Феномен Порфирія Іванова: «І один у полі воїн!»

Кожна епоха має особистість, котра яскраво виражає дух часу, а своїм подвижницьким трудом, устремлінням у майбутнє визначає напрям подальшого розвитку людської цивілізації. Серед таких велетнів XX сторіччя постать народного самородка Порфирія Корнійовича Іванова посідає особливе місце.

Порфирій ІВАНОВ народився 20 лютого 1898 року в селі Оріхівці Слов’яносербського повіту Катери­нославської губернії (нині Луту­гинський район Луганської області). Закінчив земний шлях 10 квітня 1983 року на хуторі Верхній Кондрючий (нині село Кондрюче Свердловського району Луганської області). Автор ідеї та засновник практичного вчення про еволюцію свідомості людини. Народився в бага­тодітній шахтарській родині. Підлітком розпочав трудове життя. Ставши свідком страждань і загибелі людей під час Першої світової війни, воєнних дій 1918–1920 років, масового голоду та епідемій, дійшов думки, що причиною всіх людських бід є війна людини з природою, нерозуміння нею свого призначення. 25 квітня 1933 року висунув ідею про необхідність еволюції свідомості людини, в основі якої – любов до природи, повітря, води, землі, людей і, найголовніше, до свого Творця, усвідомлення внутрішньої єдності з котрим докорінно перебудує світогляд людини, а життя на Землі, як наслідок, набуде нової якості. Відтоді й став живим уособ­ленням своєї ідеї. Нині в Україні, Росії, Білорусі, Казахстані та інших країнах близького й далекого зарубіжжя живуть люди, що дотримуються практичних порад Іванова, осмислюють його ідею та життєвий шлях. На їхню думку, Іванов був особистістю, велич і масштаб якої тільки належить усвідомити.

Його життя не вкладається в звичайні людські рамки: півстоліття проходив роздягненим, у самих лише шортах, і босоніж. Закликав людей до єднання з Природою, не боявся ані морозів, ані людських посмішок. Усім серцем, щиро й безкорисливо хотів допомогти нужденним, зцілював хворих і давав їм поради, як бути здоровими. За що пробуджені до життя люди із вдячністю назвали Іванова Учителем з великої літери, Богом землі. Великих зусиль докладав він до суспільного визнання своєї ідеї: часто їздив до Москви, спілкувався з людьми, виступав у різних аудиторіях, звертався до багатьох інстанцій – від районної газети до ЦК КПРС, пропонуючи свій практичний досвід. Проте його не розуміли й прагнули ізолювати. Загалом у тюрмах і психлікарнях МВС СРСР через свою ідею він провів 12 років.

Але Учитель не здавався, наполегливо йдучи своєю дорогою та шукаючи відповідь на одвічне запитання: як жити, щоб перемогти хвороби й смерть?

У краєзнавчому музеї міста Свердловська Луганської області експонується виставка, присвячена життю і вченню земляка – Порфирія Іванова, який від середини 1970х років мешкав у селі Кондрюче. Тамтаки розташований Дім Учителя, побудований, за його словами, «для людей усього світу». Безліч фотографій, аудіо­ та відеозаписи легендарного народного філософа, цитати зі стендів навівають чимало думок про минуле та майбутнє людства…

Згідно з теорією еволюції, життя на нашій планеті зародилося 4 мільярди років тому і є наслідком випадкових змін. Чарльз Дарвін перший розробив ґрунтовну модель того, як могла відбутись еволюція: спадкова мінливість, боротьба за існування, природний добір… Людина, за цією теорією, є найвищою ланкою еволюції природи, яка має рухатися до вищих ступенів свідомості.

Але, як слушно свого часу зазначив французький письменник Ромен Роллан, «якщо егоїстичне благополуччя – єдина мета життя, то воно (життя) швидко стає безцільним». І вся історія homo sapiens підтверджує цю істину. Протягом тисячоліть людська цивілізація прагнула лише добробуту та насолоди від життя, повільно й планомірно знищуючи довкілля.

