Голова Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Анатолій СЕМИНОГА: «Екологічні проблеми «консервували» через брак коштів»

Народний депутат України вважає, що прийняття Загальнодержавної цільової соціальної програми захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру чи не вперше дасть змогу комплексно підійти до розв’язання проблем в екологічній сфері.
Про це він розповів в інтерв'ю «Віче».

– Необхідність розробки та внесення урядом цієї програми на розгляд Верховної Ради визначена одним із пунктів рішення РНБО від 17 листопада 2010 року «Про виклики та загрози національній безпеці України у 2011 році». Чи справді загрози в екологічній сфері мають такий серйозний характер?

– Річ у тім, що будь-яким надзвичайним ситуаціям легше запобігти, ніж потім в авральному порядку ліквідовувати наслідки аварії, витрачаючи величезні кошти. Наприклад, якби проблеми затоплення в Закарпатті почали розв’язувати набагато раніше й ефективніше, завдана шкода була б значно меншою. Тому метою програми є послідовне зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій, підвищення рівня безпеки населення та захищеності територій від загроз природного й техногенного характеру.

Вважаю, що така програма абсолютно правильна, вчасна й потрібна, адже в ній передбачено конкретні заходи, спрямовані на ліквідацію негативних екологічних і техногенних ситуацій в Україні. Зокрема, увага приділяється інженерному захисту територій від надзвичайних ситуацій, запобіганню виникненню та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об'єктах і територіях, які характеризуються незадовільним техногенним та екологічним станом, реабілітації територій, забруднених унаслідок військової діяльності. Також у програмі є пункти щодо гідрометеорологічного забезпечення та матеріально-технічного переоснащення органів управління і сил цивільного захисту, розвитку рятувальної техніки вітчизняного виробництва; підвищення ефективності оперативного реагування на надзвичайні ситуації. Це комплекс заходів, який допоможе нам піднести на якісно новий рівень захист населення від непередбачуваних подій.

– Аргументів тут кілька. По-перше, життя не стоїть на місці й нова програма має враховувати нинішні реалії, в тому числі в екологічній сфері. По-друге, досі не було випадку, щоб цільові програми виконували повністю – максимум на 12–25 відсотків. Причина – брак коштів, адже програму хоч і приймаємо, але фінансуємо її за залишковим принципом. Тож чи можна говорити про їхню ефективність?

– Я пояснюю ці зауваження намаганням політиків розібратися, куди поділися гроші, які раніше виділяли на будівництво дамб, мостів тощо в тому ж Закарпатті. Але для контролю за використанням державних коштів маємо спеціальні органи: Державну фінансову інспекцію, Рахункову палату, прокуратуру, міліцію.

Пам'ятаю, коли йшлося про фінансування заходів із ліквідації повені, Верховна Рада категорично заперечувала, щоб розпорядником цих коштів був Кабінет Міністрів, а не місцеві адміністрації. Рішення ухвалили – гроші розпорошилися, канули в небуття. А визначили б відповідальним уряд, було б із кого спитати.

– Узагалі переконаний, що потребу в адмінреформі маємо вже давно. Стосовно об’єднання деяких органів влади в одну структуру, то остаточного варіанта таких змін поки що немає. До того ж тут є суперечності. Адже, як зазначають фахівці, укрупнення не піде на користь нинішній структурі, оскільки це призведе як мінімум до скорочення спеціалістів, котрі пропрацювали у відомствах багато років. А люди не мають страждати і втрачати свої робочі місця. Однак світовий досвід (наприклад, Німеччини чи США) показує, що пропонована модель оптимізує роботу організацій різного рівня. Отож, на мою думку, необхідно відповідально підійти до реформи, зважити всі «за» й «проти», вивчити напрацювання інших країн. І в цьому питанні ми маємо орієнтуватися на європейський досвід, хоча й зрозуміло, що модель країн Євросоюзу не можна взяти та просто перенести в Україну. Треба грунтовно проаналізувати реалії нашого життя, законодавство і, зважаючи на це, запропонувати ефективний напрям реформування.

– Загальнодержавна програма формується так: приймається рішення уряду про її розробку, потім інформація про це надходить до обласних державних адміністрацій, які «спускають» її нижче. Далі збирають матеріали про те, що потрібно зробити для виконання такої програми на конкретній території. В обладміністрації ці дані аналізують, готують відповідний перелік об'єктів і заходів, який подається в профільне міністерство. У ньому працює робоча група, запрошують фахівців з областей, які обгрунтовують необхідність внесення певних об'єктів до цього списку. Потім програма затверджується на засіданні уряду й потрапляє до Верховної Ради.

Сказати достеменно, що в тому переліку нічого не пропущено, не можна – країна в нас велика. Десь, наприклад, могла погано спрацювати обласна чи районна адміністрація. Але на етапі підготовки до другого читання Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи має можливість це виправити.

– Їх «законсервували» насамперед через відсутність коштів, хоча небезпека їх для екології ніколи не викликала сумнівів у спеціалістів. У спадок від Радянського Союзу нам залишилася промисловість, яка була, скажімо так, «екологічно не орієнтована».

Як на мене, значним позитивом є те, що цього року пропонується ухвалити дві комплексні загальнодержавні програми: цільову програму розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2020 року та цільову соціальну програму захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на 2012–2016 роки.

Наприклад, на фінансування заходів із покращення екологічної ситуації Дніпра передбачено 46 мільярдів гривень. І така значна сума на будівництво дамб, очисних споруд, меліорацію, берегоукріплення виділяється вперше. До речі, в розробленні програми є заслуга й нашого комітету.

Комітет з питань екологічної політики часто практикує виїзні засідання, знайомиться з конкретними проблемами на місцях. Так, торік у листопаді на засіданні в Черкасах ми обговорили стан справ у регіоні й визначили найголовніші питання, котрі потребують вирішення. Зокрема, йшлося про незадовільну якість питної води в сільській місцевості, що є характерним для всіх регіонів України. Часто кринична вода не відповідає всім допустимим нормам, а отже, не є корисною. Потрібно розуміти, що за органолептичними властивостями води, її запахом, смаком та кольором не завжди можна визначити її якість.

Що ж до Загальнодержавної цільової соціальної програми захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, то орієнтовний обсяг її фінансування до 2016 року становить понад 12 мільярдів гривень, із яких за рахунок держбюджету – 10,3 мільярда, місцевих бюджетів – майже 612 мільйонів, інших джерел – 1,28 мільярда гривень. Іще раз хочу наголосити, що запобігання надзвичайним ситуаціям має бути першочерговим завданням, і сподіваюся, що ця програма дасть змогу забезпечити високий рівень захисту наших громадян. 　

Розмову вів Олексій СИЩУК.