№13, липень 2011
Виставка «Місто в рамі: столиця, яка зникає» чарує ностальгійністю. Картини, експоновані в галереї «КалитаАртКлуб», створені в різні роки поствоєнного часового відрізку: від 1940-х аж до наших днів.
Любов тим і цікава, що в кожного проявляється по-різному. Утім, любов до міста в не схожих між собою художників однаково трепетна.
Тож у цій єдності на полотнах гармонійно співіснують червоносмуговий трамвайчик 40-річної давнини (О. Ходченко. «На околиці». 1997), африканські пристрасті Олени Придувалової («Після дощу». 2005), статуї-мутанти на будинку «Метробуду» (О. Аполлонов. «Київський будинок». 2011), золотава крихітна кав’ярня О. Кравченко (2009), пастельний «Парк імені Т. Г. Шевченка» В. Зарецького (1950-ті), оливково-теплий «Печерськ» Ю. Хіміча (1970-ті), розмиті спекою дахи й балкони П. Фішеля («Березняківські пагоди». 1998), викупані в сонці каштани О. Вовкa («Каштанова алея», 1970-ті), буяння кольору (В. Колесник. «Боричів тік». 2011), театралізована туга Л. Рапопорт у «Подільському мотиві» (1994) та абрикосова святковість Б. Рапопорта («Березень. Поділ». 1969). Навдивовижу нетрагічний вигляд має пролетарський район із його фалічними трубами (Г. Сокирянський. «Київська ТЕЦ». 1947) – на відміну від акварельних руїн провідного вишу (Г. Сокирянський. «Київський університет». 1946).
На лаконічній виставковій території є місце дворику у вуалі з гілля та снігу (О. Кравченко. «Київське подвір’я». 2010), пунктирним вікнам, які дивляться у воду (А. Толстоухін. «Вечірній Київ». 2008), жовтогарячим пухнастим схилам (З. Волковинська. «Київ». 1952), експресивному «Базару» Я. Левича (2010), пурпуровому «Осінньому вечору» Г. Григор’євої (1978) і задумливому «Вечору на Подолі» Валентини Сафіної (2011)…
Ті, хто творив полотна 60, навіть 20 років тому, й у жахливих снах не уявляли, як за нинішньої доби розгульного варварства красень-Київ потерпатиме від нашестя хмарочосів, нищення історичних пам’яток. Знаменно: галерея розташована неподалік від місця, де Ольга Богомолець протягом шести років боролася із зазіханням на історичний парк, пов’язаний з ім’ям її уславленого прадіда (там збиралися розгорнути чергову монструозну новобудову).
…Подивившись роботи, стаємо на крок ближче до того, щоб після виставки «Столиця, яка зникає» ніколи не з’явилася виставка «Столиця, якої немає».
Автор: Ольга КРАСОВСЬКА
Архів журналу Віче
![]() |
№7 |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Вивезення будівельного сміття. Що потрібно знати
Ексдержсекретар Трампа розповів, яким може бути його "мирний план" для України
Сікорський про дозвіл Україні бити вглиб РФ: Крапля камінь точить
Як знайти надійний пункт прийому алюмінію в Києві?
Почему опытные туристы выбирают Lowa
Порівняння вісків для виготовлення свічок
Президент Словаччини погрожує Україні через припинення транзиту роснафти
Чехія готує нову ініціативу з постачання Україні снарядів на 2025 рік
Штаб Трампа подав скаргу на Гарріс через передачу грошей із фонду Байдена
Польський міністр назвав вирішення історичних суперечок щодо Волині умовою вступу України до ЄС