І хіба не в цьому головна причина нинішнього катастрофічного стану нашої планети, якій то один, то інший оракул провіщає скорий кінець? Приручивши атомну енергію, освоївши космос, синтезувавши живу клітину й зробивши безліч інших відкриттів і винаходів, людство свідомо віддало в заставу прогресові своє майбутнє. Питання лише в тому, чого очікувати передовсім: глобальної посухи, спричиненої парниковим ефектом, другого всесвітнього потопу через підвищення рівня Світового океану чи ядерного вибуху внаслідок невдалого наукового експерименту?

І, мабуть, не випадково на межі тисячоліть, після двох світових війн, коли виникла загроза самому існуванню життя на Землі, серед нас з’явився чоловік, який засвідчив, що людина народжується, щоб жити, мислити, творити, любити природу, перебувати в єднанні з її законами, бути свідомою особистістю, виразником повноти й досконалості Всесвіту.

З аудіоплівок лунає живий голос Учителя: «Природа – вона ж наша мати, вона ж нас народила, вона нас представила на білий світ для того, щоб ми ось саме жили. А якщо вже вона нас представила, ми повинні їй, як такій матері, дякувати. А ми їй не довіряємо, навіть не хочемо зрозуміти, що у Природи є такі сили, які можуть усе зробити. Природа є всьому діло!».

Іще в 30х роках минулого сторіччя академік Володимир Вернадський писав, що «на певному етапі розвитку людина має взяти на себе відповідальність за подальшу еволюцію планети, інакше в неї не буде майбутнього. Вона має стати ЛюдиноюТворцем, перетворюючи біосферу на «сферу думки» – ноосферу».

Майже водночас із українським ученим такої думки про «моральну єдність людини і природи» дійшов у Франції католицький священик, теолог Тейяр де Шарден, а в Німеччині – лікар та філософ Альберт Швейцер. Саме в Природі, живій і одушевленій, у самому факті життя та благоговінні перед ним вони бачили сенс людського існування, перспективу морального самовдосконалення людини. Цікаво, що шлях досягнення цих ідеалів вони вбачали не в соціальних перетвореннях, а в особистих прагненнях окремих людей, спрямованих на покращення «природи людини».

Вчення Порфирія Іванова часто­густо сприймають як суто лікувальну методику, а його називають засновником всесвітньо визнаної системи природного оздоровлення «Дитинко». Та щоб збагнути місце й значення особистості Учителя Іванова в нашій історії, необхідно усвідомити суть його ідеї. Адже Порфирій Корнійович – це передовсім його ідея.

У своїх щоденниках Учитель писав: «Зараз перед нами постає величезне завдання – самого себе перебудувати… стати в природі не залежними від неї. Треба змінити потік свідомості людей… Моя ідея – це свідоме буття». Які актуальні слова! Адже природу вдосконалити неможливо, вона вічна і є нашою матір’ю. А от людина має навчитися жити поновому, не руйнуючи її.

Сказано – зроблено! Порфирій Іванов із любов’ю пішов у природу, безоглядно довірившись їй. Він зробив зі свого тіла своєрідну лабораторію з вивчення найсуворіших її якостей, почав прагнути не тепла, комфорту, а холоду, голоду, суворих випробувань. І через це пізнав життя, відкрив невичерпне джерело здоров’я, радості та щастя! На думку багатьох учених, таким, здавалося б, парадоксальним ставленням до буття він спростував усі цінності, на яких віками ґрунтувалася людська цивілізація, та здійснив еволюційний прорив у людській свідомості: від психології споживача до людини, котра, як Всесвіт, вмістила Природу та її одвічний Дух життя, ставши виразником його думки.

За багатьма свідченнями простих людей, протягом півстоліття (з 1933 по 1983 рік. – Авт.) за будьякої негоди, навіть у лютий мороз, він ходив по землі голий і босий. Зцілював хворих, ставив на ноги калік, відкривав очі сліпим. Міг самою лише думкою зцілити хворого на його прохання. Порухом руки зупиняв шалений вітер, угамовував шторм, тривалий час міг перебувати в морській безодні, не дихаючи. І своєю владою над стихіями засвідчував, що саме людина мисляча є господарем природи, Творцем нового життя!

