№17, вересень 2012

Треба більше… самоврядуванняТреба більше… самоврядування

Якщо поглянути на карту Харківщини, то Харківський район своєрідною дугою, як підковою, охоплює з південного заходу обласний центр. Тут же розташовується й адміністративний центр району. Площа району – 1,4 тис. кв. км, протяжність – більш як 130 км. На півночі – 50 км державного кордону з Російською Федерацією.
У районі 106 населених пунктів, 50 шкіл. Населення – близько 186 тисяч осіб. Але це взимку. А в літній період, коли по садибах, дачах, таборах і базах відпочинку, розташованих на території району, роз'їжджаються жителі мегаполіса, населення району зростає до 250 тисяч. Таку своєрідну візитку району на початку нашої розмови представив по пам'яті, не заглядаючи в жодні довідники, 35-річний голова Харківської районної ради Михайло ТРЕТЯК.

Незважаючи на молодість, він уже досвідчений управлінець: з 2004 року працює в Харківській райраді, був начальником відділу аналітики й регіонального розвитку. 2010 року обраний головою райради. Взагалі в органах місцевого самоврядування Михайло Володимирович з 1999 року, починав у сусідній Дергачівській райраді фахівцем 1-ї категорії з питань будівництва. Той період згадує з певною ностальгією.

У свої тридцять п’ять Михайло Третяк устиг закінчити Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури, Харківський національний університет внутрішніх справ, має дипломи інженера-будівельника (з відзнакою) і юриста.

А ще були Варшавська академія локального розвитку, Київський інститут політичної освіти, Харківська філія Національної академії державного управління при Президентові України.

Напевно, таким і має бути сучасний керівник органів місцевого самоврядування – енергійним, освіченим і практичним.

Про навчання у Варшаві розповідає з особливою теплотою.

– Дуже цікава форма навчання, – згадує Михайло Третяк. – Потрапив туди, вигравши грант. Протягом двох років навчання нам докладно роз'яснювали форми й методи становлення польської системи місцевого самоврядування, на практиці показували, як розвиваються воєводства, з чого починалися їхні реформи самоврядування, як місцева влада навчилася працювати з підприємцями та багато що інше.

Сьогодні Харківською райрадою укладено численні договори про побратимство з місцевими органами самоврядування Польщі (гміна Раконєвіце, Великопольське воєводство), а також Литви, Білорусі, Естонії, Російської Федерації (Павлов-Посад). І це не для гарної звітності, а для реальної роботи. Так, рік тому ще задовго до Євро-2012 в районі відбулася неординарна акція – турнір «Футбол для всіх», який проводили під патронатом голови Харківської облдержадміністрації Михайла Добкіна й Генерального консула Республіки Польща в Харкові Яна Граната. В турнірі брали участь команди від усіх 50 шкіл району. Загалом 750 хлопчиків у віці 13–14 років. До того ж 8 команд-фіналістів начебто представляли Польщу, Росію, Австрію, Вірменію, Словенію, Чехію та Норвегію. Їхніми опікунами стали відповідні консульства в Харкові. Представники цих установ приїжджали до шкіл, розповідали про свої країни й подарували хлопцям комплекти форми національних футбольних збірних, в якій юнаки й грали.

– Безперечно, це був іміджевий проект, – розповідає Михайло Володимирович. – Усі хотіли, щоб про нас почули. У дітей горіли очі. Команда Вірменії, що перемогла в турнірі, поїхала до Польщі для участі в такому ж змаганні. Після цього представники інших держав визнали, що з нами цікаво працювати. До нас почали звертатися з проектами й грантами: «Ви добрі партнери для наших організацій, ми вам віримо». Ми, у свою чергу, цього літа на базі районного дитячого табору приймали 30 польських дітей, показали їм красу Харкова, Хортиці.

Третяк з гордістю розповідає, що в райраді створено відділ розвитку, куди запрошені на роботу тямущі фахівці: «Ми намагаємося допомагати адміністрації району в питаннях розвитку, приваблюючи в район гранти, інвестиції, всіляку допомогу. Маємо інтелектуальний потенціал, можливості, знання, які намагаємося різнопланово використовувати».

Фахівці відділу зі знанням польської та англійської мов беруть участь у всіх проектах і конкурсних програмах, які відбуваються в Україні й за кордоном. Залучення грантів із ЄС – це реальна можливість розвитку регіонів.

