№3, лютий 2012
На столичному Ярославовому Валу, що дивом борониться від нашестя хмарочосів, серед амбасад і фешенебельних готелів скромно причаїлася та плекає таланти Київська дитяча школа мистецтв № 2 імені М. І. Вериківського.
Із вихованцями спеціалізованого навчального закладу (за сумісництвом – нашими сусідами за близькістю до Львівської площі) редакційний колектив познайомився на ювілеї журналу «Віче». Концерт учнів і викладачів школи резонував у душах слухачів шаленим захопленням. Артисти виявилися ще й лауреатами всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Журналісти парламентського видання почули варіації на українську народну пісню «Марина» у виконанні бандуристки Валерії Клапчук, «Уральську плясову» Бориса Трояновського від балалаєчника Миколи Плахти (концертмейстер Вікторія Міненко), старовинний романс та арію Лоретти з опери Дж. Пуччині «Джанні Скіккі» у вокальному прочитанні педагога Марії Курбанової (концертмейстер Лариса Соловйова). Слухацька аудиторія вибухнула аплодисментами після виступу скрипалів Тетяни Жмендак та Іллі Бондаренка: діти блискуче зіграли фугу і вальс технічно складного гуру симфонічного мелодизму Дмитра Шостаковича.
Навіть з невеличкого зрізу учнівсько-вчительської майстерності стало зрозуміло, чому школа – дорогий гість у Франції, Індії, Німеччині, Польщі, Словаччині, Туреччині, Ізраїлі, Фінляндії, Греції та інших країнах.
А після концерту ми дізналися чимало несподіваного про особливий навчальний заклад. Приміром, про те, що ця школа – найстаріша в місті. Торік вона відзначила 80-річний ювілей. А переформатували її на мистецьку чверть століття тому.
І про те, що віковий діапазон учнів доволі широкий: від 2,5 до 17 років!
Здивувалися ми й тому, що напрямів, за якими діти розвивають тут творчі можливості, дуже багато. Взяти хоча б музичне відділення, посланці котрого до сліз розчулили редакційну публіку. Навіть лише воно одне може похвалитися вельми довгим реєстром спеціальностей: фортепіано, духові, струнні, народні інструменти, фольклор, вокально-хорове мистецтво, естрада та джаз.
Окрім музичного, в навчальному закладі є образотворче, театральне, хореографічне (а це – класичний, народний і сучасний танець), а також підготовче відділення. Тож і кількість учнів у цьому мистецькому осередку непорівнянна з будь-якою музичною та художньою школою: їх тут аж 1000! Та й педагогів чимало – 200.
До речі, слово «осередок» – найвлучніше для цього закладу. Коли нам про нього розповідали, зосереджувалися не лише на пульсуванні тут навчального процесу. Діти об’єднані у безліч колективів, а отже, школа є також величезною виконавською структурою. Інструментальні ансамблі різного спрямування, оркестр народних інструментів, хор, драматичний театр, музичний театр для найменших дітлахів – то лише початок переліку. Ідемо далі. Усі три тутешні танцювальні ансамблі – лауреати міжнародних конкурсів і фестивалів. «Ярославна» – царина класичної хореографії, «Калинонька» – народної, «Овація» – сучасної.
Наступна дивина для нас – різнопрофільність образотворчого відділення.
Річ у тім, що художня наука в школі не обмежується тільки академічними знаннями з живопису та графіки. Тут вчать також на сценографів, комп’ютерних графіків і керамістів!
Під час розмови про школу мистецтв видається несправедливим умовчання ще одного цікавого факту: викладачі навчають дітей за авторськими програмами. Також не є правильним не назвати бодай кілька прізвищ педагогів-подвижників, у руках котрих – майбутнє вітчизняної культури. Керують закладом директор Лариса Ростовцева та її заступники-однодумці Олена Муржа, Тетяна Ципко, Олена Балашова, Наталія Полякова.
Старання цих людей (та всіх, кого ми не назвали) відбиваються на істотному показнику: 20 відсотків випускників вступають до професійних середніх спеціальних і вищих мистецьких закладів.
Наостанок хочеться пояснити, чому ніде в тексті стосовно тих, хто здобуває освіту в школі, не вжито епітета «маленькі». Не буває маленьких митців. Ти – або митець, або ні. Митець – поняття позавікове, і в тому значуща відмінність творчих професій від усіх інших.
А побажати нашим новим друзям хочеться ось чого. Нехай, коли вони стануть дорослими та згідно з дипломами повноправно називатимуться танцюристами, музикантами, живописцями, їм не бракуватиме театрів, галерей, оркестрів. Одне слово, щоб у рідній державі всім їм знайшлися ніші для повнокровної творчої реалізації.
Автор: Ніла ІВАНЕНКО
Архів журналу Віче
№7 | |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Ексдержсекретар Трампа розповів, яким може бути його "мирний план" для України
Сікорський про дозвіл Україні бити вглиб РФ: Крапля камінь точить
Як знайти надійний пункт прийому алюмінію в Києві?
Почему опытные туристы выбирают Lowa
Порівняння вісків для виготовлення свічок
Президент Словаччини погрожує Україні через припинення транзиту роснафти
Чехія готує нову ініціативу з постачання Україні снарядів на 2025 рік
Штаб Трампа подав скаргу на Гарріс через передачу грошей із фонду Байдена
Польський міністр назвав вирішення історичних суперечок щодо Волині умовою вступу України до ЄС
Голова Секретної служби США, яка не попередила замах на Трампа, подала у відставку