Круглі цифри як кістяк трагедії

Поділитися

25 лютого — 125 років від дня народження Леся Курбаса

До екстраординарних особистостей доля ставиться вишукано. Особливо вишуканими в неї виходять знущання. Доля перемежовує ними нечасті свої дари впродовж усього земного шляху. А потім увінчує підопічного посмертними лаврами – втіхою доволі сумнівною.

Лесь (Олександр-Зенон) Курбас винахідливими ударами долі був ситий за життя, фінальними акордами якого стали наклепи, арешт, заслання на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, Соловки, розстріл. Реформатор українського театру, режисер, актор, драматург, філософ, поліглот, чи уявляв він у розквіті літ міру невдячності, якою згодом оплатяться його діяння? Чи передбачав їхню фатальну безглуздість?..

Цього року спостерігаємо дивний збіг круглих дат, які відлунюють світло й трагізм Курбасового життя.

Близько 105 років тому, 1907-го, за 20 років після народження, галицький парубок із самбірської акторської родини, випускник Тернопільської гімназії, вступив до Віденського університету. Там, а пізніше й у Львівському університеті, Курбас виховав у собі істинного фаната сценічної творчості. Майбутні плоди безневинної юнацької пристрасті – перетворення українського театру на європейський, естетський, відкритий для світової драматургії.

100 років тому, 1912-го, усвідомивши для себе пріоритетність сценічного мистецтва, Курбас створив театр «Руська бесіда».

Майже 95 років тому, в 1917-му, нове його дітище на столичній Прорізній дістало назву – Молодий театр.

Народжене Курбасом Мистецьке об’єднання «Березіль» у Києві (1922) також святкує ювілей – 90-й.

А восени виповнюється 75 років розв’язки цієї рельєфної історії буття – страти на Соловках у 1937-му.

За двадцять років по тому, 1957-го, тобто 55 років тому, видатного театрального революціонера посмертно реабілітували.

І ось – свіжа дата. У 2002-му, 10 років тому, за кілька кроків від Молодого театру на тій самій Прорізній, у скверику біля капітальної «сталінки» Метробуду, ставши пам’ятником (скульптор Микола Рапай, архітектор В’ячеслав Дормидонтов), Курбас нарешті знайшов відносний спокій. Реформатор, вилитий із бронзи, поставно розмістився на стільці та з цікавістю вдивляється в нову добу – в час, коли мистецтво традиційно пробиває собі дорогу крізь товщу нехлюйства, а доля, як завжди, винаходить нетривіальні тортури для своїх обранців.

Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА

Архів журналу Віче

	№6
	Реклама в журналі Інформація авторам Передплата

Останні новини

Україна працює над поверненням під санкції ЄС низки росіян, яких виключили через Орбана Вчора, 10 червня

ЗМІ: Берлін хоче віддати Україні розблоковані Будапештом 6,6 млрд, Варшава проти Вчора, 10 червня

В МЗС України прокоментували питання військової допомоги від Болгарії Вчора, 10 червня

У Стармера відповіли на невдоволення Туска через переговори щодо України Вчора, 10 червня

Нордично-Балтійська вісімка за відкриття всіх кластерів для України у червні–липні Вчора, 10 червня

Німеччина виділить 300 млн євро на чеську снарядну ініціативу для України Вчора, 10 червня

Обіцянка Туска для України, Болгарія зупиняє допомогу ЗСУ, Іран збив гелікоптер США Вчора, 10 червня

Зеленський у Таллінні підписав угоду про дрони з новим прем’єром Латвії 09 червня

Зеленський про листи Путіну і Трампу: я отримав результат, який був потрібен 09 червня

Туск обіцяє "не торгувати підтримкою українських амбіцій" у контексті вступу в ЄС 09 червня