№13, липень 2013
Наше суспільство потребує змін у всіх сферах. Про це говорять на кожному кроці – від базару до високих трибун. Люди втомилися жити по-старому, але й на нове не наважуються, бо в наші голови вкарбовані стереотипи, підживлення страхів: а раптом те нове не спрацює, а ось старе, хоча ледь животіє, але створює ілюзію, що жевріння – це вогонь життя.
Проте є люди, готові змінювати застарілі форми в суспільстві. Наш співрозмовник – полковник міліції, перший проректор з навчально-методичної та наукової роботи Львівського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент Валерій СЕРЕДА. Він переконаний, що завдання органів правопорядку треба міняти. На його думку, міліція – це не силова структура, як ми її сприймаємо, врешті як вона сама себе й декларує. Міліція – це служба сервісу, служба, яка надає людині послуги з її захисту в соціумі. Як до цього підготувати майбутніх офіцерів міліції? Діє спеціальна програма адаптації курсантів до тих умов, з якими вони стикнуться, коли почнуть працювати на оперативній роботі.
Надати послугу громадянину, щоб він не скоїв зла
– Які стереотипи ви намагаєтеся зруйнувати у свідомості своїх вихованців?
– Твердження «людина людині – вовк», на превеликий жаль, дуже живуче. Воно передається на генному рівні. Адже суспільство наше ще донедавна було тоталітарним і міліція відігравала роль репресивної машини. Цей страх записаний у свідомості наших громадян. І ми бачимо сьогодні, скільки агресії, злоби накопичилося в суспільстві. А молодий курсант, який прийшов навчатися в наш університет, щоб стати працівником органів правопорядку, котрі декларують себе як силову структуру, свято переконаний: сила – головний його інструмент, це його зброя в опануванні свого фаху, а далі – в досягненні кар’єри. До того ж і наше суспільство міліцію сприймає як силову структуру. А от коли сьогодні наші співвітчизники потрапляють за кордон, то на власному досвіді переконуються, що поліція – це насамперед служба з надання послуг. До поліцейського на вулиці можна звернутися з будьяким запитанням і отримати відповідь, попросити й одержати допомогу та навіть попити кави на дільниці.
Так, готуючись до Євро2012 разом із експертами з Баварії, ми відчули цю значущу різницю між нами. Коли на стадіоні «Арена Львів» відпрацьовували «локальну сутичку кількох уболівальників» під час футбольного матчу, ми не дотримались євростандартів у наведенні правопорядку. Щойно почалася бійка, одразу по нашій команді в ряди фанів вибігли загони курсантів, щоб угамувати порушників. Такі дії нашої міліції викликали реакцію спротиву в німецьких експертів – кураторів Євро2012. Вони пояснили, що це наша помилка, яка може спровокувати масову бійку на стадіоні. Нам треба спочатку надати послугу фану, щоб він не скоїв зла. Як це зробити? І в чому та послуга полягає? У запобіганні злочину. Нас почали вчити: перш ніж випускати на порушників загін правоохоронців, треба спочатку попередити фанів, що до них буде застосована сила. Це означає застерегти їх від злочину. За будьяких умов треба людиніпорушнику дати перший шанс на виправлення, а якщо не почує, – другий шанс, якщо за другим не почує, – третій і лише після цього в хід пускати кийки.
– Мені важко повірити в такі дії міліції, це просто зворушлива біблійна історія, коли Господь попереджає людину до трьох разів....
– І ми були здивовані, проте, враховуючи вимоги євростандартів, зупинилися на попередженні порушників до трьох разів. А от іноземні колеги переконували нас, що це треба робити до п’яти разів. Ми розглядали й аналізували ситуації, які нам демонстрували під час перегляду відео міжнародних футбольних матчів, коли локальна сутичка фанів спричиняла трагедію великих масштабів. Коли в натовп розбурханих емоціями футбольних фанів потрапляє найменше «зерно» агресії, біди не уникнути. А вміло локалізувати це «зерно» ще на початку – то вже тонкощі мудрої і виваженої служби сервісу, й така послуга поліцейських неабияк важлива. Тому ми вже зараз намагаємося наших курсантів постійно залучати до роботи під час великих масових заходів на стадіонах, під час концертів, фестивалів та інших масштабних видовищних заходів, де люди живуть емоціями та дії їх можуть бути неконтрольованими. У полоні надмірної радості вони здатні спричинити зло.
Навчальні групи курсантів
на чергуванні з оперативниками
– І все ж передбачити ситуацію, запобігти злочину можуть фахівці з досвідом оперативної роботи. А як цього навчити вісімнадцятирічного курсанта, який чотири роки сидить за академічною лавою і зубрить закони та правові норми? Коли ці хлопчиська без жодного досвіду роботи потрапляють на оперативну службу, наше суспільство від цього потерпає і не довіряє вже цілій структурі.
– Щодо наших громадян, котрі мають претензії до органів правопорядку, то не слід забувати: наші курсанти – це вихідці з цього самого суспільства. Ми всі єдині. Тільки кожний сам себе відділяє від іншого й у душі переконаний, що кращий за сусіда чи товариша, а вже за міліціонера й поготів. До того ж, як відомо, немає гріха малого чи великого. Так само і злочину, бо найменша наша брехня, коли потрапляє на благодатний ґрунт, породжує злочин. Справді, нашим курсантам, коли вони приходять на оперативну роботу в органи, важко працювати. Адже там панує така напружена атмосфера, бо спеціальних інструкторів, які їх навчали б, немає. Від них уже вимагають знань і вміння виконувати завдання. Щоб розв’язати проблему адаптації молодших офіцерів, ми вибудували контакти з територіальними органами внутрішніх справ. Для цього в університеті створили навчальні оперативні групи з курсантів, які працюють паралельно з робочою групою оперативників. Ми маємо свій уазик, створили навчальнокримінальну лабораторію, і дватри рази на тиждень по сім курсантів заступає на таке чергування. Вони виїжджають на місця злочину і, спостерігаючи за діями оперативників, самі навчаються, паралельно виконуючи таку саму роботу.
Маємо також постійну тактичну підготовку. Для цього вибудовуємо мобільні конструкції макетів будьяких установ, на котрі здійснено напад злочинців, і відпрацьовуємо з курсантами їхні дії з різними категоріями порушників: як з ними вести переговори, як і куди стріляти. Розглядаємо основні варіанти ситуацій, що можуть скластися, і тут же працюємо, щоб їх розв’язати за найменших людських втрат.
Велику роль у набутті досвіду курсантами відіграє практика патрульної служби. Її проходять усі наші вихованці. Патрулювання – це надзвичайно захоплива й цікава робота. Уміти споглядати світ навколо себе й не залишатися байдужим до навколишнього – чи можна цього навчити? Можна, але коли в курсанта є бажання. Проте це бажання треба нашим викладачам у нього пробудити. І тоді рапорти про несення патрульної служби одразу засвідчать, чи працюватиме курсант за фахом, чи покине альмаматер.
– Який відсоток відсіву курсантів?
– Програма адаптації курсанта до оперативної роботи дуже широка. Вона передбачає і великий спектр фізичних навантажень. Треба вміти себе захистити, дати відсіч противнику. У нас є полігон у селищі Верещиця, де курсанти навчаються і загартовуються фізично. Коли курсант не має відповідних фізичних даних, ми намагаємося дати йому можливість виявити себе в інших напрямах професії, адже він може буди добрим слідчим, криміналістом. Звичайно, що часто (у 50 відсотках випадків) батьки вирішують долю своїх дітей, нав’язують вибір професії. І переважно на перше місце ставлять користь, не замислюючись, чи може їхня дитина опанувати цю професію. Хоча саме батьки найкраще знають можливості своїх дітей. І якщо під час навчання курсант, так би мовити, сходить з вузівської дистанції – це не трагедія, бо ще одна душа врятована від насильства над собою. Відтак статистика свідчить, що вже після трьох років навчання у вузі залишається половина вступників. Відома й така статистика: 50 відсотків працівників міліції не допрацьовують до пенсії, залишаючи цю роботу.
Нещодавно був випадок, коли курсант, виконуючи оперативне завдання (допит злочинця), побував у в’язниці, поспілкувався там, і ця подія на нього так глибоко вплинула, що він одержав стрес. Бо психологічно був не готовий до таких умов праці слідчого. Майбутню професію треба сприймати такою, якою вона є з усіма її реаліями. Вона має подобатися курсанту, адже від цього залежить якість його роботи. Просто відбувати службу означає пригнічувати себе. Тому вже в процесі навчання ми намагаємося зменшити ці 50 відсотків, які відмовляються вчитись, і максимально наближаємо практичні програми до реалій при тісних стосунках з МВС.
У нас навіть майбутні юристи мають можливість адаптуватися до своєї професії. Спеціально для них при вузі відкрили «Юридичну клініку», куди по правову консультацію безкоштовно звертаються наші громадяни. Вона працює вже третій рік. Тут майбутні правники під кураторством досвідчених викладачівюристів набувають цінного досвіду, терпеливості, витримки, вміння застосувати свої знання. І ця робота зараховується їм як практика.
Спостережливість –
основна зброя дільничного
На факультеті громадської безпеки готують дільничних інспекторів. У нашому громадянському суспільстві, на жаль, ще немає сприйняття інспектора як людини, котрій довіряють і вважають своїм захисником. Які моделі для здобуття практичних навиків дільничних інспекторів пропонують у вузі?
Найчастіше мешканці мікрорайону знайомляться зі своїм дільничним інспектором, лише коли щось станеться. І це ненормально. Причина одна: дільничний інспектор сьогодні має такий великий за обсягом мікрорайон, що його й за день пішки не обійдеш. На базі нашого вузу розроблена спеціальна програма підготовки дільничних інспекторів. Сюди приїздять для перепідготовки дільничні із західних областей України. І хоча це оперативники з досвідом роботи, проте час не стоїть на місці: злочини набувають нових форм, злочинці застосовують нові методи, і це потребує вивчення й аналізу. Навчаються за допомогою фільмів, а також змодельованих ситуацій під час занять у тренажерних класах. Найпоширенішою проблемою в суспільстві є насильство в сім’ї. Які дії дільничного? Розроблену програму зі змодельованими ситуаціями й відпрацьовують у навчальних класах. Це своєрідний театр на замовлення. В аудиторії 10 курсантів – глядачі, а решта 5 курсантів – актори. Варіантів створено чимало. Є методична література. Однак життя вносить свої корективи, й тільки спостережливість і кмітливість можуть допомогти дільничному в найскрутнішій ситуації. Ми маємо тісні контакти з поліцією Німеччини, Польщі, США й часто буваємо там на стажуваннях, навчаннях, обмінюємося досвідом підготовки кадрів. Під час одного такого спілкування з колегамиамериканцями мені показали методичку, де докладно описано 10 ситуацій і дано конкретні інструкції, як у кожній із них діяти поліцейському. Коли я поцікавився, що робитиме поліцейській у тому варіанті, який я йому змоделював, він довго гортав методичкувказівник і нарешті відповів, що в ній такого випадку не передбачено, тому він не знає, як треба діяти, бо немає запропонованої інструкції. Я намагався з’ясувати, що він робитиме. Той лише розвів руками. Тож і поліція, яка так пристрасно сповідує євростандарти, і ми, українські міліціонери, – всі потребуємо кмітливих і розважливих працівників, котрі мають гнучкий розум і добру реакцію та бажання захистити громадян від зла.
Архів журналу Віче
№12 | |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Politico: На зустрічі західних лідерів і Зеленського у Брюсселі говоритимуть про миротворців
ЗМІ: Колишнього генпрокурора Костіна відправлять у Гаагу послом
ЗМІ: Макрон винесе на саміт ЄС питання миротворців для України
NBC: У Трампа обговорили припинення війни з Україною і Білим домом
ЗМІ: Зеленський відвідає Брюссель для зустрічі, яку організовує генсек НАТО
Трамп проти ударів по РФ, російські диверсії на Балтиці, новий уряд Литви: новини дня
Туск прокоментував можливість відправки польських військ в Україну
Шість європейських глав МЗС: Україна має перемогти, ми збільшимо допомогу
Суд у Страсбурзі підтвердив право України карати Борзих за носіння "георгіївської стрічки"
Орбан каже, що Зеленський відмовився від його ідеї "перемир’я" і обміну полоненими