Голова Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ Анатолій ОНИЩУК: «Маємо захистити правоохоронців»

На координаційній нараді керівників правоохоронних органів, яка відбулася 13 листопада, Президент Віктор Янукович наголосив, що ефективність їхньої роботи в боротьбі зі злочинністю вимірюватиметься насамперед рівнем довіри громадян до правоохоронців. Але в умовах обмеженого фінансування основний акцент потрібно зробити на структурних перетвореннях, ліквідації неефективних органів. Глава держави підкреслив: саме від дій кожного правоохоронця залежатиме, як суспільство сприйме новий Кримінальний процесуальний кодекс.
Чи готова міліція до реформ, в інтерв’ю «Вічу» розповів голова Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України Анатолій ОНИЩУК:

– Для початку розберімося з кількісними показниками в правоохоронному відомстві. Насправді атестованих міліціонерів в Україні – 166814 осіб, а всього в міністерстві – 210728 правоохоронців. Навіть беручи до уваги 33 тисячі осіб із внутрішніх військ, які є військовослужбовцями, ми й близько не дотягуємо до міфічного 350-тисячного складу МВС – саме ця некоректна цифра «гуляє» в багатьох ЗМІ.

У контексті реформи міліції однозначно потрібно зменшувати всю управлінську «надбудову», особливо центральний апарат МВС, де працює більш як 2,5 тисячі осіб. Цілком правильне рішення – посилювати основну оперативну ланку за рахунок керівних і допоміжних підрозділів. Адже наразі, наприклад, один дільничний інспектор обслуговує 5–7 тисяч мешканців за норми 2,5–3 тисячі.

Проблема неефективності будь-якого відомства полягає в тому, що ніхто сам себе не може реформувати. Усі 11 міністрів внутрішніх справ за роки незалежності намагалися змінити ситуацію, щось скорочували, десь додавали, об’єднували, а в підсумку – лише гірший результат. Це й зрозуміло, за півтора року на посаді встигнеш хіба що ввійти в курс справ. Однак рівень захисту громадян і далі знижується. Колись лише в мізерній кількості випадків особу, яка скоїла тяжкий злочин, не було покарано. Нині ухилення від відповідальності є масовим явищем. Чого варті лише випадки ДТП із «божевільними мажорами» на дорогих авто.

Для успішної реформи потрібна системна дискусія професіоналів, діалог із громадянським суспільством. Маємо запитати й себе: а чи готові українці бути законослухняними? За кордоном чудово інтегруємося в тамтешнє правове поле, а в своїй країні справляємося на «тверду» трійку.

Тому важливо, що Президент дав абсолютно чіткий сигнал: не поспішати, напрацювати концепцію реформування правоохоронних органів, а вже потім говорити про структурні зміни. Як приклад навів Російську Федерацію, де процес реформ тривав п’ять років.

На мою думку, потрібно взяти за основу європейську модель, об’єднавши Міністерство внутрішніх справ з Міністерством надзвичайних ситуацій, міграційною та прикордонною службами. Ми перерозподілимо кошти з адміністративного апарату на низові підрозділи, усунемо дублювання функцій.

— А тут немає нічого дивного. Працюючи за покликанням, маючи моральні принципи, виховання, ти мусиш сприйняти той невисокий соціальний стандарт, який однаковою мірою поширюється на тебе й твоїх колег. Коли в правоохоронній системі очільник високого рівня покерував у кількох областях і отримав одну-дві-три-п'ять квартир, а його секретар мав зарплатню в рази більшу, ніж той, хто на «передовій», у рядового складу спрацьовує зовсім інша мотивація й з'являються інші пріоритети. Такі історії по всій Україні – не таємниця, про них знає кожний міліціонер.

