передплата Українською | In English

№15, серпень 2011

Триразовий чемпіон світу, заслужений тренер України Володимир УХАЧ: «Бажаєте бути чемпіоном – готуйтеся до довгих років тренувань, обмежень, травм та розчарувань»Триразовий чемпіон світу, заслужений тренер України Володимир УХАЧ: «Бажаєте бути чемпіоном – готуйтеся до довгих років тренувань, обмежень, травм та розчарувань»

Поділитися:

Одесити вже звикли, що в них найвродливіші дівчата, найрозумніші діти, найвеселіші люди. Цікаво, що найсильніші атлети мешкають також у Південній Пальмірі. З видатним українським спортсменом, який стояв біля витоків зародження українського силового триборства, майстром спорту міжнародного класу Володимиром Ухачем веде розмову наш кореспондент.

– Пане Володимире, під час служби в армії відомий культурист Арнольд Шварценеггер пішов у самоволку, щоб узяти участь у важливих змаганнях. Від ваших друзів чув схожу історію і про вас...

Володимир Ухач народився на Львівщині у 1960 році, нині мешкає в Одесі. Заслужений тренер України, майстер спорту з важкої атлетики, майстер спорту міжнародного класу з пауерліфтингу, 10-разовий чемпіон України з пауерліфтингу, 32-разовий рекордсмен України, 5-разовий чемпіон світу з жиму лежачи, бронзовий призер чемпіонатів світу 1995, 1998 років, чемпіон Європи 1995 року серед чоловіків, абсолютний чемпіон світу й Європи серед ветеранів 2002, 2003, 2004 років. Кращі спортивні результати за особистої ваги 100 кілограмів: присідання зі штангою на плечах – 357,5 кг, жим штанги лежачи – 255 кг, станове тягнення – 340 кг.

– Ні, в самоволці я не був, хоча норматив майстра спорту з важкої атлетики, справді, виконав, перебуваючи на службі в армії. У 1980 році я служив у спортивній роті СКА Одеського військового округу. В листопаді мене відпустили на республіканські змагання з важкої атлетики, які відбувалися в Молдові. На подив командирів, я виконав норматив майстра спорту. У ваговій категорії «75 кілограмів» штовхнув штангу 157,5 кілограма та зробив ривок 122,5 кілограма…

– Однак до цього ви вже займалися важкою атлетикою?

– Так. Навчаючись у школі, як і всі юнаки, бажав стати сильним. Пам’ятаю, як намагався записатися до секції вільної боротьби, але мене туди не взяли, сказали, що я малий та кволий. Це мене дуже неприємно вразило. Спасибі моєму першому тренеру Георгію Колеснику, який повірив у мене та записав 1975 року до секції важкої атлетики спортивного клубу армії ОдВО. Напередодні призову до лав Збройних Сил я виконав норматив кандидата у майстри спорту з важкої атлетики…

– Пане Володимире, як ви прийшли до силового триборства – пауерліфтингу? Розкажіть трохи нашим читачам про цей вид спорту.

– На кар’єрі важкоатлета я був змушений поставити хрест через постійні травми рук. Хто знайомий з цим видом спорту, знає, що це таке. Але з «залізом» розлучатися не хотілося. Тому, коли в середині 1980-х почув про пауерліфтинг, почав із задоволенням випробовувати себе в цьому виді спорту.

Я вважаю, що силове триборство – найкращий спосіб розвинути силу та зміцнити здоров’я. Він виник у США наприкінці
60-х років XX століття. На відміну від важкої атлетики, де велике значення має техніка виконання вправи, в пауерліфтингу на першому місці – «чиста сила» і лише після цього техніка. До речі, цим він різниться і від бодібілдингу, культуризму, де головна мета – великі м’язи.

Під час змагань із силового триборства необхідно виконати три вправи: присісти зі штангою, вижати її лежачи та зробити станове тягнення штанги з максимальною вагою. Всі ці вправи виконуються «чисто», без ривків, за командою суддів.

– Мабуть, непросто бути першопрохідцем?

– Звісно. Незважаючи на те, що я мав значний досвід тренувань як важкоатлет, починати було непросто. По-перше, за радянських часів до цього ставилися не дуже прихильно, по-друге, не було спеціалізованої література, тому експерименти доводилося ставити на собі. Інколи це закінчувалося травмами…

– За яких обставин ви потрапили до збірної України з пауерліфтингу та які змагання стали для вас пам’ятними?

– У 1989 році в Коломиї я вперше виграв Кубок України з жиму лежачи, в 1991-му у ваговій категорії до 82,5 кілограма офіційно виконав норматив майстра спорту з пауерліфтингу, а невдовзі був зарахований до збірної України.

З пам’ятних змагань відзначив би чемпіонат Європи 1993 року, коли я вперше виборов бронзову медаль. Після цього в мене з’явилося справжнє бажання виступати та перемагати. Також пригадую чемпіонат світу 1998 року в Черкасах, де з результатом 250 кілограмів я став рекордсменом Європи в жимі лежачи…

– Володимире, вас часто характеризують як людину з чудовим почуттям гумору. Чи потрапляли ви в комічні ситуації на змаганнях?

