Чому в Україні найменша в Європі зарплата?

Найгострішою соціальною проблемою в Україні є великий розрив між високою вартістю життя і низькою ціною праці.
Серед накопичених проблем у сфері оплати праці особливе місце посідає низька питома вага витрат на робочу силу в собівартості виробництва.
За роботу українцям платять копійки, наче людський труд коштує менше за якийсь гвинтик чи нитку. Щоб переконатися в цьому, розгляньмо структуру операційних витрат підприємств.

Так, за 9 місяців 2011 року структура операційних витрат із реалізованої продукції складалася: із матеріальних витрат – 29,3%, вартості товарів і послуг, придбаних для перепродажу й реалізованих без додаткової обробки, – 51,2%, амортизації – 2,9%, витрат на оплату праці – 6,0%, соціальних відрахувань – 2,2%, інших операційних витрат – 8,4%.

Сьогодні частка заробітної платні у собівартості українських товарів становить 6%, тоді як у країнах Західної Європи сягає аж 45%. Водночас розмір ВВП України менший за внутрішній валовий продукт середньої європейської країни лише в 4 рази, тоді як заробітна плата менша в 5,6–19,7 разу. Це справжній грабіж працюючих українців.

І що робить одіозний режим Януковича під гаслом «Україна для людей» заради припинення цього грабежу? Нічого! Навіть більше: допомагає вивертати кишені трудящих. В останні роки олігархи дедалі знижують частку заробітної плати у собівартості української продукції: у 2009 р. вона становила 7%, у 2010 р. – 6,5%, у 2011 р. – 6,0%.

Замість модернізації промисловості, інвестування в заміну зношеного та застарілого устаткування вітчизняних підприємств олігархи примудряються отримувати надприбутки попри високу матеріалоємність та енергоємність виробництва шляхом скорочення витрат на заробітну плату найманого працівника. Якби в Україні був сильний профспілковий рух, то всі індустріальні гіганти Сходу вилетіли б у трубу.

Однією з причин малої частки зарплати в собівартості продукції є низький рівень доданої вартості, створюваної на українських підприємствах. Така проблема є найбільш характерною для експортної продукції хімічної та металургійної галузей, підприємства яких належать олігархам. Якби Україна експортувала не сировину та напівфабрикати, а товари з глибшою переробкою, більшою була б і частка заробітної плати в собівартості.

Деякі власники-роботодавці стверджують, що в нас мала зарплата, тому що низька продуктивність праці. Однак не слід забувати, що продуктивність праці на 95% залежить від роботодавця: його здатності ефективно організувати процес виробництва, впровадити сучасні технології, навчити й підвищити кваліфікацію свого працівника.

Утім, держава певною мірою причетна до дикого грабежу найманих працівників в Україні. Можна погодитися з роботодавцями, що податкове навантаження на фонд оплати праці є надмірним. Окрім того, неможливо залишити поза увагою таку значну статтю витрат вітчизняних підприємств, як їх корупційна складова, що, за різними даними, становить більш як 10–20% доходів підприємців. У житловому будівництві корупційна частка сягає 40–60% від собівартості. В щорічному рейтингу Transparency International 2011 року Україна посідає 152-ге місце за рівнем корупції зі 182 можливих. Гірша, ніж в Україні, ситуація з корупцією в таких країнах, як Зімбабве, Кенія, Афганістан, а також Екваторіальна Гвінея й Сомалі, де корупція найпоширеніша у світі. 2010 року Україна в цьому рейтингу була на 134-му місці.

Гострим залишається й питання значної диференціації рівня оплати праці серед найманих працівників різних видів економічної діяльності та регіонів. Протягом останніх років найбільші заробітні плати були у сфері послуг (фінансових, посередницьких тощо), а не у сфері матеріального виробництва. З огляду на це можна припустити, що олігархи більше оплачують лояльність, аніж майстерність та працьовитість. Олігархам пощастило, що терплячі українці мало страйкують і вдовольняються жалюгідними копійками.

Ще однією з проблем забезпечення належного рівня оплати праці є інститут мінімальної заробітної плати, який сьогодні в Україні не виконує покладеної на нього функції. Мінімальна заробітна плата не є соціальним стандартом оплати праці, а залишається технічним нормативом для розрахунку зарплати в бюджетній сфері.

Станом на липень 2011 року співвідношення річної української мінімальної заробітної плати становить 21,5% до обсягу ВВП на душу населення. Для прикладу наведемо відповідні показники за даними Євростату та МВФ: у Бельгії мінімальна зарплата – 2064,2 дол. (68,6% до ВВП на душу населення); у Франції – 1951,9 дол. (68,7%); у Польщі – 496,7 дол. (31,5%); у Латвії – 403,2 дол. (33,5%).

Кожний четвертий найманий працівник в Україні перебуває за межею бідності. Такому ганебному явищу, як бідність серед працюючих, просто немає виправдання з точки зору елементарної людяності.

Проблемним залишається питання оплати праці бюджетників. Триває практика грубого порушення Закону «Про оплату праці»: із січня 2012 року посадовий оклад працівників 1-го тарифного розряду становить 773 грн., а мінімальна заробітна плата – 1073 грн., різниця – 300 грн. Хоча згідно з нормами чинного законодавства оклад працівників 1-го тарифного розряду має бути більший за мінімальну зарплату. Такими шахрайськими махінаціями уряд Азарова штучно занижує розміри заробітної плати для майже 4 млн. працівників. Щомісяця кожному бюджетнику уряд Азарова недоплачує більш як 300 грн. А кваліфікованим учителям, лікарям ще більше – по 700–800 грн.!

Нинішня влада видає за велике досягнення те, що середньомісячна заробітна плата в Україні за 2011 рік становила 2633 грн. (329 дол.); для порівняння: в Польщі – 1360 дол., у Чехії – 1450 дол., у Франції – 2500 євро, в Німеччині – 2800 євро, в Нідерландах – 3007 євро, у Великій Британії – 3118 євро.

На початок 2012 року в Україні залишалася ганебна заборгованість із виплати заробітної плати, яка становила близько 1 000 000 000 грн.

Головною причиною низької зарплати є вкрай неефективна та несправедлива система оподаткування й розподілу доходів. У результаті, за даними ООН, в Україні 80% населення перебувають на межі бідності, а розрив між доходами найбагатших і найбідніших є 40-кратним.

Олігархам, які є опорою режиму президента Януковича, потрібна дешева, покірна та малограмотна робоча сила, із якої й надалі можна вичавлювати надприбутки.

Якщо у влади визріло бажання й воля закрити чорні офшорні дірки, то вже найближчим часом можна було б установити середню зарплату, не нижчу за 1000 дол.!

Що швидше усунемо від влади олігархів Януковича, то швидше відновимо соціальну справедливість.

P. S. У виступі використано матеріали «круглого столу» парламентського Комітету з питань соціальної політики та праці на тему «Оплата праці – українські реалії, новітні цілі, солідарні завдання».

Автор: Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