Місце і роль юридичної риторики в реалізації демократичного принципу змагальності сторін у судовому процесі

Конституція України (ст. 3) головним обов’язком держави визначила «забезпечення прав і свобод людини» [1]. Однією із засад нею було закріплено змагальність, яка покликана регулювати діяльність суду та органів досудового слідства. Концепція розвитку правосуддя в Україні на 2005–2015 роки також проголосила такі пріоритети: судова процедура повинна бути заснована на засадах законності, рівності учасників процесу перед законом і судом, диспозитивності та змагальності.

Саме такі принципи і їхня реалізація цілком відповідають Конституції України, європейським стандартам процесуальної діяльності, закріпленим у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.) [2]. Згадані акти національного та європейського права, а також міжнародні та європейські правові стандарти захисту прав людини вимагають відповідного реформування правових інститутів кримінального процесу, цивільного та адміністративного процесу, господарського процесу, основних засад здійснення судочинства в Україні.  Особливо важливою є оптимізація реалізації на практиці принципу змагальності сторін як на досудових, так і судових стадіях.

Отже, змагальність сторін як необхідна умова цивілізації судового процесу є однією з основних конституційних засад судочинства. Так, М. Маркуш у наукових працях відзначає, що саме запровадження Основним Законом України принципу змагальності потягло за собою  кардинальні зміни, наприклад, у формі кримінального судочинства України, і принципово новий підхід до регулювання кримінально-процесуальних відносин між державними органами, що здійснюють кримінальне переслідування, та особою, яка притягається до кримінальної відповідальності, потерпілим та іншими суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності [6].  А це означає, що в умовах змагальності істотно посилюються значення судової риторики в судовому процесі та кваліфікаційні вимоги до промов і юридичного лексичного апарату, яким мають користуватися професійні учасники  судового процесу.

Як слушно зазначає О. Загурський, судова  реформа в Україні потребує вдосконалення діяльності не лише суду, а й таких учасників змагального судового процесу,  як  державний обвинувач і захисник [3]. Наприклад, для успішного здійснення правосуддя в кримінальному судочинстві потрібні сильне обвинувачення та не менш сильний захист. Тільки за таких умов у повному обсязі реалізуються можливості, закладені у змагальному процесі, яким є будь-який судовий процес в  Україні.

Найрельєфніше принцип змагальності проявляється в судовому процесі, зокрема під час судових дебатів.

З огляду на важливість застосування принципу змагальності, який забезпечує рівність сторін, а отже, й демократизм під час здійснення судочинства,  у законодавстві, що регламентує судовий процес у цивільній, господарській, адміністративній та кримінальній сферах, має бути чітко визначено основні засади діяльності потенційних професійних учасників судового процесу (судді, прокурора, адвоката (захисника-юриста) та вимоги щодо їхнього високого морального рівня. Процесуальне законодавство України має бути побудоване так, щоб у частині реалізації і досягнення застосування принципу змагальності воно  повною мірою відповідало вимогам Конституції України, а також міжнародним і європейським правовим стандартам.

Існування суду присяжних неабияк посилює потребу забезпечення реалізації змагальності сторін через забезпечення  мовної майстерності таких професійних судових ораторів, як прокурор та адвокат (захисник-юрист). Адже саме від того, наскільки  чітко і логічно будуватиме свою промову як прокурор, так і адвокат, наприклад, у кримінальному процесі,  особливо під час судових дебатів щодо ступеня вини підсудного, значною мірою залежатиме думка присяжних, а отже, й остаточне рішення суду.

   І не можна не погодитись із О. Загурським, який, дослідивши практику виступів у судових дебатах прокурорів і захисників, зробив висновок про наявність серйозних недоліків у їхніх промовах, що негативно позначається на ефективності судового процесу. Причину цього вчений вбачає у відсутності науково обґрунтованих рекомендацій, розроблених на основі узагальнення практики застосування норм, що регулюють зміст і структуру судової промови, а також сучасних досягнень кримінально-процесуальної науки й судової риторики [3].

Цілком слушно М. Маркуш констатує, що, незважаючи на велику кількість наукових досліджень з питань застосування принципу змагальності в судовому процесі, невирішеною залишилася проблема визначення нормативного змісту принципу змагальності та його ролі, як однієї із засад організації кримінально-процесуальної діяльності на різних стадіях процесу. Вбачається, що зазначене можна віднести й до розуміння змісту  та визначення місця і ролі принципу змагальності в інших видах судочинства: цивільного, адміністративного та господарського [6].

Слід погодитися із вченою в тому, що є потреба вивчення питання дії принципу змагальності на стадії досудового слідства, а також встановлення  процесуального статусу захисника, слідчого судді та введення цієї процесуальної фігури у вітчизняний кримінальний процес, плюс –  розширення прав потерпілого на різних стадіях процесу. До цього треба додати, що при визначенні статусу згаданих учасників судового процесу мають бути встановлені вимоги щодо судової риторики взагалі, а також до риторики зазначених суб’єктів прав, риторики підсудного. Для реалізації останнього необхідно, щоб кожний громадянин володів основами юридичної риторики для можливості самозахисту в різних інстанціях, зокрема самозахисту в суді. М. Маркуш також має рацію, зазначаючи, що чинний КПК України нечітко розкриває поняття змагальності, в багатьох принципових концептуальних питаннях не відповідає приписам Конституції України та європейським стандартам [6].

