передплата Українською | In English

№15, серпень 2006

Рельєфні пластиРельєфні пласти

Боксер, натурник і... провидіння
Ігореві Копчику (на знімку) довелося чимало блукати манівцями в пошуках правильного напрямку. Профтехосвіта, служба в армії, праця механіка холодильних установок, захоплення спортом – заняття, здавалося б, надто віддалені від мистецтва й творчості. Намагання вступити до інституту фізкультури та професійно зайнятися боксом. Захоплення художнім ремеслом, малюнком залишалося на маргінальних позиціях і, мабуть, самим Ігорем не сприймалося серйозно. Талант дрімав... І вперше на нього звернув увагу, як згадує Ігор Копчик, саме тренер з боксу: «Юначе, у тебе талант, і вступати слід не до інфізу, а до інституту прикладного мистецтва».

Далі – знайомство з митцями й мистецьким середовищем, що вмить захопило думки та устремління. Вирішальне ж значення для Ігоря мали обнадійливі слова авторитетного львівського художника-педагога Карла Звіринського.

Спершу Ігор прийшов в інститут (нині – Львівська національна академія мистецтв) як натурник. Працював за фахом механіка, позував і паралельно готувався до вступу. Тричі вступав, невдачі лише заохочували до нових спроб. З четвертої – вступив на факультет кераміки (вечірнє відділення передбачало не п'ять, як стаціонарне, а шість років навчання). Загальна кількість проведених в аlma mater років зовсім не бентежила його. Навпаки, хотілося вчитись, а головне, здійснилася мрія: він уже в мистецтві.

Проте присутність у мистецькому навчальному закладі – ще не тріумф слави й визнання. Це зрозумів на п'ятому курсі, почувши від викладачів, що недостатньо лише азів науки, слід шукати себе в мистецтві, шукати щось своє... Перед уже зрілим художником-керамістом (Інститут закінчив 1981 року в 36-літньому віці) постала нова дилема.

Спершу пошуки зосередив у сфері малої пластики, поволі опановуючи ази нового фаху й литва в металі. Паралельно зацікавився пластичними та декоративними можливостями художньої обробки шкіри. Мабуть, певне (якщо не вирішальне) значення для митця мала поїздка на Гуцульщину, зокрема до Косова – справжнього Клондайку народного мистецтва й промислів. Там на очі потрапили розкішно оздоблені шкіряні торбинки – тобівки. На ще одне джерело натхнення й водночас тему для роздумів Ігор Копчик натрапив у музеї меблів (філія музею етнографії та народних промислів у Львові), подивляючи соковиті рельєфні оздоблення шкіряних фотелів.

Вочевидь, провидіння, як і у випадку з тренером, укотре повернуло майбутнього митця в правильному напрямку. Захоплення пластикою, литво в металі, далі виготовлення форм і тиснення на шкірі – усе так легко складалось у логічний ланцюг. Митець віднайшов свою нішу в доволі тісному художньому середовищі Львова, в якій і досі залишається поза конкуренцією. А водночас зробив перший крок до відродження давно забутого ремесла.

Перша тематична серія рельєфних пластів, з якою митець дебютував на вернісажах Львова (почав виставлятися з 1984 року), була присвячена українській історії, зокрема «Слову про Ігорів похід». А перша персональна виставка відбулася 1986 року.

Історія України-Руси та часів козаччини, а згодом драматичні колізії ХХ століття отримують своєрідну інтерпретацію в рельєфних композиціях Ігоря Копчика. Попередні теми знаходять логічне продовження в наступних серіях робіт, інспірованих сучасним прочитанням Шевченка, а завдяки авторському трактуванню стають суголосні тогочасним суспільним настроям. Початок і середина 1990-х – новий етап творчості митця, позначений філософсько-релігійним зацікавленням. У результаті постають кілька циклів старозавітної, євангельської та апокаліптичної тематики, що, як і в попередній темі – шевченкіані, актуалізують одвічні етичні проблеми та проектують їх на сучасність. Джерелом натхнення того періоду були не лише біблійні тексти та апокаліптичні фантасмагорії, а й давньоукраїнський іконопис, що спонукав митця до створення низки монументальних творів – «Богородиця з житієм» та «Спас» із страсним циклом. Філософсько-релігійна тематика домінує і на сучасному етапі творчості митця, про що свідчать назви рельєфних композицій – «Дорога у вічність», «Дорога до храму», «Пророк Ілля», «Андрогін і Мефістофель».

Художня мова Ігоря Копчика формально й емоційно близька до експресіонізму, а водночас своєю щирістю та безпосередністю споріднена з народним мистецтвом.

Роботи, що вийшли з-під преса майстра, починали жити власним життям і «розійшлися» по Україні й світі. Свого часу його твори дарували Святішому Отцеві Івану Павлу ІІ («Спас» та «Пієта»), американському президентові Біллу Клінтону, патріархові Константинопольському Варфоломію. Чимало колишніх і теперішніх державних достойників України, ряд екс-прем'єрів, усі президенти мають у своїх колекціях роботи львівського митця. Художник тішиться й пишається, що в «колишніх» лише по одній роботі, а в колекції Ющенка – чотири.

Останню роботу – «Спас нерукотворний» – Віктору Андрійовичу вручили в січні 2004 року. «Хтозна, – всміхаючись, міркує художник, – може, то мій «Спас» урятував майбутнього Президента».

Автор: Тарас СТЕФАНИШИН

Плакат - брат барикад

Останні новини

Путін не блефує, ЄС має всерйоз поставитися до його ядерних погроз – Боррель Сьогодні, 25 вересня

Французькі депутати хочуть розслідувати ймовірне російське фінансування партій Вчора, 24 вересня

Зеленський доручив МЗС відреагувати на постачання Іраном безпілотників Росії Вчора, 24 вересня

Президент Євроради закликав призупинити членство Росії в Радбезі ООН Вчора, 24 вересня

Комісія ООН підтвердила скоєння Росією воєнних злочинів в Україні 23 вересня

23 держави і одна організація попросили ЄСПЛ долучитись до справи України проти РФ 23 вересня

Берлусконі напередодні виборів спричинив скандал заявами про вторгнення Путіна 23 вересня

Трибунал для Путіна, Захід коментує ядерні заяви РФ, Ізраїль продає "Залізний купол": новини дня 23 вересня

Пентагон: ядерні погрози Путіна не вплинуть на підтримку України 23 вересня

Зеленський утворив робочу групу для створення Спецтрибуналу щодо злочину агресії РФ 22 вересня