Володимир РИБАК: «Люди хочуть краще жити. І від того, як ми сьогодні спрацюємо, залежить майбутнє нашої держави»

Голова Верховної Ради України Володимир РИБАК під час зустрічі в студії телеканала «Рада» з акредитованими в парламенті журналістами розповів про особливості роботи нинішнього складу єдиного законодавчого органу, відповів на низку запитань. Деякі з них пропонуємо увазі читачів.

– Володимире Васильовичу, майже півроку тому ви очолили Верховну Раду. Оцініть, будь ласка, роботу парламентаріїв протягом цього часу.

– Дякую за запитання. Воно непросте і для мене, як Голови парламенту, і для депутатів та політичних сил, які вони представляють у Верховній Раді. За майже півроку роботи я не раз задумувався, що зробити, аби парламент виконував обіцянки, які народні обранці давали своїм виборцям. Виборці повірили, делегували їх у Київ і очікують на результати.

Але ситуація непроста, і на це є причини, адже цей парламент обирався вже за новою системою. Половина депутатів обрані за партійними списками: партії виходили до виборців із програмами, виборці оцінювали їх і віддавали свої голоси. Як відомо, з майже 30 партій, які брали участь у виборах, виборці віддали перевагу тільки п’яти. Тож я, як Голова Верховної Ради, повинен поважати цей вибір, а отже, й депутатів, котрі його представляють. Друга половина парламенту – мажоритарники, кожен із яких прийшов зі своєю думкою, маючи різну підготовку. І коли почалася сесія, я дивився в зал і думав: як же згуртувати, як об’єднати такі полярні сили? Адже які б питання не розглядалися, досить часто все зводилося до своєрідних мітингів: усі кричать, але ніхто нікого не чує. Так пройшов місяць, два, три, і перша сесія цього парламенту завершила роботу. Вона була безуспішною: розглянули тільки 40 питань.

Під час роботи другої сесії депутати нарешті стали прислуховуватися один до одного, чути Голову Верховної Ради. Депутати виробили систему роботи, почали працювати в комітетах, які стали своєрідними майданчиками для дискусій. І, спілкуючись із керівниками фракцій та депутатами, я постійно закликаю їх почути один одного, адже є виборчі програми, в які повірили люди. Візьмімо програму Всеукраїнського об’єднання «Свобода». У ній, зокрема, записано: «Головною метою Всеукраїнського об’єднання «Свобода» є побудова могутньої української держави на засадах соціальної та національної справедливості, держави, яка посяде гідне місце серед провідних країн світу». Я кажу представникам «Свободи»: берімо вашу програму, аналізуймо, які закони є, яких не вистачає, давайте розробляти й виконувати. Візьмімо іншу програму – ВО «Батьківщина»: «Маємо план, як зробити життя людини гідним, європейський вибір – незворотним, державу – справедливою, а владу – відповідальною». То давайте над цим працювати!

Сьогодні Президент України ініціював ряд законів, які спрямовані на європейську інтеграцію країни. І слава Богу, що врешті й опозиція, і більшість почули одна одну, і ми підтримали ініціативи Президента, ухваливши ці закони.

Саме на законодавчому рівні ми прийняли рішення, щоб таке ганебне явище, як голосування депутатів один за одного, відійшло в історію. Я неодноразово наголошував, що допомогли в цьому депутатам якраз журналісти, які порушили це питання. Вони переконали, що такий парламент, коли половина депутатів не відвідують сесійну залу, а інші за них голосують, «грають», наче на піаніно, не потрібний. І я можу сьогодні сказати нашим виборцям, що це вже не парламент «кнопкодавів», як слушно його охарактеризували журналісти.

Є і конкретні результати: під час другої сесії парламент розглянув 200 питань, прийняв відповідні закони і постанови. Сьогодні від уряду, Президента, депутатів надійшло 1300 законодавчих ініціатив. Комітети вже працюють над ними, готують до прийняття як законів. І я вірю в те, що цей парламент працюватиме, депутати виконуватимуть обіцянки, які давали виборцям.

