Квартоблік буде головною умовою для одержання кредиту на житло

Фонд у своїй роботі керується кількома основоположними документами: статтею 10 Закону України про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді. У ній сказано, що молоді сім'ї і молоді громадяни можуть отримувати за рахунок державних коштів пільгові довготривалі кредити. Є також низка постанов Кабінету Міністрів, які доповнювалися і змінювалися. Базові з них такі: положення про Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву фактично є статутом фонду, Державна програма забезпечення молоді житлом на 2003–2012 роки, відповідальним виконавцем якої визначено Державний фонд. Є також затверджене постановою Кабінету Міністрів положення про пільгове довготермінове кредитування молодих сімей на будівництво та придбання житла і порядок надання часткової компенсації відсотків за кредитами комерційних банків, які видають молодим сім'ям на будівництво та придбання житла. Це основні документи, інші – інструкції, накази, положення, внутрішні наші положення про регіональне управління фонду про іпотечний центр фонду.

Законопроект, обговорення якого громадськістю вже відбулося, за моєю оцінкою, відсотків на 70–80 просто дублює наявні нормативні акти. За основу проект закону, поданий Євгеном Філіндашем, можна взяти, але він потребує доопрацювання. Закон має визначати статус фонду (є спроба визначити його як неприбуткову організацію). Моя позиція інша. Вважаю, що фонд повинен бути відповідальним виконавцем бюджетних програм – за кошти і державного бюджету, і місцевих бюджетів. Нині так і є. Водночас фонд може заробляти кошти і як державна установа направляти їх на реалізацію державної програми забезпечення молоді житлом. А закладена в законі неприбутковість фонду позбавляє його такої можливості. За моїми оцінками можливість одержувати доходи через два-три роки створить умови, коли фонд сам зароблятиме коштів набагато більше, навіть у кілька разів, ніж їх виділяють з державного й місцевих бюджетів. Тому треба йти саме таким шляхом. Тобто бюджетна підтримка має бути, але для певних категорій населення, визначених державним і місцевими бюджетами. Досвід роботи свідчить, що за рахунок бюджету нереально розв'язати проблему молоді. Офіційно нині в Україні близько ста тисяч молодих сімей зареєстровано на квартобліку. Для того, щоб їх забезпечити, потрібно близько 17–18 мільярдів гривень. Із бюджету за 8 років існування програми пільгового кредитування надано 580 мільйонів гривень. Тому очікувати, що з бюджету виділять 17 мільярдів і проблему можна буде за рік-два розв'язати, – нереально. Крім бюджетних коштів, необхідно ще заробляти, залучати небюджетні кошти. Досвід у нас є: діє програма часткової компенсації. За два роки ми залучили майже 1,9 мільярда гривень небюджетних коштів – банківські кредитні ресурси.

Комерційні банки надають стандартні іпотечні житлові кредити громадянам (чи позичальникам). За цими банківськими кредитами відсоткова ставка в гривні становить майже 18 відсотків, у валюті – близько 12 відсотків. Тобто якщо молода сім'я взяла у комерційному банку кредит, то за 5–6 років треба повернути вже подвійну суму. Звісно, не лише більшості молодих сімей, а й зрілим громадянам України, це недоступно. Ідея програми часткової компенсації полягає у зниженні відсоткової ставки. Розроблено механізм, який затвердив уряд: державний фонд отримує кошти з державного бюджету і за їх рахунок частково компенсує відсоткові ставки банку. Компенсує він їх в обсязі облікової ставки Національного банку, яка сьогодні становить 8,5 відсотка. Для сімей з двома-трьома дітьми це півтори облікових ставки, для різних категорій сімей відсоткову ставку можна знизити до 5–7 відсотків (за валютними кредитами). І звичайно, такі кредити вже стають певною мірою доступними. Що і підтверджено за два роки роботи за цією програмою. У 2004–2005 роках більш як 17 тисяч молодих сімей отримали такі кредити. Банківських ресурсів залучено на суму 1 мільярд 852 мільйони гривень. На мою думку, ця програма є ефективною і перспективною, її треба розвивати, вдосконалити за підсумками торішнього досвіду, трошки підправити.

Раніше програма часткової компенсації не вимагала перебування на квартобліку, бо це була новація і невідомо було, спрацює вона чи не спрацює. Щоб банк надав кредит, а фонд компенсував його, треба було бути сім'єю достатньо платоспроможною. Нині під час перевірки Рахунковою палатою виявлено кілька випадків, коли окремі молоді сім'ї, добре забезпечені житлом, що мали іноді навіть по дві квартири, купили, скориставшись цією програмою, третю. Тож квартоблік за такою програмою буде запроваджено найближчим часом.

Звичайно, є ситуації, коли очевидно, що сім'я потребує допомоги держави, але механізму, як це зробити, поки що немає. Скажімо, приїхали молоді люди з регіону до Києва, здобули освіту, знайшли роботу, одружилися, мають дитину або двох дітей, але стати на квартоблік у Києві не можуть у принципі. Бо вимоги такі: треба проживати в місті не менш як п'ять років, водночас бути забезпеченими житлом у пропорції не більш як 7,5 квадратного метра житлової площі на одну людину. Справді проблема, але це питання до законодавців – Верховної Ради, а в столиці – до Київміськради, яка встановила таке обмеження – 5 років і 7,5 квадратного метра на особу. Будуть інші нормативи – працюватимемо згідно із законодавством. Ми не можемо самостійно щось визначати. Якщо уряд скаже нам працювати без квартобліку, ми не вимагатимемо його. Якщо Міністерство фінансів наполягатиме і уряд погодиться, що треба обов'язково запровадити квартоблік, ми, звісно, виконуватимемо його розпорядження. Бо ми законослухняні.

Є й інший проект закону, де взято до уваги досвід нашої восьмирічної роботи, ті напрацювання, які не легалізовано через постанови Кабінету Міністрів, низку нових фінансово-кредитних механізмів забезпечення молодих людей житлом, а також віднайдено додаткові джерела фінансування, які ми закладаємо в цей законопроект. На рівні постанови уряду це не може спрацювати, необхідно, щоб законодавець встановив такі механізми. Отже, з двох законопроектів належить узяти найкраще і все поєднати.

Автор: Валерій ОМЕЛЬЧУК