості

Відсутність реального власника кожного багатоповерхового будинку в житловому господарстві – це наслідок недосконалості закону про приватизацію житла. Приватизація квартир не призвела до утворення зацікавленого власника будинку, а житлові об'єднання в сучасних умовах лише непотрібна ланка управління, на чиє утримання витрачається значна частина коштів.
У водо-, теплопостачанні та водовідведенні відсутнє конкурентне середовище. Таким чином, керівництво підприємств цієї галузі не зацікавлене в демонополізації. А непрозорість і недосконалість регулювання діяльності природних монополій і відсутність діалогу зі споживачами послуг створюють підґрунтя для зловживань.
На жаль, переважна кількість заходів, передбачених Законом про реформування житлово-комунального господарства, прийнятого ще 2004 року, не виконуються. Отже, слід:
 1. Привести тарифи на житлово-комунальні послуги до економічно обгрунтованого рівня.
2. Передбачати щорічно до 2010 року в Державному бюджеті кошти на реалізацію Загальнодержавної програми реформування й розвитку житлово-комунального господарства, створивши відповідний Державний фонд, відмовившись від грантової системи виділення коштів регіонам та містам.
3. Запровадити в цілому по Україні нову форму управління житлом – об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
4. Визначити пріоритетні напрями залучення інвестицій у житлово-комунальну галузь і запровадити механізми залучення коштів приватних інвесторів на проекти в сфері енергозбереження.
5. Розгорнути загальнодержавну кампанію з обговорення громадськістю ключових питань, пов'язаних із реформуванням ЖКГ, передбачивши роз'яснення наслідків збереження нинішньої ситуації з тарифоутворенням як серед органів місцевого самоврядування, так і населення.
6. Запровадити пеню й інші засоби впливу за несплату житлово-комунальних послуг, вдосконалити систему пільг, замінивши їх адресною грошовою допомогою. Вдосконалити систему субсидій на послуги житлово-комунального господарства.
7. Прийняти новий Житловий кодекс згідно з реаліями сьогоднішнього життя, привести у відповідність усі нормативні акти, які діють у галузі й не узгоджені між собою.
8. Після приведення тарифів до економічно обґрунтованого рівня посилити економічну відповідальність житлово-комунальних підприємств за якість послуг.

Автор: Олександр БІЛЯНСЬКИЙ

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня