№15, серпень 2012

Чужа іпостасьЧужа іпостась

Пам'яті видатного українського актора Богдана СТУПКИ

Коли йде той, хто обертав Землю, вона розгублено ніяковіє, пробуксовує, ледь не зісковзує з орбіти.

Богдан Ступка осиротив Землю. І стало страшно за планету, в якої поменшало одним рушієм. На народження когось, адекватного йому, доведеться чекати довго. Такі актори-глиби приходять у цей світ раз на сто років. Утім, мабуть, рідше.

Знання про його хворобу парадоксально співіснувало з невірою в його незабарний відхід у небуття. Так не вірять у це хіба що найближчі родичі, сподіваючись на велике диво. А Богдан Сильвестрович нібито не хотів нікого тієї віри позбавляти: грав і грав одну роль за одною, не скидаючи темпу, не даючи приводу для сумніву у своєму безсмерті. Обертаючи Землю з тією самою імпульсивністю. Але без ривків, без публічної роздратованості. Кожен рух у житті й на сцені гідний лева, що впевнений у правоті свого інстинкту.

Емоції градом – винятково всередині ролі. На людях вони табуйовані. Це – наслідок щеплення на кшталт того, що роблять від віспи. Львівство в крові: особливий мікс генетики й виховання, який не давав Ступці дозволу на публічний душевний ексгібіціонізм і зберігав лицедійську силу для творчості.

Віра в безсмертя видатного актора спиралася й на уявлення про нього, створене в глядачів ним самим: Ступка – вічний двигун. Він, як і ця Земля, що її рухав, здавалося, ніколи не зупиниться. Сто ролей – не межа. Чекайте, буде більше... І ось у чому ще феномен Ступки: калейдоскоп перевтілень, множення образів планку якості не знижували. Богдан Сильвестрович викладався в кожній ролі, ніби грав востаннє. Щоразу рвав душу, краяв серце без жодного натяку на жаль до себе. І цим ще більше виколисував упевненість сторонніх у тому, що нежиття – чужа, не його іпостась.

Численні рядки, що писалися рік у рік, з прем’єри у прем’єру, виливалися в одне довге освідчення в коханні. Під ним поставив би підпис будь-який шанувальник цього великого таланту.

Ольга КЛЕЙМЕНОВА. 

P. S. Збережена в пам’яті похвала від Богдана Ступки – для автора пожиттєве крило, якому не страшні отруйні стріли недоброзичливців. Дякую Вам за це крило, Богдане Сильвестровичу!

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня