передплата Українською | In English

№13, липень 2006

Ілюзії чи реформи?

Поділитися:

Якось відомий філософ, наш земляк Микола Бердяєв образно висловився стосовно того, що революція є помстою за гріхи минулого, є знаком того, що не було творчих, духовних сил для реформування суспільства.

Важко не погодитися з такими висновками, тим паче коли вони стосуються нашої України, де накопичення «гріхів минулого» йшло в геометричній прогресії і цей процес ще не зупинено.

Розвиток України як національної держави, покликаної забезпечити формування громадянського суспільства з усіма притаманними такому суспільству якісними ознаками, неможливий без ефективної влади і системи державного управління.

На сьогодні в суспільній свідомості ще не відбулося переосмислення ролі Української держави. І це – проблема. Переважна більшість населення не ототожнює себе з державою, апарат якої завжди асоціювався з репресивними функціями щодо самих українців.

Під час формулювання проблем державного управління і державної політики необхідно акцентувати увагу на самому факті складності цього процесу. Проблеми набувають форми, що ускладнює їх розв'язання (невдоволення, побоювання, розчарування, занепокоєння).

На відміну від задач з математики чи фізики політичні проблеми є неструктурованими, складними й суперечливими. Вони мають комплексний характер і містять низку конфліктів, оскільки: люди, які хочуть називатися політиками, у своїй діяльності керуються здебільшого особистими інтересами; досягнення консенсусу щодо цілей є нереальним; важко уявити весь спектр альтернативних рішень та їх наслідків.

Формулювання проблеми не є ані систематичним, ані науковим; «залежить від бачення реальності, інтуїції, уяви, творчого підходу та талану». Політичні проблеми виникають, як сузір'я; перетинаються, накладаються та наштовхуються одна на одну. Правильне формулювання проблеми визначає підхід до її подальшого розв'язання.

Державотворчий процес в Україні зайшов у глухий теоретичний кут. Та, власне, й практика балансування національних інтересів на втіху проімперських сил не викликає високого ентузіазму в причетних до державного будівництва людей.

Інерція історичного розвитку, коли будь-які прояви живого національного руху в економіці, культурі, духовному житті сприймалися як ворожі для існуючого ладу, відклалася на ідеології й мисленні нинішнього українського істеблішменту (панівна верхівка, багаті люди).

І це відбувається в умовах торжества лівих сил (КПУ, СПУ, «Регіони України», «Наша Україна», БЮТ), що отримали більшість мандатів як до Верховної Ради України, так і до органів місцевої влади.

Порівнюючи системи державного управління в країнах Західної Європи, США, умовно можна зробити висновок, що в Європі лібералізм переважає в політиці й консерватизм – в економіці; у США навпаки: лібералізм – в економіці й неоконсерватизм – у політиці. Система таких противаг дає змогу уникати ризиків, здатних спричинити руйнівні процеси в системі державного управління й суспільного розвитку загалом.

Україна в такому порівнянні являє собою унікальний зразок сповзання в нікуди, коли лібералізм у політиці доповнюється лібералізмом в економіці. Відтак спостерігається тенденція самоліквідації України як державного утворення. Не ми керуємо ризиками, а ризики панують над нами.

Дилема, яку модель, ідею покласти в основу формування української держави – ліберально-демократичну чи національно-демократичну, звелася до обговорення власне псевдодемократичних, скалькованих з інших суспільств принципів. Вважається добрим тоном розпочинати розбудову держави з обговорення проблем формування відкритого громадянського суспільства та намагання інтегруватися в навколишній світ. Додаються до цього й загальносвітові процеси демократизації, а також процеси, пов'язані з регіоналізацією та глобалізацією.

Увесь 15-річний період після проголошення України (вже вкотре: 22 січня 1918 року – вперше, 30 червня 1941 року – вдруге і 24 серпня 1991 року – втретє) самостійною, незалежною державою просякнутий різновекторними напрямними визначення місця для нової країни. Одні вважають тимчасовим явищем, певною історичною нісенітницею те, що Україна прагне вийти з-під російського впливу. Такими ілюзіями живиться певна частина антиукраїнського політикуму. Інші на Заході не чекали таких викликів від України, не чекали її появи на світ Божий і не готові до нас, не готові сприймати нас такими, якими ми є.

Перманентні зміни урядів і пріоритетів не дають змоги проводити повноцінні реформи. Така практика «державотворення» дестабілізує ситуацію в регіонах з усіх поглядів. Досі чітко не визначено, хто є голова обласної держадміністрації – представник центру на місцях чи виразник інтересів місцевих громад у центрі? Це запитання адресується й іншим керівникам структур, включно з фінансово-економічним блоком.

Двозначність функцій, подвійність мислення й відповідне прийняття управлінських рішень негативно позначаються на практиці формування громадянського суспільства й розбудови української держави.

Подейкують, що державотворення на підставі національної ідеї призведе до утворення тоталітарної держави. Але ж у нас, по суті, не було ще ніякої держави, за невеликим винятком. То звідки такі застереження? І поки точаться дискусії навколо цих підходів, тоталітаризм активно окуповує «четверту владу»: телебачення, кінематограф, пресу, книговидавництво тощо.

