№10, травень 2011
Демографічна сфера завжди є об’єктом пильної уваги політиків та громадськості у будь-якій державі, адже населення та рівень його розвитку – це визначальна ознака суспільства, основа могутності країни.
Сьогодні можна казати, що українська нація поступово втрачає своє майбутнє. Україна тривалий час переживає глибоку демографічну кризу, ознаками якої є переважання смертності над народжуваністю, скорочення тривалості життя (особливо чоловіків) порівняно з більшістю розвинених країн світу, висока захворюваність населення, до того ж у всіх вікових групах. Водночас зростає відсоток безпліддя і в жінок, і в чоловіків, залишаються високими показники смертності немовлят. Усе це призводить до неухильного скорочення населення України.
Серед основних демографічних показників – рівень народжуваності, який зумовлює відтворення людської популяції. Тому розв’язання проблеми його зниження є нагальним для всіх держав світу, демографічна політика котрих у цій сфері має ґрунтуватися на виважених наукових висновках.
Методологічну основу роботи становить сукупність принципів, загальнонаукових і спеціально-галузевих методів пізнання дійсності. У дослідженні використано метод аналізу та синтезу, а також методи системного аналізу та соціологічного дослідження.
Аналіз демографічної кризи як науково-практичної проблеми здійснювався багатьма відомими російськими та українськими вченими, зокрема, О. Бугуцьким, Ю. Красновим, Г. Крючковим, В. Стешенком, Я. Волинцем, Е. Лібановою, Ф. Іллюком, В. Ждановим, Н. Дубницькою, Т. П’ятницькою, В. Юнаком, Л. Щербиною, Е. Білецьким та іншими. Однак новітня течія «чайлд-фрі» ще мало вивчена і потребує досконалого наукового дослідження.
Несприятлива демографічна ситуація в Україні і насамперед різке зменшення народжуваності пов’язані із загостренням проблем функціонування сімей як осередків відтворення населення, зниженням їхнього демографічного потенціалу. На народжуваність впливає багато так званих непрямих детермінант: соціальні, економічні, культурні й екологічні чинники. На її динаміку впливають також інші чинники. Найбільше значення серед них в Україні мають соціально-економічні, дія яких на дітородну активність опосередковується світоглядними й аксіологічними феноменами (нормами, традиціями тощо). Найнегативнішою демографічною тенденцією у країні в період суспільно-економічних трансформацій стала відсутність економічного забезпечення відтворення населення.
Протягом тривалого часу зменшення народжуваності в Україні характеризується як критичне. Її рівень забезпечує лише половину необхідного для простого відтворення населення, тобто для заміни покоління батьків тією ж чисельністю покоління дітей. Україна перетнула межу зниження народжуваності, за якою відбувається необоротна руйнація демографічного потенціалу, що призвело до втрати нею сприятливих перспектив із відновлення 50-мільйонної чисельності населення. Таке зниження до рівня, що не забезпечує навіть простого відтворення покоління батьків, сталося протягом повоєнного часу в усіх країнах Європи.
Причиною зменшення дітонародження треба вважати не лише соціально-економічні чинники, а й появу нової, досить популярної ідеології «чайлд-фрі» – суспільства, вільного від дітей. Соціологи констатують, що ця хвиля докотилася й до України.
Прибічники ідеології »«чайлд-фрі» не вважають себе ні «аномалією», ні «відхиленням», а лише закономірною частиною сучасного суспільства. Підвищений інтерес до «чайлд-фрі» багато в чому спровокований серйозними суспільними змінами, які вже спостерігаються в Україні.
Термін «чайлд-фрі» (від англ. childfree – вільний від дітей) виник на противагу слову «childless» – бездітний, що означає людину, яка з певних причин не може, але бажає мати дітей. Історія появи слова до кінця не відома. Можливо, воно з’явилося в 1970-х роках у США за існування там Національної організації для небатьків. За інформацією електронних ресурсів, присвячених «чайлд-фрі», популярності слово набуло в 1990-х роках, коли у штаті Каліфорнія шкільна вчителька Леслі Лафайєт створила громадську мережу ChildFree Network (CFN), що вже невдовзі налічувала 33 відділення
з 5 тисячами учасниками по всій країні. Значно пізніше, 2004-го, спільнота «чайлд-фрі» з’являється в Росії, створивши у всесвітньому «Живому журналі» сторінку своєї мережевої спільноти, таке собі віртуальне суспільство «чайлд-фрі».
В англійській мові слово «childfree» стало частиною буденної мови, в якій його часто скорочують до абревіатури CF. За відсутності належного відповідника в російській мові, що означав би людей, які свідомо відмовилися від дітонародження, було запозичено англомовний термін. Утім, водночас із ним використовують словосполучення «добровільно бездітні» або «свідомо бездітні».
