Від пропаганди до «піару»,

або За яких умов ярмарок вакансій перетвориться на ярмарок попиту?

У зв’язку з поступовим переходом Збройних Сил України на контрактну основу дедалі частіше постає питання вдосконалення рекламних кампаній в інтересах національної оборони.

Під час молодіжного ярмарку вакансій в Одесі, на якому було представлено більш як 60 організацій та підприємств регіону, я мав змогу поспілкуватися з працівниками 172-го територіального центру комплектування військовослужбовцями за контрактом Одеського обласного військового комісаріату, що вже не перший рік беруть участь у таких заходах.

Його начальник підполковник Станіслав Михайлов розповів, що ефективного інформування молоді про перспективи військової служби за контрактом досягають у взаємодії з центрами зайнятості населення.

За останні три роки центр дібрав і зарахував на військову службу за контрактом понад 800 новобранців. Лише 2011 року дібрано 188 осіб, із них 129 уже уклали контракти, ще 34 – готові до відправлення в навчальні військові частини (центри) Міноборони України.

Це переважно вихідці із сільської місцевості, які мають професійно-технічну освіту. Серед них 46 відсотків – призовники, котрі не проходили строкової військової служби, 27 відсотків – військовозобов’язані. А решта – жінки...

– Останнім часом почастішали випадки, коли до лав збройних сил ідуть люди з вищою освітою, – розповідає заступник начальника 172-го територіального центру комплектування Одеського обласного військового комісаріату майор Павло Маковецький. – Півроку тому до нас звернувся хлопець, який закінчив Національний університет «Одеська юридична академія», але не міг працевлаштуватися. Нині він служить у війську й мріє стати військовим юристом.

Як бачимо, служба в армії цілком може конкурувати на ринку праці. То що заважає збільшенню кількості контрактників у військах?

Виявляється, сьогодні дуже важливо на рівні чотирьох міністерств (освіти, внутрішніх справ, охорони здоров’я та оборони) домовитися щодо довідок та інших документів, які кандидати в контрактники й ті, хто вступає до вищих військових навчальних закладів, змушені особисто і за власні кошти збирати в різних установах.

Подеколи перед фізично здоровими й добре розвинутими хлопцями з бідних родин постає проблема оплати проїзду до вищого навчального закладу та проживання в чужому місті під час вступної кампанії.

Варто й міським службам Одеси лояльніше ставитися до розміщення біг-бордів із рекламою контрактної служби. Міністерство оборони забезпечує територіальні центри комплектування відповідними плакатами в необхідній кількості. Ще донедавна частину армійських рекламних щитів розміщували безкоштовно, тепер за все треба платити. Невже підвищення престижу армії та заохочення молоді на військову службу за контрактом – це питання лише військових?

На думку майора Павла Маковецького, зацікавленість мають виявляти й ЗМІ.

– Завдяки тісній співпраці журналістів і військових майбутні контрактники можуть отримати ґрунтовні відповіді на цікаві для них запитання, зателефонувати безпосередньо до студії під час проанонсованих прямих ефірів, організованих на радіо і телебаченні, – пояснює мій співрозмовник.

Проте часто-густо рейтингові мас-медіа готові активно співпрацювати лише на правах реклами. А в кошторисі військового відомства гроші на це не передбачено.

– Коли свого часу у збройних силах створювали центри комплектування, то за приклад брали найкращі вербувальні центри європейських держав, – розповідає Павло Маковецький. – А там передбачено чималі кошти на рекламування в ЗМІ військової служби за контрактом. Навіть викуповується ефірний час на рейтингових телеканалах...

Цікавим, наприклад, є досвід рекламування військової служби у Франції. Цим займається служба інформації й громадських зв’язків, у якій є підрозділи, що спеціалізуються на проведенні заходів інформаційно-рекламного спрямування через певні засоби телерадіомовлення, друковані видання й Інтернет. В органах керування видів ЗС також створено відповідні структури (центр документації сухопутних військ, інформаційне бюро військово-повітряних сил, бюро документації і обліку військово-морського флоту), на які разом з іншими функціями покладено завдання з рекламування військової служби.

Серед друкованих видань, що висвітлюють проблеми оборони країни, будівництва збройних сил і проходження військової служби, – щомісячники «Армія сьогодні», «Національна оборона», а також щоквартальний журнал «Армія й оборона», які розповсюджуються не тільки у Франції, а й за кордоном.

Головним об’єктом військово-рекламного впливу тут є молодь, робота з якою ведеться за принципом: що швидше вдасться встановити довірчі, партнерські відносини з юнаками, то більше шансів залучити їх на добровільну військову службу.

Поряд із традиційними впроваджуються й нові види PR-кампаній. Так, у муніципалітетах свого часу був заснований і набув розвитку інститут кореспондентів з питань військової інформації. За їхньої участі та за підтримки держави у Франції створено декілька короткометражних фільмів, які висвітлюють діяльність місцевих органів влади й міністерств у сфері підготовки молоді до військової служби. Зокрема, інформують, куди треба звертатися по допомогу в разі виникнення проблем у навчанні, опануванні військової справи тощо.

Тому, на думку Павла Маковецького, задум створення територіальних центрів комплектування себе виправдовує, й уже є певні результати. Проте новобранців потрібно ще «виплекати».

Адже не таємниця, що навіть у європейських арміях, де контрактники мають непогану зарплатню та неабиякі соціальні гарантії, також існує проблема новобранців. Тому гостра потреба сьогодення – Державна програма підвищення престижу та покращання іміджу збройних сил, складовою якої буде рекламування й пропагування на центральних державних телерадіоканалах, шпальтах газет і на базі регіональних медіа-центрів Міноборони України служби за контрактом та в резерві. Як, до речі, це робиться в багатьох цивілізованих державах. І саме за таких умов ярмарок вакансій матиме всі шанси перетворитися на ярмарок попиту.

Автор: Євген ТИЩУК