Адміністративно-правові засоби реалізації конституційного права на судовий захист: теоретичний аналіз

Підпорядкування діяльності державних інститутів сучасним принципам у сфері захисту прав та свобод громадян, а також розвиток нашої держави у напрямі демократизації правових відносин потребують з'ясування основних недоліків у діяльності органів, уповноважених захищати права людини і громадянина, зокрема, недоліків в тих напрямах, в яких можуть обмежуватися права людини і громадянина. Серед основних принципів, яким має відповідати діяльність органів, уповноважених захищати права людини і громадянина,  важливе місце належить таким принципам верховенства права, як пріоритету прав та свобод людини і громадянина, гуманізму, справедливості, законності та ін.

На жаль, аналіз сучасного механізму адміністративно-правового регулювання реалізації  конституційного права на судовий захист свідчить про  його недосконалість, що обумовлює необхідність його дослідження та удосконалення. Важливе місце в механізмі адміністративно-правового регулювання реалізації конституційного права на судовий захист належить адміністративно-правовим засобам реалізації конституційного права на судовий захист, теоретичному аналізу змісту яких і присвячено дану статтю.

Окремі питання реалізації правових засобів висвітлювали в своїх роботах В. Авер'янов, С. Алексєєв, Д. Бахрах, С. Братусь, В. Горшеньов, В. Колпакова, А. Комзюк, О. Кузьменко, А. Малько, О. Онуфрієнко, Б. Пугінський, Ю. Якимець, Г. Шершеневич та ін. Деякі аспекти дослідження адміністративно-правових засобів реалізації конституційного права на судовий захист висвітлено в роботах сучасних науковців, зорема в роботах П. Вовка "Захист прав, свобод та інтересів громадян в адміністративному суді першої інстанції", Л. Липачової "Реалізація конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського суду з прав людини", А. Осадчого "Організаційно-правове забезпечення оскарження громадянами незаконних дій органів виконавчої влади у судах", А. Смирнова "Правовий статус жертв правосуддя та зловживання владою як особливий вид правового статусу людини" та ін. Аналіз сучасних наукових досліджень свідчить про те, що комплексно адміністративно-правові засоби реалізації конституційного права на судовий захист не знайшли своє повне відображення в наукових дослідженнях.

Тож маємо на меті усунути цю прогалину і проаналізувати сучасні підходи до розуміння поняття "адміністративно-правові засоби реалізації конституційного права на судовий захист", запропонувати новий підхід до уніфікації та упорядкування змісту таких підходів, що сприятиме вдосконаленню їх правового регулювання.  Конституційно закріплене право на судовий захист є однією з ознак правової держави. А сьогодні проблема механізмів побудови правової держави  в Україні є нагальною [8, с.

Слід відзначити, що в сучасних наукових дослідженнях відсутній єдиний підхід щодо розуміння поняття "адміністративно-правові засоби", а відтак нема чіткого формулювання його змісту. Така ситуація спричинена в тому числі і неоднозначністю підходу сучасних науковців до поняття "правові засоби", різновидом яких  і є адміністративно-правові засоби.

Вивчаючи наукові підходи до поняття "правові засоби", з'ясовуємо, що в науковій літературі зустрічається як широке, так і вузьке розуміння, змісту поняття "правові засоби". Деякі вчені вважають правовими засобами норми і принципи права, правозастосовчі акти, договори, юридичні факти, суб'єктивні права, юридичні обов'язки, заборони, засоби заохочення, засоби покарання, акти реалізації прав і обов'язків, тобто під правовими розуміють правові явища, що виявляються в самих інструментах і діяннях, за допомогою яких задовольняються інтереси суб'єктів права, забезпечується досягнення соціально корисних цілей.

На думку С. Алексєєва, "правові засоби" - це не просто інструменти вирішення тих чи інших соціальних завдань. Соціально-політичний зміст постановки проблеми щодо сутності правових засобів полягає в тому, що вони є не лише соціальною необхідністю, своєрідною об'єктивною закономірністю, а й оптимальним, адекватним умовам цивілізації способом вирішення завдань, котрі постали перед суспільством, способом, що виражає соціальну цінність права як регулятора суспільних відносин. [1, с. 154-155].

Досліджуючи вихідні ідеї теорії правових засобів в межах монографічної праці "Цивільно-правові засоби в господарських відносинах" Б. Пугінський визначає правові засоби, як сполучення юридично значимих дій, що здійснюються  суб'єктами з дозволеним ступенем (свободи дій) та призначені для досягнення їхніх цілей (інтересів), що не суперечать законодавству й інтересам суспільства [2, с.83-87].