– Пригадую, як ми з другом заслуженим майстром спорту Юрієм Спиновим у середині 1990-х років вирішили самостійно дістатися з Одеси до місця змагань у Фінляндію. В аеропорту я без проблем пройшов митний огляд, а ось у мого стоп’ятдесятикілограмового товариша попросили відкрити валізи. Все це ускладнилося нашим незнанням мови, і ми ледь не запізнилися на чемпіонат. Як пізніше з’ясувалося, так прикордонники та митники боролися з «руською мафією», а нас сприйняли як «одеський рекет»…

Досі пам’ятаю чемпіонат України 1994 року в Горлівці. Була люта зима. У готелі, де нас розмістили, термометр показував плюс сім, а в спортивному комплексі – плюс 1. За таких умов наша одеська команда посіла перше місце. І вже потім ми все-таки зігрілися. (Сміється.)

– Жим лежачи завжди був вашим козирем. Ваші успіхи генетично зумовлені чи їх досягнуто все-таки завдяки особистій системі тренувань?

– Переконаний, що тільки систематичні й наполегливі тренування, вольові зусилля ведуть спортсмена до перемоги.

Скажу щиро, кожен має улюблені вправи. Для мене такими є жим штанги лежачи, що я завжди із задоволенням виконую. Однак силове триборство має свою специфіку. Можна мати високі результати у присіданні зі штангою, але погано виконувати станове тягнення, що в підсумку не дасть потрібної кількості балів… Тому триборець мусить бути однаково досконалим у всіх вправах, тільки тоді він може претендувати на чемпіонський титул.

– До речі, чи маєте неофіційні рекорди в інших силових вправах? Можливо, ви зав’язуєте вузлом цвяхи, ламаєте підкови …

– Це не проблема, але насамперед я – спортсмен, тому, на відміну від циркових артистів, більше працюю зі штангою. Серед моїх особистих рекордів, наприклад, жим стокілограмової штанги з-за голови сидячи (8 разів), віджимання на брусах із вагою 100 кілограмів (10 разів). Спробуйте повторити, впевнений, що це буде нелегко…

– Легендарний олімпійський чемпіон штангіст Юрій Власов сказав, що сила, як і розум, може розвиватися безмежно. Як ви до цього ставитеся?

– Якщо мати на увазі силу людського духу, то це, безперечно, так. Сила м’язів, зв’язки, скелет людини мають межу міцності. Наприклад, кістки людини під час лабораторних випробувань витримують вертикальне навантаження в 2000 кілограмів, навряд чи людина зможе вийти за межі можливого. Хоча за останні 30 років істотно покращилися результати в багатьох видах спорту. Зокрема, сьогодні на деяких комерційних змаганнях із пауерліфтингу атлети у суперважких вагових категоріях за три вправи набирають у сумі більш як тонну, ще 20 років тому це вважалося чимось нереальним!

– А наскільки так звана хімія (анаболічні стероїди, допінги) впливає на «результативність» у силових видах спорту?

– Скандали останніх років, дискваліфікація іменитих спортсменів свідчать: із «хімією» намагаються боротися. Потрібно зрозуміти, що лише роки виснажливих тренувань, а не препарати допоможуть зійти на вершину спортивного олімпу. Бажаєте бути чемпіонами – готуйтеся до довгих років тренувань, обмежень, травм та розчарувань.

– Що чекає на пауерліфтинг, та яке майбутнє у Володимира Ухача як спортсмена й тренера?

– Пауерліфтинг за своєю популярністю й потенціалом з часом стане одним з улюблених силових видів спорту й у нашій країні, і в Європі. Можливо, силове триборство стане олімпійським видом спорту.

Щодо мене, то поки я рухаюся, займатимуся силовим триборством. Цього року я брав участь у змаганнях із пауерліфтингу в Кривому Розі без екіпіровки, де серед ветеранів установив 9 європейських рекордів. Питання в тім, чи братиму участь у міжнародних змаганнях. Усе це тримається на голому ентузіазмі (одна поїздка на змагання до Європи коштує в середньому 1500 доларів), тому доведеться зосередитися на тренерській роботі.

– Що порадите хлопцям, які роблять перші кроки в силовому триборстві?

– Скажу щиро, без досвідченого тренера успіху не досягти. Раджу починати з невеликих навантажень. Працюйте за принципом «піраміди», поступово збільшуючи навантаження. Новачкам займатися «залізом» краще три рази на тиждень, скажімо, у понеділок, середу, п’ятницю. Вживайте вітаміни, харчуйтеся та відпочивайте. Тренуйтеся собі на втіху, ставте мету, беріть участь у змаганнях та перемагайте!  

Розмовляв Євген ТИЩУК.
Фото автора.

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №1/2016 №1
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

За бустерну дозу через "Дію" нарахують ще 500 гривень Вчора, 24 січня

У Раді закликали Бундестаг переглянути політику Німеччини стосовно України Вчора, 24 січня

У НАТО не ухвалювали рішень про вивезення свого персоналу з України Вчора, 24 січня

ЄС пригрозив Росії масштабними наслідками за військову агресію проти України Вчора, 24 січня

Поліцейські автофантоми випустять на дороги цього тижня Вчора, 24 січня

Підсумки року "Великого будівництва": хто отримав найбільше підрядів Вчора, 24 січня

Блінкен відкинув ідею введення санкцій проти Росії зараз, бо це підірве стримування 23 січня

Австрія підтримує жорсткі санкції ЄС проти Росії, але не в газовому секторі 23 січня

Канада надасть Україні до 120 млн доларів кредиту на тлі протистояння РФ 21 січня

Канада надасть Україні до 120 млн доларыв кредиту на тлі протистояння РФ 21 січня