№19, жовтень 2013

Розвідники обирають професійне військо

Військових розвідників здавна називають «очима та вухами армії». Вони завжди були овіяні ореолом звитяги та воєнної романтики. Наше уявлення про них сформоване переважно книжками та кінофільмами, серіалами про Велику Вітчизняну війну та Головне управління розвідки радянських часів. Але нинішня українська військова розвідка – оновлена структура, яка, проте, зберегла найкращі традиції своєї попередниці. Переконатися в цьому можна було в окремій гвардійській механізованій бригаді 6-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, де нещодавно відбувся табірний збір розвідників.

Як розповів начальник розвідки бригади майор Олексій Царюк, захід організовано з метою підготовки до участі у змаганні на найкращу розвідувальну групу армійського корпусу. Упродовж місяця «воїни ночі» мали подолати в повному екіпіруванні близько трьохсот кіломет­рів та відстріляти понад три тисячі боєприпасів!

Сфера діяльності розвідгрупи бригади – збирання відповідних даних і виявлення вогневих засобів на передньому краї супротивника. Хоча, за словами командира взводу розвідувальної роти лейтенанта Олексія Станкевича, його підлеглі спроможні діяти й у глибокому тилу ворога. А це означає, що розвідгрупа готова й до знищення особливо важливих цілей – таких, як командні пункти, вузли зв’язку, ракетні установки, промислові та військові об’єкти стратегічного призначення, комунікації тощо.

За словами моїх співрозмовників, «робота» закинутої у ворожий стан диверсійної групи має бути такою, як раптовий ураган. Але якщо діяти за шаблоном, не імпровізувати, то рано чи пізно ворог зуміє вирахувати твій наступний крок. Тому головні заповіді розвідників прості й зрозумілі: перш ніж іти на завдання, обміркуй, як маєш звідти вибиратися; без надійного зв’язку не розпочинай бій; своїх не залишай…

До речі, останнє правило для кожного бійця є, напевно, головним і сприймається на рівні підсвідомості. Природне загострене відчуття «ліктя товариша» – характерна риса, без якої в розвідку немає сенсу йти.

У бригаді підполковника Влади­слава Ліщинського постійно приділяють особливу увагу підготовці розвідгрупи.

– Для проведення занять залучаємо найкращих фахівців частини. Розвідники забезпечені всім необхідним для відпрацювання дій за призначенням, – пояснює майор Олексій Царюк.

За умовним сигналом розвідгрупа на чолі з молодшим сержантом Андрієм Лесюком починає відпрацьовувати комплексне тактико­спеціальне заняття, яке передбачає марш­кидок полями­байраками до місця дислокації умовного супротивника в повній бойовій викладці. За сценарієм занять заступник командира групи отримав усний, так званий азимутальний, орієнтир, за яким розвідники мають здійснити пошук, виявити та захопити карту умовного ворога. Обов’язкова умова: до вказаного місця треба дістатися маскуючись, аби ворожі спостерігачі не дізналися про сам факт захоплення важливого документа.

«Нічні воїни» діють блискавично та професійно. Зустрівши на своєму шляху передовий загін супротивника, розвідгрупа під час трихвилинного рукопашного бою ліквідує вартових, бере «язика» та продовжує пересування місцевістю.

Урешті­решт розвідники, рухаючись групами по 3–4 людини, дістаються військового табору. Влучним снайперським вогнем солдати Дмит­ро Мігаль, Вадим Котлечков, Дмитро Собуцький знешкоджують його охорону, а молодший сержант Андрій Лесюк разом із солдатами Русланом Мудриком та Костянтином Гурняком «знімають» караульного та заволодівають важливими документами. Отже, завдання виконано!

Учасники збору, більшість яких – військовослужбовці строкової служби, мають трохи часу на відпочинок і встигають поділитися планами на майбутнє. Приємно, що ці плани переважно пов’язані зі Збройними Силами України.

Так, Андрій Лесюк і солдат Вадим Котлечков, які відслужили понад 10 місяців, бажають продовжити службу контрактниками в Миколаївській аеромобільній бригаді. Їхня мрія найближчим часом може стати реальністю. А молоді розвідники Мудрик і Гурняк, котрі мають за плечима вищу педагогічну освіту, цікавляться, як отримати офіцерське звання та продовжити службу у 8­му окремому полку спеціального призначення в місті Хмельницькому. Адже хлопці вже зіставили заробітну платню шкільного вчителя (1200 гривень) і грошове забезпечення лейтенанта полку спецпризначення (за 4000 гривень). На їхню думку, сього­дні армія стала школою справжніх чоловіків, де можна не тільки загартувати тіло й дух, а й мати доб­ру матеріальну основу для створення власної сім’ї, а з часом і отримати власне житло…

І мають рацію, бо українське військо, поступово скорочуючись, переходить на контрактну основу й зміцнюється. Адже, як відомо, оптимізація чисельності зазвичай передбачає компенсаційні заходи, серед яких – посилення розвідувального компонента армії. Тож розвідники будуть завжди потрібні нашим Збройним Силам, тим паче якщо обирають професійне військо. 

Автор: Євген ТИЩУК

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня