Увінчані Козацьким хрестом з уральського каміння

75 років тому в урочищі Сандармох було розстріляно 163 представників української інтелігенції

Сталося це впродовж 27 жовтня, а також 1–4 листопада 1937 року. Тоді попрощалися з життям 1111 соловецьких в’язнів. Усіх приречених, руки яких були зв’язані за спиною, поставили на коліна. Кожного пострілом у потилицю вбивав особисто капітан держбезпеки Михайло Матвєєв.

– Тоді загинули представники шістдесяти національностей, – розповідає відомий письменник, заступник голови Київського товариства політв’язнів та жертв репресій Гриць ГАЙОВИЙ. – Серед них – 163 українці: державні та громадські діячі, священики, письменники, актори, художники… Наших земляків у лісовому урочищі Сандармох Медвежогірського району Карелії увічнено монументальним восьмитонним Козацьким хрестом, виготовленим за проектом Назара Білика та Миколи Малишка з монолітного світло-сірого уральського граніту. Біля того хреста я згадував імена колишнього міністра освіти УНР Антона Крушельницького та його синів Богдана й Остапа, професора історії Володимира Чеховського, поета Миколу Зерова, прозаїка Валер’яна Підмогильного… Намагався не забути нікого, навіть Андрія Баб’юка – знаного під псевдонімом Мирослав Ірчан. Цей талановитий письменник із села П’ядики Коломийського району нинішньої Івано-Франківської області брав активну участь у боях за радянську владу в Україні, був членом Комуністичної партії з 1920 року. Автор понад п’ятдесяти книжок не раз і не двічі заприсягався у вірності Москві, та все одно не уник так званого караючого меча.

Невільників допроваджували на острови колишнім монастирським пароплавом «Соловецкий», перейменованим на «Глеб Бокий», а також баржею «Клара Цеткин» і криголамом «Нева». Після прибуття ув’язнені потрапляли до карантинної роти. Тримали їх кілька місяців на суворому режимі в камерах Зосимо-Саватіївського собору, відтак змушували каторжно працювати. Чинилося це щоденне знущання під таким єзуїтським гаслом: «Железной рукой загоним человечество к счастью!». Загалом Соловки за радянських часів «перемололи» близько ста тисяч осіб. Серед них було дуже багато тих, кого позначали абревіатурою ХЛАМ. Розшифровується вона так: художники, літератори, актори, музиканти.

Нині біля входу на меморіальне кладовище височіє гранітна брила з написом на барельєфі: «Здесь, в урочище Сандармох, на месте массовых расстрелов…». Епітафія завершується закликом: «Помните о нас, люди! Не убивайте друг друга!».

Микола ЯСЕНЬ.