«Минулої осені ми возили голів місцевих рад Харківського району в Рахівський район у Закарпатті, показували, як там вирішують питання залучення інвестицій в регіон, як ведуть діалог з громадою. Там набагато раніше почали працювати за програмами прикордонного фінансування. Колеги поділилися з нами досвідом, що можна і як треба робити. І в нас справді розпочалася серйозна робота, – розповідає Михайло Володимирович. – З Росією реалізуємо загальноосвітні проекти. Сьогодні більше працюємо над проектами, які дають фінансово-економічні результати».

Варто додати, нещодавно на Харківщині відбувався конкурс міні-проектів, який курирував голова облради Сергій Чернов. Так от, Харківський район представив 24 проекти. Усі місцеві ради району виявили бажання брати участь у цьому конкурсі. Люди зрозуміли, це можна й потрібно робити, щоб отримати додаткове фінансування. Однак тут, на думку М. Третяка, потрібно зробити так, щоб кошти на ті ж проекти розподіляли не чиновники й депутати, а все відбувалося на конкурсній основі.

«Це саме той шлях, яким потрібно йти, реалізуючи філософію самоврядування. Треба частіше запитувати думку людей, вирішуючи ті чи ті питання на місцях. Адже не лише голова місцевої ради знає, як і куди розвиватися громаді. Це повинні вирішувати жителі району», – вважає голова Харківської райради.

 

Не варто винаходити велосипед

Проте є й багато проблем, передусім організаційних. «На мою думку, – заявляє Михайло Третяк, – нинішня система управління на місцях, коли є голови райдержадміністрації та райради, – недосконала. Добре, коли обоє сьогодні представляють одну партію – Партію регіонів. У нас єдина команда, єдина мета, ми йдемо в одному напрямку, й ніхто не помічає, що працюють, по суті, два органи влади. Але ще 4—5 років тому, коли на місцях обирали своїх депутатів, а президент призначав голів держадміністрацій, мало місце протистояння. Не лише в політиці. Наприклад, хтось вважав, що школа в одному селі району важливіша, ніж в іншому. А хтось вважав навпаки. Від цього страждали всі й насамперед обидві школи. Моя суб'єктивна думка така: голова держадміністрації теж має бути обираним, а не призначеним. Адже обраний жителями, він чудово усвідомлює, що, коли працюватиме абияк, ці ж люди завтра за нього не проголосують. Президентська вертикаль – добре. Але передусім має бути дотримання закону. Буде закон понад усе – жодної президентської вертикалі не треба».

М. Третяк часто звертається до досвіду Польщі, нагадує, що в сусідів децентралізація щонайповніша. «Там у органів місцевого самоврядування 70 відсотків бюджету – це їхній власний бюджет, і вони на три роки планують, куди і як його витрачатимуть. А ми не можемо й на півроку планувати: не знаємо, які закони приймуть, куди які податки платити, коли казначейство пропустить гроші», – нагадує прописні істини голова райради. Але вихід бачить у тому, що потрібно більше самоврядування.

Як приклад Михайло Третяк пропонує максимально спростити адміністрування: «Сьогодні адміністрації, обласні й районні, займаються перерозподілом грошей, які їм спустили згори, і збиранням статистичної інформації. А потрібно віддати якомога більше функцій органам місцевого самоврядування й зробити жорсткішим юридичний та правовий контроль за дотриманням ними своїх функцій».

У багатьох аспектах ми дублюємо роботу один одного. Ми хочемо керованої держави, хочемо розвиватися. Але не можуть керівники на місцях, що відповідають за свої дії і не мають під це бюджету, щось робити, кудись прагнути. Не може підлеглий нижньої ланки будувати політику розвитку села або району, якщо не розуміє, на які кошти розраховувати, які функції й повноваження має, за що відповідає, за що – ні. У нас голова сільради може запросити до співпраці підприємця, але не має права виділити йому землю, не може дати йому пільгу за податками. Це не допомога ні підприємництву, ні місцевому самоврядуванню. Потрібно ламати цей стереотип, цю систему. Поки ми цього не зробимо, нам важко буде рухатися вперед.

Автор: Віталій БУЛАТ

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Сьогодні, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Сьогодні, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Сьогодні, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Сьогодні, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Сьогодні, 28 березня

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня