Верховна Рада може отримати право розпускати місцеві ради
Реалізація права не може розпочинатися з беззаконня. Але саме таким шляхом пішли місцеві ради, які ухвалили рішення про надання російській мові статусу регіональної. Не повернули до тями містечкових нормотворців і протести прокурорів, і судові рішення, в яких вказано на протиправність таких ухвал. Не напоумили правових нігілістів і батьківські дорікання пана Президента. Схоже, всі шляхи Феміди ведуть до Верховної Ради.
2.2 Реформа публічної адміністрації
У зв'язку із запропонованими змінами до Конституції необхідно ухвалити у визначені терміни наступні Закони України:
– «Про територіальний устрій України»;
– «Про місцеві державні адміністрації» (нова редакція);
– «Про місцеве самоврядування громади»;
– «Про місцеве самоврядування району»;
– «Про місцеве самоврядування області»;
– «Про службу в органах місцевого самоврядування» (нова редакція).
В умовах загострення відносин між центральними та регіональними органами влади, недоукомплектованості Конституційного Суду, відсутності дієвого механізму реалізації судових рішень, фактичної бездіяльності Президента як гаранта Конституції у Верховній Раді зареєстровано законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування» (щодо порядку призначення позачергових виборів), поданий народними депутатами Михайлом Поживановим і Степаном Давимукою. На думку авторів документа, набуття Верховною Радою права розпускати місцеві ради, які припустилися істотного порушення законів, може забезпечити реалізацію принципу законності – наріжного каменя правової держави.
В аналітичній записці, наданій Михайлом Поживановим і Степаном Давимукою народним депутатам, зазначається: «Всебічний розвиток місцевого самоврядування не слід розуміти як поширення на регіональному рівні практики так званого «самоуправського свавілля», коли органи місцевого самоврядування, виходячи за рамки своїх повноважень, порушуючи норми Основного Закону (стаття 144) та цілої низки норм інших законів України, ухвалюють рішення, які згідно з приписами Конституції України є предметом регулювання виключно законом України». Саме такий характер мають рішення Харківської та Севастопольської міських рад і Луганської обласної ради (відповідно: № 43/06 від 6 березня 2006 р., пп. 2 – 3; № 11 від 26 квітня 2006 р., пп. 3 – 4; № 2/13 від 25 квітня 2006 р., п. 2) щодо застосування російської мови в межах відповідно міста Харкова, міста Севастополя та Луганської області.
Законодавці слушно зазначають, що згадані рішення стали «лакмусовим папірцем, своєрідною спробною кулею»: спершу місцеві ради перевищують повноваження й порушують мовне законодавство, далі може бути нехтування фінансових й адміністративних норм.
Право передбачає позитивні й негативні норми, прерогативи й обмеження. Запропоновані зміни до закону фактично уточнюють способи реалізації прав органів місцевого самоврядування.
Редакція звернулася до народного депутата Михайла Поживанова з проханням детальніше пояснити мету та перспективи ухвалення законопроекту.
Михайло ПОЖИВАНОВ: «Натиснув кнопку? Відповідай!»
– У чому, на ваш погляд, проявляється недосконалість чинних норм Закону «Про місцеве самоврядування»?
– Нині ми бачимо своєрідний «парад» регіональних мов, що відбувається з істотним порушенням законодавства. Майже з усіх цих рішень є протести прокурорів. На деяких сесіях протести було розглянуто й у їх задоволенні відмовлено. Висловлено стурбованість щодо грубого порушення законодавства і з боку міністерств юстиції та закордонних справ, проте хвиля нехтування законодавства поширюється.
Як можна впливати на рішення колегіальних органів, що працюють згідно із Законом «Про місцеве самоврядування»? Їх можна притягти до відповідальності. Призначити, скажімо, позачергові вибори. Але для цього, згідно зі статтею 178, треба провести місцевий референдум. Проте за поданням сільського, селищного, міського голови, голови обласної, Київської, Севастопольської державних адміністрацій. І я ставлю собі запитання: голова, скажімо, Донецької чи Миколаївської облдержадміністрації може зробити таке подання? Відповідь: ні. Бо якби там були стовідсотково державні люди, котрі чинили так, як вимагає закон, можливо, й порушень не було б.
Саме тому ми з паном Давимукою вважаємо: Верховна Рада не може стояти осторонь. Народні депутати повинні мати право робити подання щодо розпуску місцевих рад і призначення позачергових виборів. Спершу ми думали запропонувати норму, згідно з якою таке подання може робитися 1/10 конституційного складу Верховної Ради, за аналогією з поданням до Конституційного Суду. Але потім вирішили запобігти спекуляціям, адже й невелика фракція може зібрати 45 голосів і дестабілізувати роботу місцевих рад. Тому ми зупинилися на нормі, за якою таке подання може робитися третиною складу Верховної Ради (150 народними депутатами). Таке подання розглядатиметься профільним комітетом, який дасть висновки, потім виноситиметься на розгляд і голосування, ухвалюватиметься 226 голосами. Дотепер у нас була практика відповідальності міських голів перед радами. А от ради реальної відповідальності не несли.
