Пенсійні хроніки: реформа хоч і пом’якшена, але з ефектом

У 2010-му Франція з боями пішла на підвищення пенсійного віку з 60 до 62 років. Пенсійна система країни мала щорічний дефіцит 15 мільярдів доларів і без вжиття непопулярних заходів ця цифра до 2050 року зросла б майже вдесятеро. Не зважаючи на такі загрозливі тенденції, 70 відсотків французів висловлювалися проти реформи. Але ті ж таки 70 відсотків називали її відповідальним кроком стосовно майбутніх поколінь.

Ситуація в Україні доволі схожа. Більшість громадян (77,1 відсотка – за даними телефонного опитування, проведеного Інститутом Горшеніна з 11 по 13 червня 2011 року) вважає, що країні потрібна пенсійна реформа. Не менша кількість, про що невтомно повторюють не лише опозиціонери, а й представники владної команди, незадоволена підвищенням пенсійного віку й іншими непопулярними нормами. Проте, як і у Франції, головним чинником успішного голосування стала не професійна аргументація та якісна роз’яснювальна робота ініціаторів перетворень, а наявність політичної волі керівництва держави. Нагадаємо, в Програмі соціально-економічних реформ на 2010–2014 роки Президента Віктора Януковича були передбачені не лише підвищення віку виходу на пенсію для жінок, а й інші заходи для покращення адміністрування та стабілізації солідарної пенсійної системи (звільнення її від виплат дострокових і пільгових пенсій, стимулювання пізнішого виходу на пенсію, обмеження максимальних пенсій тощо).

Хай там як, але навіть у найстійкіших прихильників пенсійної реформи, не кажучи вже про пересічних громадян, її доопрацьований варіант викликає двозначні відчуття. З одного боку, правильно, що Міністерство соціальної політики на чолі з віце-прем’єр-міністром Сергієм Тігіпком не спасувало перед шаленою критикою й тиском і залишило в тексті всі принципові норми для збалансування бюджету Пенсійного фонду. А з другого – за ті кілька місяців, які мало профільне відомство на доопрацювання реформи, можна було зробити набагато більше. Натомість обрали відносно легкий шлях – лише відкоригувати окремі положення (в політичних колах відомі як «11 принципових новацій») законопроекту № 7455. Такий висновок зробили і Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, і Головне науково-експертне управління Верховної Ради.

Неврахованими залишилися більшість рекомендацій парламентських слухань «Стан проведення пенсійної реформи та шляхи її вдосконалення», ухвалених Верховною Радою 5 квітня 2011 року (тоді зелені кнопки «за» натиснули 300 народних депутатів і не було жодного, хто проголосував «проти»). Так, поза увагою авторів доопрацьованого варіанта реформи виявилися зауваження парламентаріїв і профільного комітету про те, що:

 реформа не спрямована на створення ефективної та дієвішої системи адміністративного управління в пенсійному забезпеченні;

не усунуто диспропорції в розмірах призначених у різні роки пенсій, зумовлені наявними механізмами обчислення пенсій, а також збереженням для окремих категорій громадян спеціальних пенсійних програм, якими встановлено умови, відмінні від загальних;

не розмежовано джерел фінансування різних пенсійних виплат (Пенсійний фонд за рахунок страхових коштів продовжує виплачувати адресну доплату до пенсій, розмір яких нижче прожиткового мінімуму, пенсії за вислугу років);

зберігаються невиправдані преференції зі сплати страхових внесків, а також низький рівень контролю за станом їхньої сплати тощо.

У відповідь Сергій Тігіпко вже обнадійливо заявив, що пенсійна реформа – лише перший крок до серйозних змін у соціальному забезпеченні. Далі на черзі – створення механізму «осучаснення» пенсій. «Ми наполягатимемо на тому, щоб майже 10 мільйонам українців серйозно підвищили пенсії. Відповідні розрахунки вже є», – заінтригував віце-прем’єр, міністр соціальної політики. Крім того, пріоритетними назвав проведення заходів із легалізації заробітних плат і вдосконалення законодавства щодо другого рівня пенсійної системи – обов’язкового накопичувального пенсійного страхування. Частина законопроектів з’явиться в сесійній залі вже на початку наступної сесії.

Серед інших новацій – запланований перехід до єдиної формули призначення пенсій. Щоправда, станеться це лише після реформи заробітної плати для тих категорій, котрим пенсії нараховують за окремими формулами.

