Медична реформа: погляд з Волині

О пів на шосту вечора в Палаці культури міста Луцька неспокійно. Зал, розрахований на більш як 400 місць, забитий ущент, хто запізнився, змушений стояти в проходах. Спочатку високі мужі при посадах словесно чубляться за право керувати заходом, потім з'ясовують, чому в залі замало карток для голосування, та створюють лічильну комісію і, нарешті, вже трохи втомлена аудиторія починає слухати емоційні виступи, які тривають кілька годин. Звук транслюється через колонки, які, мабуть, привезли з місцевого стадіону та забули зменшити гучність. Прикметно, що навіть у такій гарячій атмосфері ввічливі лучани висловлюють своє невдоволення кимось із спікерів не вигуками чи тупотом ніг, а оплесками, які миттєво збивають з думки чергового промовця. Дійство закінчується ефектно – ухваливши резолюцію («за» – 264 особи, «проти» – 56), спантеличена публіка несподівано дізнається, що на додаток до основного питання проголосувала й за висловлення недовіри міському голові.

Так відбувалися громадські слухання про реорганізацію комунальних лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я Луцька. Якщо точніше, міської поліклініки № 3 – в центр первинної медико-санітарної допомоги, що об'єднає амбулаторії на лівому березі міста.

Для міської влади зібрання яскраво продемонструвало, якою важливою нині є інформаційно-роз'яснювальна робота, ретельна підготовка публічних виступів і вміння працювати з критично налаштованою аудиторією. Втім, основою слухань все-таки стала провокація двох депутатів міськради, які вирішили «насолити» нинішньому очільнику міста й здобути політичні дивіденди на гострій соціальній темі. Один із них – Андрій Осіпов, інший – колишній міський голова Богдан Шиба.

– Як організовували слухання? Ці депутати чи їхні представники збирали підписи лучан, кажучи їм, що третю поліклініку закривають і жителі не матимуть де обслуговуватися. Люди повинні розуміти, що їх просто хотіли використати, – прокоментує ситуацію кореспонденту «Віча» міський голова Микола
РОМАНЮК.

Замість того, щоб чітко пояснити для конкретного громадянина значення рішень міської ради «Про реорганізацію комунальних лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я» та «Про план дій щодо реформування мережі Центрів первинної медико-санітарної допомоги у місті Луцьку на 2013–2015 роки», ключовий доповідач – начальник управління охорони здоров'я міста Федір КОШЕЛЬ довго апелює до законодавчої бази в сфері медицини, не встигає коментувати слайди й доволі успішно добивається втрати уваги значної частини аудиторії. Після такого вступу мало хто слухає його аргументи про покращення якості надання медичних послуг і про те, що після реорганізації закладу вузькопрофільні спеціалісти і далі прийматимуть пацієнтів у третій поліклініці.

– На жаль, відповідні служби міської ради не змогли пояснити лучанам суть реорганізації медичних закладів міста. У цьому вина першого заступника міського голови, який курирує цю галузь, і начальника управління охорони здоров’я. Останній мав простою, доступною мовою розповісти, що для людей нічого не зміниться, – скаже згодом міський голова Микола Романюк.

А тим часом події в залі розгорталися за футбольним принципом «не забиваєш ти – забивають тобі». Місцеві обранці та представники громадськості активно критикують ухвалені міськрадою рішення, що є «прогинанням спини перед Києвом», указують на відсутність аналізу наслідків запровадження центрів первинної медичної допомоги в місті й узагалі пропонують не діяти «наосліп», а дочекатися 2015 року й вивчити результати експерименту у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях і місті Києві, де, зокрема, на створення амбулаторій виділено серйозне фінансування.