– Відрадно, що сьогодні від усіх фракцій надходять проекти законів саме соціальної спрямованості. Розглядається надзвичайно багато питань, і я закликаю не робити помилок, яких припускалися раніше. Над законами треба працювати так, щоб потім постійно не вносити до них зміни, щоб вони були потрібні людям. До їх розробки потрібно залучати фахівців, громадськість, проводити громадські, парламентські слухання. До речі, ми вже провели чотири парламентські слухання з різних важливих питань, прийняли рішення організувати ще п’ять до кінця року. Це допоможе працювати над соціальними законами, виконувати свої обіцянки. І всі депутати згодні з цим, адже сьогодні ми чуємо одне одного.

– Таке завдання поставлено керівникам усіх 30 комітетів, які опікуються всіма напрямами життєдіяльності держави. Це і медицина, і пенсійне забезпечення, і проблеми ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Усі комітети готують плани перспективної роботи, в основу яких покладено пропозиції виборців. Важливого значення надається роботі депутатів в округах, з виборцями: прийняти людей, побувати на підприємствах, вислухати пропозиції, а потім розв’язувати всі проблеми на законодавчому рівні, бачити перспективу. І я впевнений: ми такий перспективний план за всіма напрямами розробимо, затвердимо, і парламент повинен діяти в рамках цього плану.

Не можна працювати хаотично. Не можна працювати виключно на слідчі комісії. Але як тільки сесія, так давай слідчу комісію! Я кажу: яку слідчу комісію? Мені парирують: мовляв, у Тернопільській області і те не так, і це не так. Чи, скажімо, у Львівській, Івано­Франківській… Я кажу: шановні, представники вашої сили, ваші депутати там у владі, яку слідчу комісію? Ми не можемо втручатися в роботу органів місцевого самоврядування. Це один із головних інститутів системи управління нашої держави, самоврядні громади не залежні від центральної влади. А Верховна Рада повинна приймати закони, щоб забезпечити можливість виконання пропозицій представників територіальних громад. Нам не слід їхати туди і розставляти кадри. Є, зрештою, Рахункова палата, яка може перевірити, чи є зловживання, є контрольні органи, які перевірять роботу будь­якого органу місцевого самоврядування. Але це не обов’язок депутатів! Парламент повинен працювати в законодавчому полі, а депутати – підвищувати свій фаховий рівень, беручи участь у роботі конкретного комітету.

– Знаєте, це вже є свідченням певного практичного досвіду цього парламенту. Тому що, які питання не виникали б у перші тижні та місяці роботи, все закінчувалося блокуванням трибуни. Я запитував у депутатів: з якою метою ви блокуєте трибуну, чого ви добилися? Чи стало краще від того нашим виборцям? Адже кожного вівторка представники всіх фракцій можуть висловити свої думки та пропозиції. У середу трибуна надається кожному депутатові – як з більшості, так і з опозиції. Депутати, виходьте, висловлюйте свої думки, захищайте права виборців, вносьте пропозиції! А ви самі себе позбавляєте цього. Кожної п’ятниці з 13­ї до 14­ї години на виступ також може записатися і висловити свої думки будь­який депутат. Але буває і так, що депутата, який виступає, слухаю я один – депутатів у залі немає. Кожної п’ятниці з 10­ї до 11­ї – година запитань до уряду. Ви приїхали з регіону, там є нерозв’язані проблеми, скажімо, затримка з виплатою пенсій чи зарплат, або люди не задоволені якимось напрямом роботи місцевої влади. Тож виходьте до трибуни, розкажіть! Ми ж через представників уряду, які присутні в залі, можемо допомогти! Але ж ні, приходить уряд – зчиняють галас. Шановні депутати, друзі, ми ж запросили уряд. Ви поставили запитання, міністр намагається відповідати, а ви не хочете його слухати. То чого ми на це витрачаємо час?