Тому ми боремося, щоб забезпечити прозорий і справедливий доступ до гарантованих державою соціальних стандартів, у тому числі житла. Але де сьогодні можна знайти керівника, який найперше думає про підлеглого? Втрачено професійне кадрове ядро, а з ним — і моральність. За останні десять років із МВС пішло майже 180 тисяч фахівців, склад відомства оновився практично на 100 відсотків, адже в лавах працівників перебуває лише півтора відсотка тих, хто відслужив понад 25 років.

Найбільше зашкодило те, що правоохоронну систему «втягнули» в політику, коли використовували в своїх бізнес-інтересах, «вибивали» професійні кадри, розставляючи слухняних і відданих. У мою рідну область призначили керівника, який привіз за собою 37 співробітників. Через рік на його місці був уже інший, але й він не забув «зачистити» посади для своєї «свити».

Коли кажуть, що міліція має відповідати європейським стандартам, я запитую: а грошове забезпечення може хоча б наблизитися до їхнього рівня? Бо нині держава фінансує 20 відсотків наших функцій, а виконувати їх вимагає на всі сто. Поясніть, як можна працювати в умовах, коли забезпеченість засобами зв’язку, криміналістичною, обчислювальною та спеціальною технікою становить лише 13 відсотків від потреби?

– Починаючи з 1999 року зупинено дію цілої низки законодавчих норм про надання пільг, компенсацій та гарантій міліціонерам. Нині 90 відсотків передбачених законом зобов’язань держави не фінансується. У черзі на житло більш як 24 тисячі сімей. Це вже четвертий рік, коли МВС не має жодної копійки на капітальне будівництво. Незначні суми виділяють лише на окремі позиції, пов’язані з медичним забезпеченням. Водночас міліція є єдиною силовою структурою, працівникам якої не передбачені компенсації у разі професійних захворювань.

Я не втомлююся повторювати: незахищений правоохоронець ніколи не захистить іншу людину. Держава вдає, що платить йому достатню зарплату, а він – що сумлінно працює. Так, нинішнього року розмір грошового забезпечення підвищено на 350 гривень, але «стартова» зарплатня міліціонера – всього 1800 гривень, середня заробітна плата на районному рівні – 2,5 тисячі гривень, в управліннях – 3 тисячі, в міністерстві – 3,5 тисячі гривень. Для порівняння: працівники органів внутрішніх справ Грузії отримують у середньому
550 доларів на місяць, Латвії – 650, Румунії – 800, Росії – 1 тисячу, Словенії – 1,5 тисячі, Чехії – 1,7 тисячі, Німеччини – 4 тисячі. Звичайно, зіставляючи ці дані, потрібно зважати на особливості тієї чи іншої країни – структуру та функції правоохоронної системи, законодавче поле, криміногенну ситуацію, але в будь-якому разі цифри вочевидь не на користь України.

Уявіть, ми даємо нашому молодому слідчому в руки економічну кримінальну справу з мільйонними оборудками і кажемо: будь ласка, розслідуй її чесно за 1800 гривень. Хіба це нормально? От європейці, окрім того, що формують для поліцейського серйозний соціальний пакет, в умовах економічної рецесії ще й дають можливість законно підзаробляти.

– Чому б і ні, якщо це успішно працює в Нідерландах, Бельгії, інших країнах? Наприклад, під час кризи в Латвії бюджет правоохоронного відомства значно зменшили, але дозволили поліцейським працювати у вільний час, скажімо, в охоронній структурі чи бізнесі.

– Власне, позитивні очікування зумовлені істотним удосконаленням процедури кримінального провадження – починаючи від змагальності сторін і розширення судового контролю й закінчуючи широким застосуванням альтернативних запобіжних заходів – застави чи домашнього арешту.

Головне, щоб негативні моменти, які також, безперечно, виявляться під час застосування КПК, не мали системного характеру. У цьому контексті корисними будуть аналіз і моніторинг реалізації кодексу профільним комітетом Верховної Ради та правоохоронними органами. 　

Розмову вів Олексій СИЩУК.