Вивчаючи зміст правових засобів у межах дисертаційного дослідження "Публічне адміністрування сферою культури", Ю. Якимець вважає, що  правові засоби висловлюють узагальнюючі юридичні способи забезпечення інтересів суб'єктів права, досягнення поставлених цілей; відображають інформаційно-енергетичні якості та ресурси права, що надає їм особливої юридичної сили; є складовими частинами механізму правового регулювання; призводять до юридичних наслідків; дотримання даних засобів, що забезпечується державою [3, с.151-152].

Використання правових засобів у практичному житті означає таке застосування сукупності юридичних засобів для вирішення різних соціальних завдань, яке забезпечує досягнення ефекту в реалізації соціальної цінності, сили права, його місії бути стабілізуючим чинником, що приборкує та утихомирює і внаслідок цього забезпечує: надійність та стійкість відносин, що складаються; кореляцію регулювання із суб'єктивними правами; сувору регламентацію і водночас гарантованість, захищеність суб'єктивних прав; комплекс способів, які гарантують реальне, фактичне виконання юридичних обов'язків; необхідну процедуру для здійснення юридичних дій, процесуальні форми і механізми, спрямовані на реалізацію суб'єктивних прав і досягнення істини в конфліктних ситуаціях. Правові засоби можуть збігатися, а можуть і не збігатися з феноменами, які традиційно виділяються в юридичній науці. Однак у всіх випадках, як зазначає С. Алексєєв, перед нами є фрагменти правової дійсності, що розглядаються під кутом зору їх функцій, їх ролі як інструментів юридичного впливу [1, с. 154-155].

Висвітлюючи думки вчених щодо правових засобів в межах адміністративних правовідносин, наведемо думку В. Колпакова та О. Кузьменко, які зазначають, що за допомогою засобів адміністративного права (норми, відносини, законодавство, компетенція суб'єктів, способи реалізації норм) здійснюється зовнішнє вираження і юридичне оформлення публічного інтересу в управлінні [4, с. 31].

Визначаючи адміністративно-правові засоби А. Комзюк концентрує увагу на їх багатоманітності, при цьому зазначає, що вони є взаємопов'язаними і взаємозалежними, складають цілісну систему, перетинаються з кримінально-правовими, фінансово-правовими, економічними заходами, різноманітними методами організаційно-масової діяльності. Тільки раціональне використання різноманітних засобів у взаємозв'язку, обґрунтований вибір основних з них, уміле поєднання їх і створюють умови для належного забезпечення здійснення, (визначеної мети) сприяють досягненню бажаних, очікуваних результатів. Вибір конкретного адміністративно-правового засобу, доцільність його застосування в тій чи іншій ситуації визначаються умовами, що склалися, наявністю певних обставин, завданнями і компетенцією органу (посадової особи), який діє в даній ситуації. Під адміністративно-правовими засобами вказаний автор розуміє всю систему адміністративно-правових норм, яка розглядається з позиції їх функціонального призначення для вирішення певного кола соціальних завдань, регулювання відповідних суспільних відносин [5, с. 44-48].

Узагальнюючи наявні позиції науковців, доходимо висновку, що  адміністративно-правовими засобами реалізації конституційного права на судовий захист є сукупність прийомів і методів діяльності державних органів, що спрямована на врегулювання суспільних відносин з метою ефективної реалізації конституційного права на судовий захист.

Систему адміністративно-правових засобів реалізації конституційного права на судовий захист можна характеризувати як в широкому, так і у вузькому розумінні. При цьому вузьке розуміння адміністративно-правових засобів реалізації конституційного права на судовий захист відноситься безпосередньо до сфери судоустрою.

У широкому розумінні система адміністративно-правових засобів реалізації конституційного права на судовий захист складається з:

" нормативно-правового забезпечення реалізації конституційного права на судовий захист;

" контролю за дотриманням усіма суб'єктами, котрі беруть участь  у реалізації конституційного права на судовий захист, положень нормативно-правових актів у вказаній сфері реалізації;

" контролю за дотриманням суб'єктами, діяльність яких спрямована на реалізацію конституційного права на судовий захист, положень законодавства щодо відновлення попереднього стану, який існував до поршуення прав і застосування відповідних заходів до суб'єктів, які допустили їх порушення (контроль за діяльністю суб'єктів, створених для забезпечення реалізації конституційного права на судовий захист).

З метою охорони конституційного права на судовий захист застосовуються відповідні правоохоронні засоби.

Можна виокремити наступні: по-перше, засоби запобігання - застосовуються для попередження можливих порушень, які можуть завадити реалізації конституційного права на судовий захист, що пов'язані з учиненням порушення відповідних правил та передують застосуванню інших охоронних заходів примусового характеру; по-друге, засоби припинення - застосовуються для припинення порушень, які можуть завадити реалізації конституційного права на судовий захист, та запобігання його шкідливим наслідкам; по-третє, засоби захисту - застосовуються для відновлення нормального стану правовідносин шляхом спонукання відповідних суб'єктів до виконання покладених на них обов'язків; по-четверте, засоби юридичної відповідальності - застосовуються до суб'єкта, котрий допустив порушення, яке в результаті завадило чи могло завадити реалізації конституційного права на судовий захист, а також спрямовані на покарання правопорушника і мають запобіжно-виховний уплив.