– Чи не відновлюється в такий спосіб вертикаль рад?
– Аж ніяк. Втручання Верховної Ради, згідно із законопроектом, передбачається тільки в разі, цитую, «грубого порушення чинного законодавства». До того ж порушення саме закону, а не іншого нормативного акта. Ми не збираємося відбудовувати «матрьошку», у вигляді якої існувала вертикаль рад. Верховна Рада може ініціювати розпуск місцевої ради, якщо є порушення закону й рішення суду, за яким рішення ради визнається протиправним.
– Чи самодостатні запропоновані в законопроекті зміни, чи потрібне для сприяння розвиткові місцевого самоврядування реформування й інших правових норм і державних інститутів?
– Ми хочемо збалансувати законодавство про місцеве самоврядування. Кожен депутат повинен розуміти: якщо він тисне кнопку, то мусить нести за це відповідальність. У нас колегіальний орган жодної відповідальності за законом не несе. Пам'ятаючи про можливість дострокової відставки, депутат розумітиме: неправильно натиснувши кнопку, порушивши закон, отримавши протест прокурора, він ризикує. Фактично ми застраховуємо ради від грубих порушень Конституції.
Щодо внесення кардинальніших змін до структури влади скажу: назріла адмінреформа, є потреба в конституційних змінах. Я переконаний: ми повинні надавати більше повноважень, зокрема фінансовим органам місцевої влади. Такі зміни розпочинаються зі змін до Конституції. Наступний крок – зміни до кодексів, податкових норм і закону про держбюджет. Адже повноваження регіональної влади мають бути підкріплені грошима. Обов'язково треба внести зміни до Закону «Про місцеве самоврядування», норм, що регламентують діяльність державних адміністрацій, Закону «Про столицю, місто-герой Київ», положень, які стосуються всіх органів муніципальної влади.
– Який ваш прогноз проходження цього законопроекту?
– Якщо буде сформовано реальну демократичну більшість, я переконаний, що його підтримають. Проти голосуватимуть ті, хто з політичних мотивів порушував закон, – фракція комуністів і регіонали. А решта мають підтримати. Гадаю, законопроект буде прийнятий Верховною Радою.
– Проблеми, що виникають у відносинах центр –регіони були серед найбільше обговорюваних під час виборів до Верховної Ради. Чи переглядатимуть народні депутати держбюджет-2006 з метою фінансового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування?
– Я переконаний: ми повинні це робити. І майже кожен рік ця робота здійснюється. Порівняно з минулими роками фінансування місцевих бюджетів покращилося, хоча повноваження місцевих влад не змінювалися. Нині в місцевих бюджетах виникатимуть істотні диспропорції, пов'язані зі зростанням цін на енергоносії. Відповідальність – і політична, і фінансова – за роботу комунального комплексу лежить на органах місцевої влади. Від них залежить зміна тарифів. А це дуже важко зробити колегіальному органу. Але вважаю: під час формування держбюджету на 2007 рік питання поліпшення фінансування місцевих влад буде розв'язано. Передумова – проведення адміністративної реформи. Моя позиція завжди (і коли я працював в органах місцевої влади, і нині, коли представляю владу загальнодержавну) була однакова: повноваження повинні підкріплюватися грошима, інакше це – популізм, безвідповідальність. У теперішній ситуації органи місцевої влади мають право показувати пальцем на центр, бо їм недофінансували соціальну сферу чи освіту.
– Дякую вам, Михайле Олександровичу, за цікаву розмову.
***
Телефоном ми звернулися й до народного депутата Степана ДАВИМУКИ, який на час підготовки матеріалу перебував у Львові, й поставили йому таке запитання:
– Що, на ваш погляд, може позбавити законопроект якщо не актуальності, то фактичної можливості реалізації?
– Я все-таки сподіваюся на формування «помаранчевої» коаліції. Якщо ж коаліцію буде укладено з Партією регіонів, тоді справді можуть виникнути труднощі з реалізацією законопроекту. Однак однією з умов формування такої коаліції мусить бути вимога, аби колегіальні органи самоврядування, в яких Партія регіонів має більшість, скасували, згідно з судовими ухвалами, антиконституційні рішення. Гадаю, ця умова може бути прийнята, адже для регіоналів, як на мене, важливіші економічні питання.
Вів розмову Валентин БУШАНСЬКИЙ.