Люди, які свідомо відмовилися від народження дітей, були завжди. З розвитком суспільства їх кількість збільшилася, тому що розширення прав людини і, зокрема, прав жінок дало можливість відмовитися від моделі сім’ї, в якій функція дружини зводилася до народження й виховання дітей, хатньої роботи, що традиційно склалася. Крім того, робити такий вибір дала змогу поява і широке використання протизаплідних засобів.
Однак тут не йдеться про людей, які відкладають народження дітей на пізніший термін або не мають твердої позиції з цього питання. Це свідоме небажання будь-коли мати дітей. Добровільна бездітність може ґрунтуватися лише на особистому переконанні. Ця обставина відтворює принципове небажання народжувати й виховувати дітей тих, хто має таку можливість. Такі особи заявляють, що понад усе цінують свободу, і наполягають на тому, що й без дітей можна прожити щасливе, гармонійне, насичене подіями життя. До речі, прибічники «чайлд-фрі» необов’язково є байдужими до дітей, але свідомо відмовляються мати власних. Нагадаємо, що до цієї категорії не належать бездітні особи, для яких діти є бажаними, але з різних причин вони не можуть їх народити.
Отже, мотивація «чайлд-фрі» є, зокрема, такою [1].
Комфорт і можливість розвитку:
· бажання мати більше вільного часу для дозвілля, хобі, друзів, роботи за сумісництвом;
· бажання зменшити фінансову відповідальність;
· страх перед тим, що батьківство як необоротний крок може їм не сподобатися;
· спонтанність (здатність змінювати роботу й місце проживання за короткий термін);
· бажання зберегти рівень емоційної і фізичної близькості з партнером, що є несумісним із появою дитини;
· небажання перебудовувати оселю відповідно до потреб дитини й норм безпеки;
· усвідомлення того, що народження дитини зашкодить кар’єрному зростанню;
· небажання втрачати час, сили й свободу.
Відсутність потреби в дітях:
· відсутність біологічного потягу до батьківства;
· презирство до маленьких дітей;
· загальна неприязнь до дитячої поведінки;
· острах і відраза до фізичних умов вагітності, досвіду пологів і післяродового періоду (наприклад, через втрату зовнішньої привабливості);
· спогади про травмоване або бідне дитинство;
· спогади про образи або відсутність опіки з боку батьків.
Безпека батьків і дитини:
· медичні передумови для важкої вагітності (наприклад, цукровий діабет, онкологічна група ризику) або народження хворого (наприклад, депресія в декількох поколіннях);
· відсутність або недоступність якісних дитячих закладів.
Віра, що приносити людей у цей світ аморально:
· неможливість запитати згоди в майбутніх дітей;
· світ повен страждань, і не можна гарантувати, що ця людина проживе гарне життя;
· кожний народжений має померти;
· перенаселеність, екологічні проблеми;
· нездатність бути відповідальним і терплячим батьком/матір’ю.
Підґрунтям усього цього, як бачимо, є егоїзм і страх перед відповідальністю.
На жаль, ця ідеологія безперешкодно поширюється в європейських країнах. Ситуація в наших сусідів-росіян із кількістю «антибатьків» невтішна: за даними тамтешніх соціологів, кожна десята бездітна пара в Росії відмовляється від дітей не тому, що безплідна, а тому, що сама так вирішила. Аналіз свідчить, що в російському співтоваристві «чайлд-фрі» серед зареєстрованих є чимало українців, переважно жінки. Полічити українських »«чайлд-фрі» не береться ніхто. Адже вони не влаштовують вуличних акцій, не об’єднуються в спілки і не заявляють відкрито про свою позицію. Про наявність цього руху в Україні опосередковано можуть свідчити результати соціально-демографічного дослідження «Шлюб, сім’я і дітородні орієнтації населення в Україні», проведеного у квітні 2008-го. Так, згідно з результатами опитування, 1,2 відсотка респондентів вважають, що ідеальною є сім’я без дітей. Проте більшість із них головною перешкодою для народження дитини все-таки вказали матеріальні труднощі, і лише незначна частина – «бажання зосередитися на власних інтересах» і «бажання мати більше вільного часу». Втім, якщо звернутися до аналогічного дослідження, проведеного в 1969 році відділом демографії НДІ Центрального статистичного управління СРСР під керівництвом Л. Дарського для всіх союзних республік, у тому числі й Української РСР, то з’ясовується, що і 40 років тому в Україні були такі, хто відкрито висловлювався про ідеальну сім’ю як сім’ю без жодної дитини.