Важливі ідеї для розуміння правової природи адміністративно-правових засобів захисту висловлює В. Галунько в монографії "Адміністративно-правова охорона суб'єктів права власності в Україні". Автор зазначає, що традиційно в механізмі реалізації адміністративно-правових норм у сфері охорони суб'єктів права власності виокремлюють способи охорони. У доктрині радянського адміністративного права панувала позиція "вузького" адміністративно-правового способу, згідно з якою даний спосіб ототожнювався з юрисдикційною діяльністю виконавчо-розпорядчих органів, пов'язаною з вирішенням справ про правопорушення. На думку вченого, прийнятнішою є точка зору, згідно з якою неюрисдикційні процедури виконавчо-розпорядчих органів також відносяться до засобів адміністративно-правової охорони [6; 7, с. 288].

У вузькому розумінні (у сфері судоустрою) система адміністративно-правових засобів реалізації конституційного права на судовий захист складається з:

" зовнішньоорганізаційної діяльності щодо реалізації конституційного права на судовий захист;

" внутрішньоорганізаційної діяльності у сфері судоустрою;

" відповідальності, як засобу забезпечення конституційного права на судовий захист.

Розкриваючи зміст кожної групи системи адміністративно-правових засобів реалізації конституційного права на судовий захист, слід відзначити, що:

"  до засобів зовнішньоорганізаційної діяльності щодо реалізації конституційного права на судовий захист слід віднести контроль за діяльністю судів і суддів  щодо захисту прав, свобод громадян, права та інтересів юридичних осіб, кадрове забезпечення діяльності судів, процедури призначення суддів на адміністративні посади.

" до  засобів внутрішньоорганізаційної діяльності у сфері судоустрою слід віднести державно-службові відносини у системі судоустрою, організацію документообігу у судах, суддівське самоврядування;

" відповідальність як засіб забезпечення конституційного права на судовий захист включає адміністративну та дисциплінарну відповідальність суддів, а також відповідальність за адміністративні правопорушення, що порушують нормальне функціонування судів.

Підсумовуючи викладене, слід відзначити, що на сучасному етапі розвитку вітчизняного суспільства актуалізується підвищені вимоги до наукових юридичних досліджень, метою яких є виявлення та визначення ефективних правових засобів реалізації конституційних прав громадян.

Адміністративно-правовими засобами реалізації конституційного права на судовий захист є сукупність прийомів і способів діяльності державних органів, що спрямована на врегулювання суспільних відносин з метою ефективної реалізації конституційного права на судовий захист.

Систему адміністративно-правових засобів реалізації конституційного права на судовий захист можна тлумачити, розглядати в широкому, так і в вузькому  розумінні.

У широкому розумінні адміністративно-правовими є: засоби нормативно-правового забезпечення реалізації конституційного права на судовий захист; засоби контролю за дотриманням всіма суб'єктами, що беруть участь  у реалізації конституційного права на судовий захист, положень нормативно-правових актів у вказаній сфері реалізації; засоби контролю за дотриманням суб'єктами, діяльність яких направлена на реалізацію конституційного права на судовий захист, встановлених державою правил їх реалізації.

У вузькому розумінні (у сфері судоустрою) до системи адмінстративно-правових засобів входять засоби зовнішньоорганізаційної діяльності щодо реалізації конституційного права на судовий захист; засоби внутрішньоорганізаційної діяльності у сфері судоустрою; відповідальність як засіб забезпечення конституційного права на судовий захист.

Джерела

1. Алексеев С. С. Теория права / Алексеев С. С. - М. : БЕК, 1994. - 224 с.

2. Андреєв Д. О. Адміністративно-правові засоби захисту прав власників цінних паперів: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Андреєв Дмитро Олександрович; Інститут законодавства Верховної Ради України. - К., 2008. - 197 с.

3. Галунько В. В. Адміністративно-правова охорона суб'єктів права власності в Україні: Монографія / Галунько Валентин Васильович - Херсон: ВАТ ХМД, 2006. - 356 с.

4. Колпаков В. К. Адміністративне право України / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.

5. Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / Комзюк А. Т.; [за заг. ред. О. М. Бандурки]. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. - 345 с.

6. Пугинский Б. И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях - М.: Юрид. лит., 1984. - 224 c.

7. Якимець Ю. В. Публічне адміністрування сферою культури: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Якимець Юлія Валеріївна; Нац. акад. внутр. справ. - К., 2012. - 228 с.

8. Шемшученко Ю. С.  Державний суверенітет і правова держава // Віче. - 2010. - № 16. - с. 3.

Автор: Оксана УЛ'ЯНОВСЬКА