Патонівський шов у операційній

Серед новацій у сучасній медицині дедалі більшого визнання в Україні та світі здобувають технології електрозварювання живих тканин, розроблені в Інституті електрозварювання
ім. Є. О. Патона НАН України. Ці справді життєдайні технології динамічно ввійшли в практику багатьох хірургічних клінік і центрів нашої країни. Вони застосовуються в широкому спектрі хірургічних втручань, даючи можливість з допомогою високочастотного струму виконувати з’єднання, розтин, зупинення кровотечі та інше термічне оброблення живих тканин.
Дати фахову оцінку прогресивній електрозварювальній хірургії та окреслити перспективи її поширення й розвитку ми попросили академіка Національної академії медичних наук України, головного хірурга Міністерства охорони здоров’я України професора Петра ФОМІНА.

Петро ФОМІН понад двадцять років працює завідувачем кафедри хірургії № 3 Національного медичного університету ім. О. О. Бого­мольця. Учений-практик, послідовник видатних новаторів хірургічної справи – А. Савіних, В. Братуся, В. Рогачової реалізує новітні наукові розробки й методи в широкому хірургічному діапазоні, зокрема в хірургії стравоходу, шлунка та інших органів травлення. П. Фомін 1984 року захистив дисертацію на здобуття звання доктора медичних наук, а 2011-го його обрали академіком Національної академії медичних наук України за спеціальністю хірургія. Автор понад 450 наукових праць, серед яких – 8 монографій, 25 патентів на винаходи. Він – дійс­ний член Нью-Йоркської академії наук, член Європейської спільноти хірургів і міжнародного наукового комітету Асоціації раку шлунка, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України (1990 і 2005 роки).

– Петре Дмитровичу, особливості й переваги зварювання тканин у хірургії ви знаєте з власного досвіду роботи за операційним столом. Поділіться, будь ласка, своїми враженнями.

– Цілковито поділяючи висновки фахівців, причетних до впровадження в медичну практику електрозварювання живих тканин як альтернативи багатьом іншим традиційним мануальним діям у операційній, вбачаю в цій технології значні переваги і для хворих, і для лікарів. Зокрема, різко зменшується втрата крові під час оперативних втручань і водночас виграються дорогоцінні для життя пацієнта хвилини перебування на операційному столі. До того ж, на відміну від інших методів, виключено ризик інфікування рани й прискорюється її загоєння. З’єднання тканин методом зварювання набагато економніше за звичайне зшивання. Тисячі різноманітних операцій засвідчили, що такі технології мають істотні переваги і перед традиційним скальпелем, і перед хірургічними шовними матеріалами та клеями.

Гамма спеціальних інструментів, розроблених в Інституті електрозварювання спільно з міжнародною асоціацією «Зварювання» і випущених під маркою «Патонмед», вирізняється зручністю та надійністю. За ергономічними властивостями, що вельми важливо в процесі операцій, вони перевищують зарубіжні аналоги. Це перевірено власноруч: мій, так би мовити, електрозварювальний хірургічний актив – понад 600 операцій.

– Новітня методика народилася на стику наук, а свого часу сама ця ідея багатьом здавалася «божевільною». То як удалося поєднати зварювальні процеси з хірургічною практикою?

– Щоб зрозуміти, чому «неможливе стало можливим», треба зробити невеличкий екскурс в історію. Видатного інженера й академіка Євгена Оскаровича Патона по праву вважають батьком вітчизняного електрозварювання. 1929 року він організував у Києві електрозварювальну лабораторію, а наступного року – Інститут електрозварювання. Це за його ініціативою у воєнну добу було налагоджено автоматичне зварювання корпусів танків, що мало важливе значення для досягнення перемоги у Другій світовій війні. Як відомо, друга іпостась Євгена Оскаровича – зведення мостів. Одним із символів Києва називають міст Патона над Дніпром. Продовжуючи справу батька, академік Борис Євгенович Патон, котрий уже півстоліття очолює Національну академію наук України, проклав своєрідні «мости Патона» в інші галузі та сфери застосування електрозварювальних технологій. Ідеться про зварювання і під водою, і в космосі, і, хоч як важко це було уявити, на операційному столі.

Борис Євгенович та його учні розробили різні модифікації технологій із застосування високочастотних струмів, призначені для лікувальних цілей. Їх упровадження почалося в Інституті клінічної та експериментальної хірургії (нині Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова) на початку 90-х років минулого століття. Тут проведення експериментів у новій, незнаній сфері енергійно розпочав талановитий хірург-новатор, завідувач експериментального відділу інституту, доктор медичних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Юрій Фурманов. Долаючи сходинку за сходинкою в пізнанні можливостей нового методу, він із однодумцями та колегами один із перших опанував нову грань вітчизняної хірургії.

До речі, результати тих експериментів і наступні кроки з практичного впровадження нової технології Юрій Олександрович недавно згадав у доповіді на конференції у Військово-медичному управлінні Служби безпеки України. Його відділ спільно з Інститутом електрозварювання ім. Є. О. Патона з 1992 року займається проблемами з’єднання біологічних тканин за допомогою гіпертермічних методів. Було виконано операції з формування кишкових анастомозів, зварено краї ран шлунка після розрізу й ран печінки, здійснено практично безкровні резекції печінки та селезінки. Продовженням розвитку гіпертермічних методів у хірургії стало термоструминне зварювання та оброблення тканин за допомогою нагрітого повітря в діапазоні від 100 до 300 градусів за Цельсієм. Переваги обох методів – надійний гемостаз, висока швидкість з’єднання тканин, повна герметизація та стерильність ран.

