Реальність… з казковою Феєю

28 квітня відзначають Всесвітній День споріднених міст. Відбудуться заплановані урочистості й у містечку Золочеві, що на Львівщині. Вже протягом 16 років міцні побратимські стосунки з’єднують місцеву громаду з мешканцями німецького міста Шьонінгена. Багаторічна дружба вилилася, зокрема, в низку спільних культурно-просвітницьких проектів.

Служив солдат у війську

Взаємини громад двох міст розпочалися відтоді, як золочівці одержали першу гуманітарну допомогу з Німеччини. Сталося це в перші роки незалежності України. На той час гострої допомоги потребували лікарні. І тодішній міський голова Золочева Ярослав Максимович, який свого часу служив у групі радянських військ у Німеччині, звернувся до своїх німецьких друзів з проханням організувати гуманітарну допомогу для місцевої лікарні.

– Тоді було дуже модним гасло «Інтеграція в Європу». Здається, значення цих слів мало хто розумів, – пригадує Ярослав Максимович. – Але ми вже тоді уклали угоду про спільну співпрацю між Золочевом і Шьонінгеном – містечком у Нижній Саксонії. Під час служби саме тут одного разу зупинився після тактичних навчань наш танковий підрозділ, і ми попросили в місцевого населення води. Але нам принесли запашного домашнього молока. Так ми дізналися, що тут живуть надзвичайно доброзичливі й відкриті для співпраці люди.

У прикордонному містечку Шьонінген 14 тисяч мешканців. Від Золочева його відділяють 1300 кілометрів. Раніше тут видобували відкритим способом вугілля, нині копальні закрито.

– Сталося так, що на запрошення німецьких друзів відсвяткувати разом День Європи ми привезли із Золочева до Шьонінгена капелу бандуристів «Червона калина». Виступали юні музики в центрі міста, де стоїть скульптура дівчини, яка несе на коромислі відра з водою. Наші бандуристи залюбки заспівали біля неї рідну українську «Несе Галя воду». Золочівці відтоді так і називають цю скульптуру, – розповідає Ярослав Максимович. – Концерт наших самодіяльних артистів викликав у шьонінгенців захоплення та зацікавленість нашим краєм. А вже під час наступної поїздки нас запросили на урочисте відкриття замку після його реставрації. На урочистостях тоді був присутній Посол України в Німеччині. Під час спілкування народилася ідея заснувати товариство «Золочів—Шьонінген» та розробити конкретну програму взаємних дій.

Це товариство активно працює і сьогодні. Основна його роль – культурно-просвітницька робота. За ініціативою членів товариства в одному із золочівських дитсадків заснували спеціальний клас з вивчення німецької мови для шестирічних діток. Його стали фінансувати з Шьонінгена. Пізніше аналогічний клас відкрили у школі. А невдовзі й німецька делегація завітала до Золочева.

– Перша група німецьких побратимів, які приїхали до нас, була просто «нафарширована» спеціальними інструкціями на кшталт, як виживати в некомфортних умовах, – згадує вчителька Оксана Криницька. – Вони були добре проінструктовані, що робити, коли раптом не стане світла. Мали з собою ліхтарики, свічки, а на випадок морозів – пухові спальні мішки, електрогрілки. Та коли розселилися й пожили в сім’ях наших золочівців, назавжди, гадаю, позбулися своїх страхів. З того часу залюбки приїздять до нас.

Громада Шьонінгена, як уже було сказано, виділила кошти для вивчення німецької мови золочівськими школярами. Заняття з групою учнів-добровольців проводив учитель Роман Принін. Пізніше вони гуртом склали своєрідний іспит перед бургомістром Шьонінгена. Відтак налагодили обмінні поїздки кожні два роки.

– До цих поїздок обов’язково залучаємо дітей-сиріт. За роки наших побратимських стосунків 250 дітей із Золочева відвідало Шьонінген, – розповідає голова опікунської ради, вчителька Оксана Криницька. – Зокрема, торік у Шьонінгені наші діти мешкали в комфортному літньому таборі відпочинку. Повернулися додому з найкращими враженнями.

Недавно між учнями двох міст-побратимів відбувся конкурс на кращий малюнок про рідний край, про товариські стосунки.

Проаналізувавши дитячі доробки, німецькі друзі вирішили видати альбом, але без казки він був би не такий цікавий. Тож голова товариства «Шьонінген» Ренате Гартвіг написала казку про добру Фею.

Ось її суть. У замку Шьонінгена жила собі Фея. Вона ним й опікувалась. Аж ось приїхали бандуристи із Золочева. Вони так чарівно співали, що Фея скочила у ранець до однієї з бандуристок і поїхала до України. Дорогою на бандуристів напав злий Дракон, здійнялася буря. Але добрі духи Феї порятували бандуристів.
А коли Фея побачила величний замок у Золочеві, то пообіцяла стати і його опікункою. Відтоді добрі духи Феї охороняють два замки.

Альбом з малюнками переможців конкурсу назвали «Замкова Фея» і надрукували цю казку німецькою мовою. А обкладинку прикрасив малюнок юної золочів’янки Наталі Пандик, на якому зображена добра Фея з крилами, – опікунка замків у Шьонінгені і Золочеві.

Автор: Лариса МАРЧУК