№23, грудень 2012
Терпкий післясмак від 42-го Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» розчинився в повітрі разом
зі згадками про теплу осінь.
Якщо у вулканічному українському житті є щось постійне, то це – «Молодість». Остання декада жовтня асоціюється в кіногурманів різних генерацій саме з цим фестивалем. Тобто з регулярною можливістю насититися свіжими екранними враженнями й, водночас, відстежити останні світові кінематографічні тренди.
ЕКСГІБІЦІОНІЗМ соціальних мереж та вузькочолість домашнього відео тягнуть людство до печери пітекантропів. На кістках кіноклубів і спеціалізованих видань виросло не одне розумово обмежене покоління. А тим часом улюблений фестиваль множить лави інтелектуалів. Хай це й звучить дещо патетично.
42-га «Молодість», як і попередня, мала робочий настрій та лабораторне єство. Притому аж ніяк не камерне: цьогорічна кількість заявок на участь у програмі фестивалю, надісланих з усіх кінців земної кулі, сягнула рекордної позначки 1250 (торік їх було 800). У різних рубриках «Молодості» загалом показали близько 300 стрічок із 50 країн.
ВІДСУТНІСТЬ червоних доріжок і суперзірок компенсувалася якісним добором фільмів. Нині, коли тренований мозок – атавізм, фестиваль, як завжди, тяжіє до глибокого кіно, збирає повні зали для перегляду «багатоскладних» авторських робіт. (Відвідуваність кінотеатрів під час демонстрації фестивальних стрічок порівняно з минулим роком зросла чи не вдвічі!).
Якось Жан Бодрійяр розмірковував про втрату сучасним кіно здатності чарувати, породжувати ілюзії. «Усе занурено у сферу гіпертехнічності, гіперефектності, гіпернаочності, – не без суму констатував теоретик постмодернізму. – Жодних білих плям, жодних порожнеч, жодних еліптичних натяків, жодної тиші». Тож «Молодість» систематично повертає глядача до такого екранного мистецтва, яке передбачає і порожнечі, і натяки, і тишу.
ТЕ, що в Україні є «Молодість», – привід для гордості. Й незрозуміло, чому рік у рік повторюється та сама історія: організатори ледь зводять кінці з кінцями й до початку події не знають, скільки грошей назбирається у фестивальному кошику.
На одній із прес-конференцій генеральний директор КМКФ «Молодість» Андрій Халпахчі зауважив, що нині весь світ живе в режимі економії. Тим паче наш фестиваль, на жаль, не зрівняється з найбагатшим Римським кінофестивалем.
Іще Андрій Халпахчі пригадав досвід польського парламенту, де регулярно відбуваються перегляди нових фільмів. «Зважаючи на те, що в нашій Верховній Раді чимало ініціатив стосовно кінематографа, можливо, таку форму доцільно запропонувати й у нас».
ЦЬОГО разу скромність державної підтримки нашому найвагомішому екранному форуму мотивувалася його збігом у часі з виборчими перегонами.
Та, незважаючи ані на політичний клімат, ані на погоду за вікном, кінематографісти творили, творять і завжди творитимуть. Глядачі, до слова, були приємно здивовані певним українським проривом на фестивалі. У програмах «Молодості» фігурували 60 вітчизняних стрічок (разом із коротким метром). Щоправда, не всі вони рівнозначні за якістю. Однак темпи кількісного зростання тішать надією на зростання також і якісне, а отже, на незабарну можливість диференціювати кінотвори за рівнем майстерності.
Короткі підсумки 42-го КМКФ «Молодість»
Гран-прі – фільм «L» Бабіса Макрідіса (Греція).
Найкращий повнометражний фільм – «Жени бабло!» Адама Леона (США).
Найкращий короткометражний фільм – «О, Віллі...» Емми Де Сверф і Марка Джеймса Роле (Бельгія–Франція–Нідерланди).
Перше місце студентського міжнародного конкурсу розділили стрічки «Повернення» (режисер Шай Леві, Ізраїль) та «Дорога на...» (режисер Таїсія Ігуменцева, Росія).
Найкращий фільм національного конкурсу – «День незалежності» Антоніни Ноябрьової (Україна).
Приз журі Міжнародної федерації кінопреси – «Прекрасна долина» Гадара Фрідліха (Ізраїль–Франція).
Нагадаємо, що…
КМКФ «Молодість», найпрестижніший і наймасштабніший кінофорум України та Східної Європи, 1993 року набув статусу міжнародного (відповідно до стандартів FIAPF). На фестивалі вперше показали свої твори знані тепер режисери: Том Тиквер, Фред Келемен, Франсуа Озон, Андраш Монорі, Денис Євстигнєєв, Олексій Балабанов, Стівен Долдрі. Після отримання на «Молодості» путівки у велике плавання учасники київського форуму одержували «Золоту пальмову гілку» (як це було з Брюно Дюмоном) та «Оскар» (як-от Ален Берлінер).
Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА
Архів журналу Віче
№12 | |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Президенти держав Балтії і Польщі разом звернулися до влади Грузії
Орбан грозиться ветувати бюджет ЄС, якщо не розморозять кошти для Угорщини
Угорські спецслужби шпигували за посадовцями ЄС – розслідування
ЗМІ: Салліван пообіцяв Україні сотні тисяч снарядів і тисячі ракет до середини січня
ЗМІ дізналися деталі зустрічі Єрмака з оточенням Трампа
Глава Міноборони Нідерландів: Україна зараз програє війну
Фінляндія передає Україні зимове спорядження для ЗСУ
Сибіга вийшов із зали засідання ОБСЄ перед початком виступу Лаврова
Нідерланди нададуть Україні додаткові 22 млн євро на ППО та кіберстійкість
Уряд Франції йде у відставку