№7, квітень 2011
Коли спостерігаю, як Василь Іванович Гурін з’являється на галасливому вернісажі або на локальній персональній виставці когось із численних учнів, чи просто входить у свої невеликі володіння кафедри живопису та композиції, яку він незмінно очолює в художній академії багато років, сповнююся радісно-святковим передчуттям… Зараз розпочнеться шиковий бенкет дотепів – гострих, вибухово розумних, несподівано точних і правдивих. Вальяжний, розкутий, його дивовижні очі, здається, увібрали й увесь сум землі, й усю її радість. І ось під цим фантастичним поглядом усі почнуть посміхатися. Обличчя засвітяться приязню й очікуванням чогось справжнього, що не виміряєш жодним еквівалентом. Неодмінно стане тепло та людяно якійсь стражденній душі. У когось з’явиться відчуття крилатості. А хтось і не помітить, як льодяна кулька розтане в руці. І всі слухатимуть його слова.
Автор: Людмила БАРАНЕВИЧ
Архів журналу Віче
№3 | |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші
1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня
Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики
Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі
Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном
Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України
Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави
Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд
Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради
Вибір майстер-класів у Києві