Одеса не купилася!

Одеса – місто-герой, а ще місто гумору та вільної економічної зони порто-франко. «Тут усе Європою дихає, віє». Так про Одесу на початку ХІХ століття казав відомий російський поет Олександр Пушкін. Тому більшість одеситів не сприйняли всерйоз «темники» російської пропаганди, які лунають з екранів переважно російського телебачення. Там деякі журналісти на кшталт Дмитра Кисельова разом зі своїм господарем паном Путіним намагаються «зомбувати» громадян бандерівцями, які нібито в Україні всіх б’ють та все руйнують, а ще влаштовують у Південній Пальмірі «гоніння на євреїв».

До речі, приводом для останньої дезінформації стала заява члена громадської ради при президентові Російської Федерації Олени Ніколаєвої:

«Я розмовляла нещодавно з подругою з Одеси, у мене в Одесі бабуся похована, там зараз починаються гоніння на євреїв. Як ми можемо підтримувати Захід в їхній позиції, коли там відбувається таке?!» – завила чиновниця.

При цьому плітка подається не у вигляді «зіпсованого телефону», а як факт, що відбувся.

Хотів би відзначити, що днями Голова Верховної Ради України, який за Конституцією України є виконувачем обов’язків Президента України, Олександр Турчинов призначив головою облдержадміністрації Одеської області представника «Фронту змін», єврея Володимира Немировського. Та й на київському Майдані одеська ланка стала найяскравішою в так званій єврейській сотні. Зрештою можна перелічити ще чимало євреїв­високопосадовців України, які обійняли найважливіші посади у владній структурі країни. І хто ж їх туди призначив? Бандерівці, фашисти? Яка нісенітниця!

Своєрідною відповіддю геббельсівській пропаганді Кремля в Одесі став 10­тисячний мітинг протесту одеситів проти вторгнення в Україну російських військ, що відбувся 2 березня. З Приморського бульвару мітингувальники попрямували до Генконсульства Російської Федерації в Одесі, скандуючи: «Крим – Україна!», «Путін, геть!» «Нет – войне!».

Проте «Русская весна» під проросійськими лозунгами рветься взяти реванш. Як людина військова, я доб­ре обізнаний щодо змісту всіляких контрагітаційних заходів, яким у Радянському Союзі приділялася велика увага. І саме вони нині масово проводяться в нашій країні розвідниками та «феесбешниками» колись дружньої нам держави Росії. І тут я не можу не погодитися із Збігнєвом Бжезинським, у минулому радником президента США з національної безпеки, який декілька днів тому в газеті The Washington Post написав: «Путін заздалегідь знав, що російськомовні кримчани схвалять його вторгнення, але не міг передбачити реакцію українських військових у Криму, тож «прийшов у масці, як гангстер­мафіозі»…

Тепер же, на думку З. Бжезинського, успіх, можливо, «спокусить Путіна повторити «спектакль» у східних областях України». Що ми й спостерігаємо на тлі деморалізованого СБУ та міліції. Ставка робиться на проросійські партії та провокаторів­акторів.

Доречно зазначити, що по де­яких українських каналах уже пройшла інформація про те, що Південно­Східним регіоном України у супроводі російських ЗМІ подорожує група активістів, які провокують людей на конфлікти і протистояння, залякуючи їх «фашистським нашестям» і «коричневою чумою». Так, у Севастополь під російськими прапорами прибули нібито жителі Одеси. Проте раніше вони ж таки штурмували Харківську ОДА, повідомляє телеканал ТСН.

Перший сюжет російського телебачення зроблено під час подій
1 березня в Харкові, коли мешканець Москви повісив російський прапор на будівлю Харківської ОДА.

Друге відео – із Сімферополя, куди так звані корінні одеситки приїхали попросити допомоги й розповісти про те, що в Одесі нібито «піднявся народ проти фашистів». За їхніми словами, від людей вимагають передати новій владі 50 відсотків свого майна. Всі ці спектаклі відбуваються за одним сценарієм. Нібито в Україні російськомовних мешканців не поважають та переслідують оскаженілі бандерівці. Отже, висновок: потрібно їх захистити силами доблесної російської армії. Але вся світова спільнота бачить у цьому доб­ре зрежисируваний спектакль за аналогією з 1939 роком, коли Гітлер спочатку захопив Судети, а потім окупував Прагу та Чехословаччину, бо там нібито принижували етнічних німців.

Отже, план дестабілізації та розколу України почав діяти. Сподіваюсь, у нового керівництва нашої держави вистачить розуму й сил подолати ці виклики та зберегти цілісність неньки­України.

Не можу не сказати декілька слів і про одеських журналістів.

Адже вони намагаються в міру своїх сил вплинути на «інформаційну війну», що вибухнула. Практично всі одеські видання й телеканали відмовилися співпрацювати з росіянами.

«Ми – одеські власкори всеукраїнських центральних каналів і декілька одеських каналів – домовилися: припиняємо співпрацювати з росіянами. Не ділитимемося з ними контактами або не передаватимемо наше відео, – розповів власкор телеканала «Інтер» в Одесі Андрій Анастасов. – Я прийняв для себе це рішення не як співробітник «Інтера», а як журналіст, людина, яка дотримується професійної етики».

За словами журналіста, від спів­праці з російськими колегами, окрім «Інтера», відмовилися одеські корпункти телеканалів «1+1», «ICTV», «5 канала».

І насамкінець чисто одеський жарт від одеського інтернет­видання «Новостник» (http://novostnik.com.ua/novosti/banderovskaya­odessa­glazami­dmitriya­kiseleva/). Вони запропонували російським журналістам кореспонденцію, зроблену на зразок того абсурду, що зараз ллється з російських телеканалів.

«Влада в Україні захоплена озвірілими від безкарності фашистськими угрупованнями, про це все відомо. Але життя колись багатого і процвітаючого міста Одеси насилу піддається опису. Але ми спробуємо це зробити.

Титульною нацією в Одесі нова влада оголосила жидобандеровців. Російськомовне населення, тобто ті, хто не встиг втекти в катакомби, піддається страшенним репресіям. Селище Котовського перетворилося на гетто для російськомовних ізгоїв, там їм дозволено ходити лише в личаках або валянках. З чуток, у гетто запущені ведмеді.

Чорне море перейменоване в Червоно­чорне. А знаменитому пам’ятнику Дюку Ришельє прилаш­тували бронзовий оселедець.

В одеському Оперному театрі йде опера «Мадам Бандерфляй». Усі інші спектаклі заборонені…

Жахливе життя дітей. У школі на уроках історії вони вчаться за підручником «Історія Древньої Одеси з 5 по 3 тисячоліття до нашої ери». На уроках праці діти вчаться виготовляти коктейлі Молотова. Дівчат, які погано пишуть диктант з української мови, просто з­за парт вивозять у публічні будинки, один із яких розташований у будівлі колишнього Російського театру.

По усій Одесі­мамі масово вирубуються берези. На їх місці садять калини.

У кожному будинку призначений комендант, який щодня перевіряє в усіх жителів наявність прапорів України та УПА, знання гімну України й найважливіших дат із життя Степана Бандери»…

Ну як вам, шановний читачу? Схоже на те марення, яким забивають голови росіян. Тож усміхнемося й повіримо в те, що в нашої держави – краще майбутнє, ніж те, що намалював у своїй хворій голові пан президент колись дружньої нам Росії. Переконаний, Одеса не купилася й не купиться на провокаційну пропаганду Путіна. Адже це європейське місто, яке має перспективу кращого майбутнього в складі єдиної соборної України.

Автор: Євген ТИЩУК