№17, вересень 2012
У дитинстві я захоплювався повістями «Вуркагани» та «Брати» Івана Микитенка й нічого не знав про долю письменника. Старшокласником вивчав його п’єси, й знов-таки вчителі навіть словом не обмовилися про те, що автор комедії «Соло на флейті» та драм «Диктатура» й «Дівчата нашої країни»
1937 року став жертвою тоталітаризму. З часом про це стало відомо, але твори активного прихильника соціалістичного реалізму, одного з організаторів спілок письменників України та СРСР уже не вводили до навчальних програм. А втім, «Вуркагани» навіть сьогодні приваблюють і гострим сюжетом, і впізнаваністю багатьох типових ситуацій із життя-буття неприкаяних підлітків.
Відомий, а свого часу й популярний прозаїк та драматург Іван Кіндратович Микитенко народився 6 вересня 1897 року в родині селянина-середняка, котра мешкала в містечку Рівному Херсонської губернії (нині Кіровоградська область). Після закінчення двокласної школи вступив до Херсонського військово-фельдшерського училища. У грудні 1914 pоку сімнадцятилітнього помічника лікаря відправили на фронт. Там волелюбний степовик брав участь у діяльності революційного полкового комітету, про що яскраво оповів в останній п'єсі «Як сходило сонце».
Повернувся в рідні краї з обмороженими ногами. Одужавши, боровся з тифом у селах і писав романтичні вірші. Пізніше навчався в Одеському та Харківському медичних інститутах, активно публікувався в пресі. Організовував Всеукраїнський з’їзд пролетарських письменників, як член уряду УРСР мав особисту зброю, був учасником міжнародних антифашистських конгресів в Парижі та Мадриді на захист культури. Умів не лише здобувати, а й пожинати лаври. Ніщо не віщувало лиха, хоча нещадні жорна сталінських репресій уже перемелювали долі побратимів по перу.
Тримався на висоті таланту й духу до 3 жовтня 1937 року, коли на партійних зборах Спілки радянських письменників України знаменитого драматурга виключили з партії, як «людину, яка приховувала від партії під час вступу й увесь час перебування в партії своє куркульське походження, яка надала притулок своєму брату – куркульському бандитові, яка мала зв’язки із заклятими ворогами радянського народу – троцькістами та буржуазними націоналістами, яка свідомо допомагала шкодити українській літературі». Наступного дня Іван Микитенко повідомив дружину, що йде до НКВС здавати особисту зброю. І таки пішов, але на околицю Харкова. Там попрощався з білим світом і застрелився.
Вісімдесятичотирирічний Олег Іванович, син знаного письменника, й сьогодні багато робить для увічнення пам’яті незабутнього батька. Шанує діда також онук – доктор філологічних наук, головний редактор журналу «Всесвіт» Юрій Микитенко.
М. С.
Автор: Микола ЯСЕНЬ
Архів журналу Віче
![]() |
№7 |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Вивезення будівельного сміття. Що потрібно знати
Ексдержсекретар Трампа розповів, яким може бути його "мирний план" для України
Сікорський про дозвіл Україні бити вглиб РФ: Крапля камінь точить
Як знайти надійний пункт прийому алюмінію в Києві?
Почему опытные туристы выбирают Lowa
Порівняння вісків для виготовлення свічок
Президент Словаччини погрожує Україні через припинення транзиту роснафти
Чехія готує нову ініціативу з постачання Україні снарядів на 2025 рік
Штаб Трампа подав скаргу на Гарріс через передачу грошей із фонду Байдена
Польський міністр назвав вирішення історичних суперечок щодо Волині умовою вступу України до ЄС