Але я впевнений: мине ще декілька місяців, і депутати змінять свою поведінку. Свідчення того – останні два тижні: приймалися закони, обговорювалися програми, працювали комітети. Тому в мене є підстави стверджувати, що парламент виконуватиме свої обіцянки. А головним майданчиком для дискусій під час розгляду всіх питань повинні стати комітети. У них працюють представники всіх політичних сил, і потрібно дати можливість висловитися кожному. А почувши всіх, ми будемо прий­мати закони, які працюватимуть для людей, і наша держава розвиватиметься. Від того, як ми сьогодні спрацюємо, залежить майбутнє України. Я хочу, щоб це майбутнє було значно кращим, ніж воно є на сьогодні. Іншого шляху немає.

– Я свого часу працював головою районної ради, майже 10 років – головою міста­мільйонника. У 1990­х роках було дуже багато мітингів, страйків. Згадую, як на сесії прибігали представники мітингувальників, кричали, щось хотіли. Я оголошував: є закон, є орган місцевого самоврядування, я можу вам дати мікрофон, ви висловите свою думку від громади, але не зривайте роботу сесії.

Парламентарій не повинен відчиняти мало не ногою двері, щось ламати, зрізати, сідати в президію органу місцевого самоврядування. Це порушення Конституції, законів, Європейської хартії місцевого самоврядування. Самоврядні територіальні громади не залежні від цент­ральної влади, а органи місцевого самоврядування їх представляють. Тільки територіальна громада може щось змінювати, голосувати за тих чи інших осіб. А те, що відбувається у столиці, – порушення Конституції і законів. І я не можу підтримати й ніколи не підтримаю депутатів, які таким чином поводяться в приміщеннях органів місцевого самоврядування.

– За те, що сталося 18 травня, повинні нести відповідальність організатори мітингів. Вони відповідають за безпеку на цій акції. Раз привели людей на мітинг, то зробіть усе, щоб він був мирним. А як акція може бути мирною, якщо принесли і ножі, і балончики й почали бити журналістів? Такого немає в жодній державі, щоб так нахабно били журналістів. Неважливо, жінка це чи чоловік. Це – журналіст. Хіба так можна робити? Думаю, це слід осудити. Ті, хто це зробив, повинні бути покарані, і люди повинні знати про це. Хочеш провести мирну демонстрацію – отримай від органів місцевої влади відповідний дозвіл, але й неси відповідальність. Люди мають конституційне право виходити на мітинги, обстоювати свої інтереси перед владою, і влада повинна їх почути. Тож і міліції, й організаторам – усім слід докласти зусиль до того, щоб ці акції проходили мирно, всі поверталися додому, щоб учасників акцій не ображали, щоб їх не били. Щоб влада чула людей і робила з цього висновки.

– До завершення нинішньої сесії є три пленарні тижні. Є чимало проектів законів соціального спрямування від уряду щодо підвищення і пенсій, і заробітної плати, і соціальної підтримки людей. Є майже 20 законів від уряду і більш ніж 40 законів – від опозиції. Загалом близько 150 законів, затвердження й обговорення яких заплановано на останні три пленарні тижні. Потім іще тиждень депутати повинні попрацювати в комітетах, зробити, так би мовити, заділ на вересень. Останнього тижня буде робота з виборцями. Усім депутатам слід виїхати в округи, розказати, що є, що вдалося, що не вдалося. А головне – послухати людей, щоб у вересні можна було приступити до прийняття нових законів, внесення змін до чинних. Я вірю в те, що ми почуємо одне одного, сконцентруємо увагу на ухваленні законів і таким чином виконаємо свою головну місію депутатів єдиного законодавчого органу держави.

Інтерв’ю підготували до друку Віктор КОРНІЮК,
Сергій УСЕНКО.