«І найменший досвід, насамперед сільський, важливіший за теорії»

– у цьому твердо переконаний голова Хмельницької обласної ради Іван ГЛАДУНЯК.

Село – свого роду каталізатор, саме там визрівають корені майбутньої великої політики. Упевнений, що усілякі зміни на краще треба починати з глибинки. Там, до речі, дуже багато вдумливих, досвідчених спеціалістів. Гадаю, не помилюся, коли під час формування нового кадрового потенціалу шукатимемо кандидатури насамперед серед сільських голів. Бо саме там керівник здобуває і досвід роботи, і досвід спілкування з людьми й демонструє своє бажання та вміння працювати.

У нас досить часто виходить так, що «керівників» на будь-яких посадах більше, ніж справжніх трударів. От і розпочинаються усілякі розмови про неспроможність розв'язувати проблеми на місцях, про відсутність повноважень, необхідність термінових змін…
Напевно, вже історично вкладено у свідомість українців, що одного дня прийде пан і всіх розсудить, усі проблеми розв'яже. Не потрібно нічого і нікого чекати. Функції всі і для всіх визначено, треба тільки їх виконувати.
Проблема в іншому. Чимало політиків хочуть мати права і владу, але зовсім не хочуть бути відповідальними за це. Треба зрозуміти, що влада не дається як певна річ чи атрибут. Влада – це насамперед робота, яку зумів організувати керівник. Тому й потрібно ділити не владу, а функції, обов'язки. А якщо їх не виконуєш, то сама система громадянського суспільства просто відтіснить тебе від цієї влади.

– Від кожної влади люди чекають насамперед позитивних змін. Що вдалося вам зробити на посаді голови обласної адміністрації і які плани у новообраного голови ради?
– Для мене важливо, що область стала стабільною практично за всіма показниками. Ми твердо посідаємо середню позицію серед інших, і це вже здобуток. Мені жодного разу не було соромно їхати звітувати до Києва з будь-якого питання, бо ми відійшли від останніх місць. Але, зрозуміло, треба більшого. В економічній системі країни ніша області вже окреслювалася – розвиток сільського господарства і переробки, тому саме для цієї галузі повинні шукати надійних інвесторів.
Серйозною статтею доходів має стати туристичний та курортний бізнес. Маємо унікальні природно-кліматичні зони, такі як Сатанів, Кам'янець-Подільський, Самички, Меджибіж, Старокостянтинів, Ізяслав, що можуть також істотно впливати на формування наших доходів.
Серйозна робота очікує на нас найближчим часом у зв'язку з добудовою 3-го і 4-го енергоблоків Хмельницької атомної електростанції. Цю проблему ми детально аналізували нещодавно на розширеній нараді за участю керівництва НАЕК «Енергоатом», яка відбулася у Славуті. Сьогодні у загальних обсягах промислового виробництва нашої області частка продукції атомної станції становить 25 відсотків, тобто кожна четверта гривня обласного промислового продукту – результат діяльності ХАЕС. За умови введення в експлуатацію 3-го і 4-го енергоблоків цей відсоток зросте до 40, а в реальному вимірі обсяги промислового виробництва перевищать півмільярда гривень за місяць (за нинішніх обсягів – 400 млн. грн.). Добудова та введення в експлуатацію двох енергоблоків станції значно сприятимуть розв'язанню проблеми зайнятості населення, залученню фахівців високого класу. Не випадково Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням від 21 липня 2005 року № 281 «Про підготовчі заходи щодо будівництва нових енергоблоків Хмельницької АЕС» передбачив цілий комплекс дій, які повинні реалізувати Мінпаливенерго, Мінекономіки, Міністерство фінансів, обласна державна адміністрація, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, громадські природоохоронні організації: досконале обстеження об'єктів, споруд та обладнання 3-го і 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС і, що найголовніше – всебічне вивчення громадської думки населення, на території проживання якого розташована Хмельницька АЕС. Це досить непросте завдання, яке вже сьогодні потребує від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування нестандартних підходів, залучення провідних науковців, спеціалістів у галузі атомної енергетики, екологів, природоохоронців, медиків, представників засобів масової інформації.
– Іване Васильовичу, наш парламентський часопис готовий висвітлювати на своїх сторінках роботу самоврядних громад Хмельниччини. Ми також щиро сподіваємося, що й голова обласної ради, й депутати усіх рівнів не тільки передплачуватимуть і читатимуть журнал, а й дописуватимуть нам.
– Зізнаюся, що за справами часу на читання періодики майже не лишається. Проте намагаюся не пропускати жодного номера «Віча». Знаю, що у творчого колективу проблем нині, як скрізь, вистачає, але часопис стає дедалі цікавішим. Я з інтересом читаю про становлення світового і вітчизняного парламентаризму, про роботу своїх колег в органах міцевого самоврядування, знайомлюся з культурологічними новинами, чимало корисного черпаю для себе у рубриці «Офіційним особам». Ви подаєте повний спектр політичних думок, тому є можливість порівняти, зробити об'єктивні висновки. Одне слово, «Віче» – видання досить цікаве. Намагатимуся переконувати депутатів усіх рівнів, щоб «Віче» став настільним посібником, життєвою необхідністю кожного. Оскільки передплата на ЗМІ триває, то ми надолужимо згаяне і тираж журналу на Хмельниччині зросте. А пропозицію дописувати в журнал сприймаю як першочерговий обов'язок керівників самоврядних громад інформувати своїх колег з інших регіонів, наших виборців про те, що зроблено і що маємо зробити насамперед для докорінної зміни та удосконалення місцевого самоврядування.

Автор: Віктор ГАЙ