№3, лютий 2012
25 лютого — 125 років від дня народження Леся Курбаса
До екстраординарних особистостей доля ставиться вишукано. Особливо вишуканими в неї виходять знущання. Доля перемежовує ними нечасті свої дари впродовж усього земного шляху. А потім увінчує підопічного посмертними лаврами – втіхою доволі сумнівною.
Лесь (Олександр-Зенон) Курбас винахідливими ударами долі був ситий за життя, фінальними акордами якого стали наклепи, арешт, заслання на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, Соловки, розстріл. Реформатор українського театру, режисер, актор, драматург, філософ, поліглот, чи уявляв він у розквіті літ міру невдячності, якою згодом оплатяться його діяння? Чи передбачав їхню фатальну безглуздість?..
Цього року спостерігаємо дивний збіг круглих дат, які відлунюють світло й трагізм Курбасового життя.
Близько 105 років тому, 1907-го, за 20 років після народження, галицький парубок із самбірської акторської родини, випускник Тернопільської гімназії, вступив до Віденського університету. Там, а пізніше й у Львівському університеті, Курбас виховав у собі істинного фаната сценічної творчості. Майбутні плоди безневинної юнацької пристрасті – перетворення українського театру на європейський, естетський, відкритий для світової драматургії.
100 років тому, 1912-го, усвідомивши для себе пріоритетність сценічного мистецтва, Курбас створив театр «Руська бесіда».
Майже 95 років тому, в 1917-му, нове його дітище на столичній Прорізній дістало назву – Молодий театр.
Народжене Курбасом Мистецьке об’єднання «Березіль» у Києві (1922) також святкує ювілей – 90-й.
А восени виповнюється 75 років розв’язки цієї рельєфної історії буття – страти на Соловках у 1937-му.
За двадцять років по тому, 1957-го, тобто 55 років тому, видатного театрального революціонера посмертно реабілітували.
І ось – свіжа дата. У 2002-му, 10 років тому, за кілька кроків від Молодого театру на тій самій Прорізній, у скверику біля капітальної «сталінки» Метробуду, ставши пам’ятником (скульптор Микола Рапай, архітектор В’ячеслав Дормидонтов), Курбас нарешті знайшов відносний спокій. Реформатор, вилитий із бронзи, поставно розмістився на стільці та з цікавістю вдивляється в нову добу – в час, коли мистецтво традиційно пробиває собі дорогу крізь товщу нехлюйства, а доля, як завжди, винаходить нетривіальні тортури для своїх обранців.
Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА
Архів журналу Віче
![]() |
№3 |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
США наразі не бачать ознак переміщення ядерної зброї РФ в Білорусь
Нам потрібні найкращі стратегії для азартних ігор — казино виграє більше, ніж будь-коли
Як правильно обрати пінопласт для утеплення свого будинку?
Польща наполягатиме на закупівлі боєприпасів за межами ЄС: снаряди Україні треба тут і зараз
Кулеба і глава МЗС Литви обговорили підготовку саміту НАТО у Вільнюсі: йшлося про членство України
Глава МЗС Литви: наша ціль - повноправне членство України в НАТО
Британія і ЄС офіційно схвалили нову угоду про торгівлю в Північній Ірландії
Давнє походження покеру Pai Gow
Які ігри онлайн-казино з живими дилерами підійдуть для початківців
Президент Фінляндії підписав закони про вступ до НАТО