№15, серпень 2012

Чужа іпостасьЧужа іпостась

Пам'яті видатного українського актора Богдана СТУПКИ

Коли йде той, хто обертав Землю, вона розгублено ніяковіє, пробуксовує, ледь не зісковзує з орбіти.

Богдан Ступка осиротив Землю. І стало страшно за планету, в якої поменшало одним рушієм. На народження когось, адекватного йому, доведеться чекати довго. Такі актори-глиби приходять у цей світ раз на сто років. Утім, мабуть, рідше.

Знання про його хворобу парадоксально співіснувало з невірою в його незабарний відхід у небуття. Так не вірять у це хіба що найближчі родичі, сподіваючись на велике диво. А Богдан Сильвестрович нібито не хотів нікого тієї віри позбавляти: грав і грав одну роль за одною, не скидаючи темпу, не даючи приводу для сумніву у своєму безсмерті. Обертаючи Землю з тією самою імпульсивністю. Але без ривків, без публічної роздратованості. Кожен рух у житті й на сцені гідний лева, що впевнений у правоті свого інстинкту.

Емоції градом – винятково всередині ролі. На людях вони табуйовані. Це – наслідок щеплення на кшталт того, що роблять від віспи. Львівство в крові: особливий мікс генетики й виховання, який не давав Ступці дозволу на публічний душевний ексгібіціонізм і зберігав лицедійську силу для творчості.

Віра в безсмертя видатного актора спиралася й на уявлення про нього, створене в глядачів ним самим: Ступка – вічний двигун. Він, як і ця Земля, що її рухав, здавалося, ніколи не зупиниться. Сто ролей – не межа. Чекайте, буде більше... І ось у чому ще феномен Ступки: калейдоскоп перевтілень, множення образів планку якості не знижували. Богдан Сильвестрович викладався в кожній ролі, ніби грав востаннє. Щоразу рвав душу, краяв серце без жодного натяку на жаль до себе. І цим ще більше виколисував упевненість сторонніх у тому, що нежиття – чужа, не його іпостась.

Численні рядки, що писалися рік у рік, з прем’єри у прем’єру, виливалися в одне довге освідчення в коханні. Під ним поставив би підпис будь-який шанувальник цього великого таланту.

Ольга КЛЕЙМЕНОВА. 

P. S. Збережена в пам’яті похвала від Богдана Ступки – для автора пожиттєве крило, якому не страшні отруйні стріли недоброзичливців. Дякую Вам за це крило, Богдане Сильвестровичу!

Архів журналу Віче

Віче №7/2016 №7
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Спецпосланець Трампа їде до України: візит триватиме тиждень Сьогодні, 11 липня

Трамп каже, що домовився, аби за американську допомогу Україні платив НАТО Сьогодні, 11 липня

Зеленський: участь США в зустрічі "коаліції рішучих" – це сигнал від Трампа Сьогодні, 11 липня

Зеленський: є ідея, щоб послом у США був Умєров – і це вплине на уряд Сьогодні, 11 липня

Зеленський про нові санкції США та ЄС проти Росії: думаю, ми дуже близькі Сьогодні, 11 липня

Мерц: Німеччина готова придбати у США Patriot для України Вчора, 10 липня

"Це тероризм": Зеленський розповів про атаку РФ на Київ і закликав посилити ППО Вчора, 10 липня

Глава Єврокомісії оголосила про створення фонду відновлення України Вчора, 10 липня

Мерц закликав Україну не звертати зі шляху реформ, йдучи до ЄС Вчора, 10 липня

Дональд Туск: відновлення України неможливе без її перемоги у війні Вчора, 10 липня