Готові формувати виконавчі органи. Було б конституційне рішення…

Серед 120 депутатів облради – 44 від «Нашої України», 41 – від БЮТ, 10 – від «Блоку Костенка–Плюща», 10 – від Всеукраїнського об'єднання «Свобода», 6 – від Партії промисловців і підприємців, 9 – від «Пори».

Після організаційної сесії, на якій мене обрали головою облради, одразу поставив собі за мету будь-що припинити в області протиборство двох гілок влади і двох політичних сил – «Нашої України» та БЮТ. У короткі терміни ми сформували всі органи влади. Прагнемо шукати порозуміння між політичними фракціями. Я прийняв рішення припинити своє членство в НСНУ на період головування в обласній раді. Думаю, це буде формулою успіху.

Щонайперше ми маємо прийняти стратегію розвитку регіону. Це найважливіший документ, на якому базуватиметься вся подальша робота. Основи стратегії вже розроблено. Я знаю цей документ дуже добре, бо свого часу брав участь у його опрацюванні. Гадаю, за півтора-два місяці він буде остаточно готовий і винесений на розгляд ради. Цей документ готувався з допомогою інституцій Євросоюзу, на їхні кошти. Власне, коли говорити про стратегію, то Львівщина має стати піонером із впровадження програм Євросоюзу для країн Східної Європи. До роботи над програмами залучалися наші й іноземні фахівці, виконавча влада та наука. Проведено багато «круглих столів», навчальних семінарів. Врешті ми підготували такий документ, який можна подавати на широке обговорення.

Напрями визначали ми, щодо виконавців – завжди вели дискусію й тому нам вдавалося залучати наших людей. Нам не нав'язували думки. Давали відповідний матеріал, вчили оцінювати сильні й слабкі моменти, будувати структуру документа, що називається СТРАТЕГІЄЮ. Ми повинні спільно з Євросоюзом працювати за програмами прикордонного співробітництва та прикордонної інфраструктури (розбудова митних переходів, транспортних шляхів). Це надзвичайно важливе питання, розв'язання якого може стимулювати або ж гальмувати розвиток. Маємо добрі природні умови для рекреації. Відомо, що 55 відсотків пам'яток архітектури України зосереджено в нашій області. Та, на превеликий жаль, тут не спостерігається туристичної активності. Бо який турист поїде сюди, коли, скажімо, немає належної кількості готелів відповідного рівня, коли місто забите транспортом? І в Карпати через стихійне планування території туристи нині не поїдуть. Адже ділянка землі продається за принципом: хтось цього захотів. Треба формувати логіку продажу, що випливала б зі стратегії розвитку території як місця рекреації, туризму тощо. І все це має контролювати влада.

Не менш важливою вважаю розробку дієвої програми перепідготовки кадрів. Попри велику кількість освітніх установ, вищих навчальних закладів, на Львівщині поки що від'ємний баланс робочої сили. Тобто потреби підприємств значно перевищують кількість зареєстрованих робочих рук у центрах зайнятості. Людям треба дати можливість перевчитися, бо нині є потреба і в токарях, і в будівельниках, і у водіях. Ні для кого не таємниця, що безробітний – це також вигідна й приваблива «професія». Конкретна людина сидить на базарі, отримує «на чорно» заробітну плату, а в центрі зайнятості зареєстрована як безробітна. Відповідно має всі пільги з комунальних послуг, отримує субсидії. Можна жити! Кого ж ми обдурюємо, як не самих себе?!

Стратегія і програми розвитку Львівщини потребують режиму сприяння, реформ самоврядних органів, а зміни до Конституції й досі не розглянув несформований Конституційний Суд. Надалі невизначеності бути не може. Слід пам'ятати про тих, кому ми повинні служити. Але тільки-но ми спробували б формувати якісь виконавчі структури в обласній раді, одразу виникло б протистояння. Через те, що ми ще не сформували свої органи виконавчої влади, рішенням обласної ради делегуємо відповідні повноваження облдержадміністрації. Робочий процес триває досить плідно. Результату можна досягти тільки тоді, коли немає протистояння й кожна гілка влади належно виконує свої функції. Щойно буде конституційне рішення, ми готові сформувати виконавчі структури, для нас це не буде проблемою...


Підготувала Оксана ТЕЛЕНЧІ.

Автор: Мирослав СЕНИК