Кандидат психологічних наук Світлана Гуцол не вважає, що в небажанні мати дитину матеріальні проблеми є вирішальними, адже нині навіть у найрозвиненіших країнах світу спостерігається зниження народжуваності, хоча там рівень матеріального добробуту в сім’ях істотно вищий. За результатами дослідження Національного центру статистики охорони здоров’я США частина американських жінок дітородного віку, які визначають себе як «добровільно бездітні», швидко збільшується: в 1982 р. – 2,4% , в 1990 р. – 4,3%, в 1995 р. – 6,6% [1].
Між американськими й російськими (а з ними й українськими і навіть деякими білоруськими) «чайлд-фрі» є одна істотна відмінність: вітчизняні «добровільно бездітні» категорично і не раз заявляли, що вони не рух, не організація, не політичний проект. У них немає жодного бажання брати участь у вуличних акціях, розклеювати або малювати на парканах свою агітацію й символіку, якої вони теж не мають. І головна причина існування співтовариства наших «свідомо бездітних» така: у середовищі (нехай і віртуальному) однодумців вони можуть обмінюватися практичними порадами (наприклад, про методи надійної контрацепції), але головне – вільно нарікати на постійну дискримінацію і психологічний тиск суспільства.
Крім того, спостереження засвідчили, що «чайлд-фрі»-пари є освіченішими, реалізували себе як професіонали й керівники, переважно живуть у містах, менш релігійні та майже не схильні до дотримання традиційних гендерних ролей і звичаїв [2]. Девід Фут з Університету в Торонто дійшов висновку, що рівень освіти жінки більшою мірою зумовлює фертильність (репродуктивну здатність): що вищий рівень освіти, то менша вірогідність мати дітей [1]. Багато дослідників зазначали, що представникам «чайлд-фрі» більшою мірою властивий егоїзм та індивідуалізм [2]. Під час статистичних досліджень з’ясовано такі найпоширеніші причини бути «чайлд-фрі»: небажання жертвувати особистим простором і часом заради дитини, відсутність переконливої причини мати дітей, відраза до дітей, задоволеність наявністю домашніх тварин і спостереженням за дітьми родичів або друзів.
Отже, як бачимо, в усьому світі спостерігається криза інституту сім’ї, яка не завжди залежить від рівня розвитку економіки. Це вже переважно психологічна проблема. Психологи запевняють, що ідеологія «чайлд-фрі» насправді має глибші мотиви і не обмежується лише егоїзмом, як може здаватися «нормальним» членам суспільства. Як правило, рішення не мати дітей формується внаслідок якоїсь психологічної травми, завданої особі в дитинстві чи зрілому віці, або через фізіологічну проблему. Величезний відсоток серед «чайлд-фрі» – це жінки, які насправді не можуть мати дітей з певних фізіологічних причин. В Україні, на жаль, таких дуже багато. У цих жінок спрацьовує захисний механізм: вони не хочуть визнавати справжні чинники й починають казати, що діти їм узагалі не потрібні. І якщо такі жінки потрапляють у товариство, де поділяють схожі ідеї, для них це стає неабиякою підтримкою: з’являється «грандіозна» ідея про те, як добре жити без дітей». На щастя, Україні ще далеко до рівня популярності «чайлд-фрі» у західних країнах. Там прибічники «бездітного» існування вже давно перетворилися на потужну опозиційну силу і вимагають дотримання своїх прав. А уряди різних країн тим часом збільшують розмір матеріального утримання для матерів, щоб ті не приєднувалися до «чайлд-фрі».
Ця, поки що новітня для нашої держави, ідея може набувати популярності, якщо й надалі спостерігатиметься послаблення родинних цінностей у нашому суспільстві, а престиж жінки як матері залишатиметься низьким. Зважаючи на схильність українських людей до наслідування західних новацій, кількість свідомо бездітних постійно зростатиме, що може вплинути на нову хвилю зменшення народжуваності.
Джерела
1. Форум childfree (child free). Украина «чайлд-фри». – http:// childfree.com.ua/childfree/
2. Форум русскоговорящих «чайлд-фри». – http://www.ladyboss.com.ua/family/childfree/
Автор: Антон ШАПОВАЛ
Архів журналу Віче
№10 | |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
У Польщі вітають крок України в бік відновлення ексгумацій жертв Волинської трагедії
Сибіга і Сікорський не мали у Варшаві офіційної зустрічі, але перетнулись на "дружню розмову"
У Франції відхилили ініціативу ультралівих щодо імпічменту Макрону
Суд ЄС підтвердив законність заборони на юридичні послуги для російських компаній
Ідеї де і як організувати тимбілдинг у Києві
Регистрация оффшорных компаний: ключевые моменты
Новий прем’єр Франції у програмній промові пообіцяв підтримку Україні
Парламент Румунії схвалив створення навчального центру для підготовки українських морпіхів