Як реально покращити життя на нашій планеті та допомогти людям бути здоровими й щасливими? У 1982 році, на піку популярності та визнання, Порфирій Іванов розробив 12 порад – перший крок до нового життя. На велику кількість листів від простих людей він відповідав:

Ти сповнений бажання бути корисним усьому народові. Для цього ти постарайся бути здоровим. Щире прохання до тебе: прийми від мене декілька порад, щоб зміцнити своє здоров’я.

1. Двічі на день купайся в холодній природній воді, щоб тобі було добре. Купайся, в чому можеш: в озері, річці, ванні, приймай душ або обливайся. Це твої умови. Гаряче купання завершуй холодним.

2. Перед купанням або після нього, а якщо можливо, то й під час нього вийди на природу, стань босоніж на землю, а взимку – на сніг і постій хоча б 12 хвилини. Кілька разів удихни ротом повітря й подумки попроси собі та побажай усім людям здоров’я.

3. Не вживай алкоголю та не кури.

4. Намагайся бодай раз на тиждень цілковито обходитися без їжі й води – з 18–20ї години в п’ятницю до 12ї години в неділю. Це твої заслуги і спокій. Якщо тобі важко, то терпи хоча б добу.

5. О 12й годині в неділю вийди на природу босоніж і кілька разів подихай і подумай, як написано вище. Це свято твого діла. Після цього можеш їсти все на власний смак.

6. Люби навколишню природу. Не плюй довкола і не випльовуй нічого. Звикни до цього: це – твоє здоров’я.

7. Вітайся з усіма скрізь і всюди, особливо з людьми похилого віку. Хочеш мати здоров’я – вітайся з усіма.

8. Допомагай людям, чим можеш, особливо бідним, хворим, скривдженим, нужденним. Роби це з радістю. Відгукнися на його нужду душею і серцем. Ти знайдеш у ньому друга й допоможеш справі миру.

9. Подолай у собі жадібність, лінощі, самовдоволення, користолюбство, страх, лицемірство, гординю. Вір людям і люби їх. Не кажи про них несправедливо та не бери близько до серця недобрих слів про них.

10. Звільни свою голову від думок про хвороби, немочі, смерть. Це твоя перемога!

11. Думку не відокремлюй від діла. Прочитав – добре. Але найголовніше – РОБИ!

12. Розповідай і передавай досвід цього діла, але не хвалися і не звеличуйся в цьому. Будь скромний.

Я прошу, я благаю всіх людей: ставай і займай своє місце в Природі. Воно ніким не зайняте й не купується ні за які гроші, а лише власними ділами і працею в Природі собі на благо, щоб тобі було легко.

Бажаю тобі щастя, здоров’я доб­рого!

Нині в Порфирія Іванова десятки тисяч послідовників та учнів в усьому світі. Ім’я його не потребує реклами. Бо він живе в серцях багатьох людей, що завдяки його порадам повернули собі здоров’я та сенс життя.

До речі, більшість з його послідовників вірять у те, що на цьому шляху буде зроблено подальші кроки. Вони переконані: так званого кінця світу не буде, бо людство ще світу й не бачило, попереду ж – нова світла епоха без лікарень і в’язниць. У своїх щоденниках Учитель писав про людину нового часу, котра буде живим утіленням його ідеї, котрій належить змінити атмосферу страху, насилля, що нині панує, й вивести людство зі стану війни з Природою та заснувати царство свободи, мудрості й життя.

«Моє обов’язково буде визнано, тому що моє – це всім людям потрібно, це життя безсмертне! Якщо моє не підійде, то вже нічиє не підійде! Хоч як вчиняйте, проте дорога до Двотисячоліття – одна. Зміниться в Природі життєвий потік, через одну цю незалежну справу людина здобуде безсмертя. Людина Природі не буде шкідлива, а Природа – людині. Між ними припиниться боротьба за існування «хто – кого», а буде в любові дружба, збереження одне одного. Люди людей полюблять, війни більше не буде. Ось чого ми доб’ємося в Природі…», – був переконаний Порфирій Іванов. І хочеться вірити, що так і буде, якщо кожний почне із себе.　　

На знімках з архіву: легендарний Учитель Порфирій Іванов.