– Уже саме порядкове число конференції свідчить про поступальний рух української електрозварювальної хірургії. Надію на збереження такої тенденції вселяють і виступи учасників семінару, особливо стратегічна доповідь Бориса Євгеновича. Він висловив переконання, що новітня медична технологія незабаром буде широко визнана у світі й у перспективі збереже життя та здоров’я мільйонам пацієнтів. За його словами, вже на сьогодні з використанням зварювання живих тканин в Україні успішно прооперовано майже сто тисяч хворих. Інститут електрозварювання виготовив 150 апаратів різної модифікації для зварювання живих тканин. Операції із застосуванням цієї технології виконують у більш як 50 медичних закладах країни. Нею користуються також у Росії, Польщі, Болгарії, Індії. Нещодавно першу партію хірургічно-зварювальних апаратів експортовано в Китай. У Піднебесній, до речі, планується розгорнути їх спільне виробництво. Інститут готовий забезпечити достатньою кількістю обладнання і вітчизняні, й іноземні медичні заклади.

Не можна не погодитися з думкою Патона, що потрібна повнокровна участь держави у впровадженні цієї методики в кожну операційну кожної лікарні. Цього можна досягти шляхом прийняття спеціальної державної програми.

Резонансною подією став унікальний майстер-клас, проведений у межах конференції в госпіталі СБУ. Під час оперативних втручань, які відбувалися водночас у чотирьох операційних, лікарі-хірурги виконували операції із застосовуванням вітчизняної технології високочастотного зварювання м’яких живих тканин. У режимі реального часу здійснювалася відеотрансляція низки майстерно виконаних оперативних втручань, зокрема абдомінальних і гінекологічних. При цьому було забезпечено двосторонній звуковий зв’язок між операційними та аудиторією. Це чудова школа для хірургів України, ефективна можливість здійснити їхню перепідготовку. Варто нагадати, що саме в хірургічному відділенні цього госпіталю вперше в світі запроваджено в клінічну практику метод електрозварювання тканин під час оперативного лікування хворих.

– В яких медичних закладах нині успішно застосовують цей метод?

– Матеріали конференції дають можливість зробити своєрідний панорамний огляд такої хірургії. Але спочатку зазначу, що її поширення помітно прискорилося 2000 року завдяки підтримці тодішнього міністра охорони здоров’я Віталія Москаленка, котрий нині є ректором Національного медичного інституту ім. О. О Богомольця. За його ініціативою в практику запроваджено електропінцети, електроскальпелі та інший хірургічний інструментарій. Його застосування, скажімо, в проктології з успіхом запровадив член-кореспондент НАМН України Михайло Захараш. Опановують такі методи й у багатьох вишах.

Величезний досвід виконання електрохірургічних резекцій при пухлинах печінки має провідний онколог країни академік НАМН Григорій Бондар. У Донецьку проведено з високими клінічними результатами 217 таких резекцій.

Цілодобово виконують операції із застосуванням електроінструментів на кафедрі грудної хірургії та пульмонології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, яку очолює учень і послідовник відомого хірурга, лауреата Державної премії СРСР Ольги Авилової професор Анатолій Макаров. Показники вражають: тут виконано 4237 таких хірургічних втручань, 234 пацієнтів прооперовано в режимі швидкої допомоги.

У нашій розмові вже фігурував Інститут імені О. О. Шалімова. Додам, що тут професор Михайло Ничитайло та його колеги майстерно виконали 4256 операцій на органах черевної порожнини в діапазоні лапароскопічних втручань. В умовах обмеженого простору найприйнятнішим методом тут вважають саме електрохірургію.

Як сенсацію сприйнято учасниками конференції доповідь хірурга-трансплантолога із Запоріжжя, академіка НАМН України, члена-кореспондента НАН України Олександра Никоненка «Перший досвід використання високочастотної електрозварювальної технології в трансплантації нирки». Уже на першому етапі застосування в трансплантології багатофункціонального апарата, розробленого в Інституті електрозварювання, вдалося досягти зменшення післяопераційної кровотечі та інших ускладнень.

Перспективним є застосування такої апаратури й у хірургічній гінекології, що підтвердила член-кореспондент НАМН України Тетяна Татарчук. В Інституті педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України виконано 75 гінекологічних та абдомінальних операцій. При цьому час оперативного втручання скоротився на четверть, а операційна крововтрата – на 45 відсотків. Таких прикладів можна навести дуже багато.

– Можна констатувати: науковий пріоритет у цій сфері належить Україні, що визнано вченими й медиками світу. Хочу тут провести одну промовисту паралель. Рівно сто років тому Нобелівську премію було присуджено французькому хірургу Алексісу Каррелю, який працював тоді у США, за розроблення та впровадження судинних швів. Його винаходи заклали основу судинної й серцевої хірургії. Відтоді найвизначнішою проривною новацією в хірургії стала запропонована академіком Борисом Патоном технологія електрозварювання живих тканин. Переконаний, що ця унікальна розробка заслуговує висунення на Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини.

Розмову вів Юрій ВІЛЕНСЬКИЙ.
Фото Миколи БІЛОКОПИТОВА.