Окремо варто сказати про комунікаційну складову реформи, яка, щонайменше, залишала бажати кращого. Серед недоліків виокремимо, передусім, відсутність чіткого плану інформаційної підтримки урядового законопроекту. У ньому фахівці Міністерства соціальної політики й Пенсійного фонду повинні були чітко відповісти на такі головні запитання: чия підтримка є найважливішою для успіху реформи? які інформаційні повідомлення переконають людей підтримати реформу? які канали комунікації будуть оптимальними для сприйняття, а також оцінюватимуться людьми як такі, що заслуговують на довіру? як здійснюватиметься моніторинг та аналіз проведеної комунікації тощо?

Не секрет, що комунікація, зосереджена на потребах, відчуттях, мотиваціях цільової аудиторії, завжди має більші шанси на успіх, ніж та, котра акцентує увагу головним чином на завданнях і цілях ініціатора реформи. Натомість у населення сформувалося стійке враження – реформа потрібна, найперше, щоб догодити МВФ, а ось у чому полягатиме ефект для пересічного пенсіонера, так і залишилося загадкою.

Узагалі інформацію про позитиви від проведення реформи доводилося виловлювати «по крупинках» із безлічі різноманітних джерел. Іноді здавалося, що на такі дані взагалі накладено гриф «таємно». Інформацію про соціально-економічний ефект від ухвалення реформи Сергій Тігіпко вперше озвучив журналістам лише після прийняття законопроекту № 7455 у першому читанні 16 червня. Так, 2012 року економія коштів становитиме 2,5 мільярда гривень, 2013-го – 6 мільярдів, 2016-го – 9 мільярдів, 2022-го – близько 30 мільярдів гривень. Цікаво, чому такого показового прогнозу вчасно не підготували й не оприлюднили фахівці Нацбанку, Міністерства фінансів і Мінекономіки?

Наступне запитання: що ж буде, якщо нічого не змінювати? Дефіцит Пенсійного фонду зростатиме, почнуться затримки з виплатами, що остаточно розбалансує солідарну пенсійну систему. У зв’язку з цим, пояснювалося на сайті Міністерства соцполітики, є три шляхи розв’язання проблеми: або збільшувати дотації з державного бюджету, або зменшувати розмір пенсії, або просити громадян працювати довше. У підсумку обрали третій варіант.

«Без проведення пенсійної реформи та ліквідації дефіциту бюджету НАК «Нафтогаз України» українську державу чекає шлях Греції», – додав аргументів очільник міністерства соцполітики. «Всі уряди хотіли бути добрими, підвищували соціальні виплати, збільшували бюрократичний апарат, заробітну плату без урахування того, яким чином працює економіка», – пояснив Сергій Тігіпко особливості «політичної кухні» журналістам. Також зазначив, що при підготовці української пенсійної реформи використано досвід Литви, Болгарії та Естонії, котрі в результаті аналогічних законодавчих змін змогли збільшити пенсії. Так, нині в Литві середній розмір пенсії – 235 євро, Болгарії – 135, Естонії – 305 євро, Україні – 100 євро.

Не зайвим було б також постійно нагадувати громадянам про нерадісні демографічні прогнози. Наприклад, за даними рейтингового агентства Standard&Poor’s, починаючи з 2020 року в усьому світі очікується акселерація видатків, пов’язаних із глобальним процесом старіння населення. Так, 2050-го кількість населення України зменшиться з нинішніх 45,4 мільйона до 35 мільйонів, Росії – зі 140,4 до 116,1, Польщі з 38,1 до 33,3, Румунії – з 21,3 до 18,1 мільйона. У тому ж таки 2050-му відсоток людей віком понад 65 років від загальної кількості населення становитиме: в Україні – 24,9 відсотка (нині – 15,5), Росії – 23,6 (нині – 13), Польщі – 31,8 (13,6), Румунії – 30,9 (14,7), Японії – 37,7 (22,5), Франції – 25,8 (16,8), Туреччині – 18,6 відсотка (нині – 6,1). Станом на 1 травня 2011 року в Україні 14 мільйонів платників страхових внесків і 13,77 мільйона пенсіонерів. «Ми максимально пом’якшили всі можливі норми для людей, зберігаючи економічний ефект для солідарної пенсійної системи», – підсумував Сергій Тігіпко.

Автор: Олексій СИЩУК