Зауважмо, що згідно з Указом Президента України «Про Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ» № 128/2013 від 12 березня 2013 року реалізація реформи медичного обслуговування має відбуватися на всій території держави, а не лише в пілотних регіонах. Зокрема, план дій на поточний рік передбачає:

– завершення реорганізації первинної медичної допомоги (зокрема, забезпечення потреби центрів первинної медичної допомоги в основних видах оснащення (в тому числі автотранспортними засобами) на 50 відсотків; запровадження надбавок за обсяг та якість наданої медичної допомоги для медичних працівників, які надають первинну медичну допомогу, з урахуванням досвіду пілотних регіонів та з визначенням джерел фінансування таких надбавок тощо);

– підготовку до модернізації вторинної медичної допомоги (серед іншого проведення інвентаризації обладнання в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, що надають вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу із визначенням якісного стану, інтенсивності використання такого обладнання тощо; розроблення планів перспективного розвитку кожного закладу охорони здоров'я за підсумками аудита й визначення на 2014 рік обсягу ресурсного забезпечення цих закладів; приведення ліжкового фонду закладів охорони здоров'я у відповідність із потребами населення).

Чому держава взагалі пішла на розмежування первинного і вторинного рівнів медичної допомоги? Як пояснюють опитані нами волинські фахівці, це дасть змогу перерозподілити фінансування на користь первинного рівня, адже за статистикою 75–80 відсотків людей можуть отримати всю необхідну допомогу в сімейного лікаря й не мають потреби йти до вузького спеціаліста. Отже, кількість амбулаторій має збільшуватися, а лікарська еліта – вузькоспеціалізовані лікарі – зменшуватися. Нині 86 відсотків державного фінансування в Луцьку, та й у більшості міст України йде на зарплатню медикам і оплату енергоносіїв. Закупівля ліків фінансується на 8–10 відсотків, тому без благодійних внесків медики не можуть забезпечити стандарти лікування. Загалом районний і державний бюджет забезпечує коштами трохи більш як половину (56 відсотків) потреб медичних закладів, а все інше заробляє поліклініка, оплачують або спонсори, або звичайні громадяни.

Відтак пропонується, щоб у перспективі ці 56 відсотків коштів ішли на фінансування тільки центрів первинної медико-санітарної допомоги, які об’єднають амбулаторії загальної практики – сімейної медицини та фельдшерсько-акушерські пункти. Вторинна (спеціалізована) медична допомога отримуватиме кошти зі страхового фонду за актами виконаних робіт. А направлення до цих спеціалізованих фахівців надаватиме лікар первинного рівня.

Користуючись нагодою, кореспондент «Віча» з'ясував, як ставляться провідні медики Луцька до таких новацій. Звісно, не залишили поза увагою й проблему поліклініки № 3.

– Ми поступово готуємо нову структуру для запровадження страхової медицини. З неба вона впасти не може. Ідея розмежування первинного та вторинного (спеціалізованого) рівнів медичної допомоги нормальна, відповідає закордонному досвіду. А Україна не може стояти осторонь магістрального шляху розвитку цивілізації (у цьому місці посмішку стримує як промовець, так і журналіст. – Авт.). І, за великим рахунком, це питання не до мене, а до міністра, який реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, – наголошує начальник управління охорони здоров'я міста Федір Кошель. – От на громадських слуханнях казали: покажіть очікувані результати реформування. А якими вони можуть бути? За два роки, наприклад, показники народжуваності чи смертності не покращуються. Розукрупнення медичних дільниць шляхом створення мережі амбулаторій сімейної медицини в межах пішохідної доступності зменшить навантаження сімейних лікарів до 1,5 тисячі осіб. Нині вони обслуговують від 2 до 3 тисяч громадян. Окрім того, допомагатиме їм уже не одна, а дві медсестри. Що ж у цьому поганого?! Просто наші люди інертні, бояться змін, – аргументує він.