Цей процес триває і в центрі, і на місцях. Як відомо, центральні органи державного управління відповідають за процес перетворень і адміністративну діяльність. Сферою обслуговування суспільства центральні органи займаються спорадично (без «ручного керування»), час від часу встановлюючи норми, стандарти, що поширюються в масштабах всієї країни. Децентралізація державного управління має привести до того, що центральні органи державного управління зосередять свою діяльність на: 1) виробленні стратегічного курсу розвитку українського суспільства; 2) захисті національних інтересів, включаючи питання внутрішньої і зовнішньої безпеки України; 3) дотриманні конституційних прав і свобод.

Загалом хід активізації змін у системі державного управління можна доповнювати таким чином:

1) створити логічну систему органів місцевого управління, побудовану на принципах територіального самоврядування. В нинішніх умовах ці органи (обласні, міські, районні ради) обираються на місцевому рівні з подальшим (майбутнім) призначенням виконавчих комітетів. До остаточного сформування української держави та українського громадянського суспільства Президент призначає своїх представників (префектів) у зазначені територіальні об'єднання, які здійснюють контроль за дотриманням українського законодавства на місцях. Законодавча база цієї системи потребує незначних змін і доповнень;

2) сприяти створенню політичних інститутів (громад, партій, асоціацій тощо) на різних територіальних рівнях для повноцінного оформлення каркаса громадянського суспільства;

3) використовуючи досвід зарубіжних країн, розпочинати реформування на рівні сіл, селищ, а в містах – мікрорайонів.

Зазначені форми, висловлюючись філософською термінологією, потрібно наповнити реальним, практичним змістом. Особливої уваги потребуватимуть питання власності та повноважень інститутів влади, самоврядування.

Реформа самоврядування має розглядатися як необхідна умова підготовки органів державного управління до проведення запланованих на державному рівні реформ окремих сфер громадського життя (просвіта та освіта, охорона здоров'я і навколишнього середовища, муніципальна міліція, будівництво доріг і транспорт, розвиток малого підприємництва і зайнятість населення, збереження духовності та культурно-історичної спадщини).

Цей перелік можна було б продовжити, але суть проблеми залишається незмінною: створення необхідних і достатніх умов для формування українського громадянського суспільства, з одного боку, й утвердження української держави – з другого.

Як випливає з попередньо викладених проблем і недоліків державного управління в Україні, потрібна реформа з чітко означеними метою, завданнями, періодами реалізації та передбачуваними наслідками.

Отож метою реформи державного управління має стати створення процедур і структур, що уможливлюють втілення нової ролі уряду.

Уряд – це машина для прийняття та виконання рішень. Структура цієї машини безпосередньо впливає на результати прийняття рішень. А державна політика – пропонований курс діяльності уряду для задоволення потреб чи використання можливостей, сформульований із зазначенням очікуваних результатів і їх впливу на наявний стан справ та конкретне розв'язання проблеми.

У контексті політичного процесу потрібно здійснити основні заходи:

* чітко сформулювати державне бачення майбутнього;

* визначити цілі;

* здійснити стратегічне планування;

* розробити різні варіанти політики;

* прийняти політичне рішення;

* провести кампанію на підтримку політики;

* реалізувати політику у встановлені терміни;

* оцінити вплив політики.

Вироблення державної політики є послідовним процесом, інструментом для розуміння того, як окремі складові соціальної, економічної та політичної мозаїки поєднуються одна з одною, а також процедурою, що поєднує ці різні складові задля поліпшення життя громадян країни.

Відтак на запитання, що таке успішний, ефективний уряд, можна констатувати, що успішні уряди:

* поліпшують якість життя населення;

* гарантують соціальну стабільність;

* забезпечують національну безпеку.

Кожне урядове рішення має бути спрямоване на досягнення однієї чи кількох із цих цілей і водночас збільшувати ефективність державного апарату.

Нині уряд і Президент України є основними жертвами відсутності або непослідовності проведення реформ, бо це позбавляє їх можливості досягати поставлених цілей. А згадувані реформи рівнозначні шаленій рекламі, що проводиться коштом платників податків. І що головне: незалежно від результатів реформи (чи ступеня її підготовки) ініціатори отримували той-таки ж PR (піар).

Насамкінець процитую актуальні й сьогодні твердження Д. Гіббсона: «Реформа повинна виходити зсередини, а не з’являтися ззовні».

Автор: Іван РОЗПУТЕНКО

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Останні новини

МЗС: Україна зробить все можливе для розслідування смерті Шишова Вчора, 03 серпня

Зеленський підписав два ключові для судової реформи закони Вчора, 03 серпня

Міністри ЄС закликали Київ розслідувати смерть білоруса Шишова Вчора, 03 серпня

Орбан звинуватив Єврокомісію в "тиску" і "втручанні" після звіту щодо верховенства права Вчора, 03 серпня

Німеччина не закриє "Північний потік-2", навіть якщо РФ скористається ним як зброєю – медіа 02 серпня

Новини 2 серпня: нова найбагатша людина, звільнення у "Нафтогазі" 02 серпня

Кулеба закликав Захід визначити чітку дорожню карту вступу України до НАТО та ЄС 02 серпня

Київ запустить електронну форму для замовлення спецперепусток у транспорт 02 серпня

Анонс: 3 серпня відбудеться експертна дискусія на тему "Реформа корпоративного управління 2.0: криза чи нова сторінка" 02 серпня

Шмигаль: на сьогодні є вже понад 25 інвесторів, які хочуть скористатися законом про "інвест-нянь" 31 липня