Стосовно ситуації з реорганізацією поліклініки № 3 в центр первинної допомоги начальник профільного управління міськради наголошує: після запровадження страхової медицини вона не витримала б конкуренції з першою та другою поліклінікою, які зручно розташовані в центрі міста, одержали міжнародні сертифікати якості й у перспективі поділять між собою весь портфель замовлень страхових компаній на медичне обслуговування, як найкращі надавачі послуг. У зв’язку з цим місцева влада обрала оптимальний варіант: замість скорочення кількості вузьких спеціалістів третьої поліклініки їх переведуть у штат поліклініки № 1, але працюватимуть вони там, де й раніше. Принаймні найближчими роками, наостанок каже Федір Кошель.

– Чому виникли чутки про закриття третьої поліклініки? Бо в центрі первинної медико-санітарної допомоги штатний розпис не передбачає наявності вузьких спеціалістів, – розповідають «Вічу» головні лікарі поліклінік № 1 та № 3 Ігор ГНЕТНЬОВ і Віктор МАКСИМ'ЮК. На їхню думку, незадовільний матеріально-технічний стан був лише однією з причин реорганізації закладу. Річ у тім, що рішення про створення центру на лівому березі міста, який об'єднає одну внутрішню амбулаторію та підпорядкує собі три зовнішні, планувалося давно. – Навіщо чекати 2015 року, якщо ми вже нині можемо істотно зменшити навантаження на медиків? Об'єднавши мережу сімейних лікарів і педіатрів із дитячої поліклініки, ми цілковито укомплектуємо амбулаторії, де також відповідно до табеля оснащення працюватимуть акушери-гінекологи, – наголошують вони.

На думку головного лікаря першої поліклініки Ігоря Гнетньова, мета ініційованої в державі медичної реформи – знайти додаткове джерело фінансування системи охорони здоров'я. А кращого варіанта, ніж система страхової медицини, в світі немає. – Ця система дисциплінуватиме. Якщо людина палить, зловживає алкоголем, не займається спортом, то платитиме більший розмір страхового поліса. А отже, буде мотивація берегти своє здоров'я, – пояснює він. – З другого боку, страхова компанія зацікавлена в якнайкращій роботі сімейного лікаря, бо захоче мати найточніший діагноз своїх клієнтів.

Головний лікар поліклініки
№ 2, депутат міської ради (фракція «Батьківщина») Ганна КРАВЧУК вважає, що нині основне завдання – переорієнтувати пацієнта на сімейного лікаря, який керуватиме лікувально-діагностичним процесом.

– Нині своїм лікуванням часто керує сам пацієнт. Чому? Бо по телебаченню йде рекламування медикаментів та лікування: у тебе болить – приймай такі ліки. І люди думають, що можуть поставити собі діагноз та самостійно лікуватись. Якраз через це довжелезні черги до вузьких спеціалістів в поліклінці. А необхідність мати направлення від сімейного лікаря до них – сприймається «в штики», – пояснює вона. – У нас багато «ологів», а спочатку огляд має провести сімейний лікар, який бачив би людину в цілому. Був такий випадок. У пацієнта болі в хребті. Він іде до вузького спеціаліста, який направляє на МРТ. Ці результати нормальні, далі пацієнт іде на УЗД, де теж нічого не виявлено. Нарешті він приходить до сімейного лікаря, той детально розпитує його й направляє на фіброгастроскопію. Діагностують рак. З’ясовується, що це були радіальні болі в хребті. Час змарновано? Так. Гроші витрачені? Так. Тому сьогодні альтернативи сімейному лікарю нема. Коли ми відпрацюємо таку систему, тоді казатимемо, що організували роботу первинної медико-санітарної допомоги.

– Я свідома того, що стан медичної допомоги в країні не задовольняє ні медиків, ні пацієнтів, тому наше завдання – постійно працювати над якістю надання медичних послуг. Страхова медицина стане ще одним стимулом вдосконалюватися, мати високу кваліфікацію, щоб люди захотіли лікуватися в нашому закладі. Наприклад, завдяки нашим фахівцям поліклініка № 2 вже зараз має укладені договори з 26 страховими компаніями. Переконана, що ми й надалі достойно конкуруватимемо з приватною медициною, – підсумовує Ганна Кравчук.

Автор: Олексій СИЩУК