Досліджуючи особливості розвитку національного процесуального законодавства  щодо застосування принципу змагальності на різних стадіях процесу на базі європейських стандартів і Конституції України, вона обґрунтовано робить висновок про необхідність реалізації цього принципу на стадії досудового провадження, зокрема досудового слідства, під час судових засідань, зокрема при проведенні судових дебатів, а також на контрольних стадіях процесу, щоб реально забезпечити рівноправність сторін.

Розширюючи зміст та структуру принципу змагальності, М. Маркуш пропонує три нові елементи структури цього принципу в кримінальному судочинстві: доступ до правосуддя, свобода оскарження до суду та процесуальна рівноправність суб’єктів, що здійснюють обвинувачення і захист [6]. Убачається, що ці елементи цілком можна поширити й на інші види процесу, надаючи їм дещо більш узагальнений вигляд, а саме: рівність доступу до правосуддя; свобода й рівні умови оскарження; процесуальна рівноправність усіх офіційних учасників судового процесу.

Зважаючи на те, що аналогічних уточнень потребує і цивільно-процесуальне, адміністративно-процесуальне та господарсько-процесуальне законодавство, пропонуємо внести відповідні зміни та доповнення до згаданого законодавства з метою приведення його норм  у відповідність до Конституції України, а також міжнародно-правових та європейських норм і правових стандартів. Гадаємо, що для запобігання порушенням  застосування принципу змагальності всі судові засідання  мають обов’язково проводитися за участю сторін і за дотримання правил судової риторики. Останнє означає, що ці питання мають бути чітко регламентовані в чинному законодавстві, а  проведення судових засідань у разі відсутності  повноважних представників будь-якої сторони – заборонено.

Вважаємо, що необхідно розробити проект закону України «Про юридичну риторику» і в розділі, присвяченому проблемам судової риторики, запровадити правові механізми, які забезпечували б неухильне дотримання професійними учасниками судового процесу демократичного принципу змагальності сторін та його правил. Так, у законопроекті треба передбачити відповідність риторичних виступів професійних учасників судового процесу нормам закону; встановлено вимогу  щодо структури  і спрощеності композиції обвинувальної і захисної промов прокурора й адвоката. Для оптимізації положень такого законопроекту  має бути максимально враховано юридичну практику розвинених європейських країн у частині застосування принципу змагальності  сторін у судовому процесі  через практику застосування судової риторики  в цих країнах. У проекті слід передбачити інститут підготовки професійних судових риторів до змагального  судового процесу, до реалізації ними принципу змагальності в судових  дебатах тощо. 

Конче важливим є запровадження загальнонаукових методів, синтезованих із існуючих теоретичних розробок, із джерел європейського права та узагальнених із законодавчої практики європейських країн, застосування юридичної, зокрема судової  риторики, в контексті реалізації принципу змагальності сторін у судах різних інстанцій.

У проекті слід окреслити різними розділами правила побудови судової промови професійного учасника судового процесу та вимоги до її змісту при  розгляді справ у судах  першої інстанції в контексті  реалізації принципу змагальності диференційовано у: кримінальному, цивільному, адміністративному або господарському  судочинстві.

Окрім того, мають бути визначені «риторичні» правила реалізації принципу змагальності сторін прокурором та адвокатом (захисником-юристом) при проведенні судового слідства, підготовці до судових дебатів як стадій судового розгляду у кримінальному судочинстві України.

Важливим є встановлення вимог до судової риторики професійних учасників судового процесу  при реалізації принципу змагальності сторін у суді апеляційної та касаційної інстанцій.

Доцільно визначити особливості здійснення риторичного судового дискурсу в контексті змагальності сторін при проведенні судових дебатів у суді присяжних.  Для цього необхідно вивчити відповідні правові моделі, що діють у законодавстві європейських країн та запропоновані в наукових працях вітчизняних і зарубіжних учених, і виробити оптимальну модель для застосування в національній правовій системі. 

У майбутньому законі має  бути визначено дефініції понять «судова риторика» та  «судова промова», «промова професійного учасника судового процесу».

Необхідно встановити також обов’язкові критерії формування судової промови кожним із професійних учасників  судового процесу з урахуванням вимог до її  структури.  Треба вказати на особливості побудови і проголошення судової промови в умовах змагальності сторін у кримінальному судочинстві, цивільному судочинстві, господарському або адміністративному судочинстві. При цьому під час розробки концепції діяльності відповідного національного правового інституту слід провести порівняльне дослідження функціонування аналогічних інститутів в умовах англосаксонської і континентальної правових систем, а також у генезі  національного судочинства. Пропонуємо включити до законопроекту також типові структури обвинувальної промови прокурора та захисної промови адвоката (захисника-юриста) в суді апеляційної та касаційної інстанцій.

Є потреба, на нашу думку, крім зазначеного законопроекту, розробити та прийняти проект закону України «Про змагальність у судовому процесі». У цьому нормативно-правовому акті мають бути запропоновані дефініції понять «змагальність сторін у судовому процесі», «змагальність сторін у кримінальному судочинстві», «змагальність сторін у цивільному судочинстві», «змагальність сторін в адміністративному судочинстві», «змагальність сторін у господарському судочинстві». Крім того, в понятійно-термінологічному апараті такого законопроекту  мають бути протлумачені поняття  «судова риторика в умовах змагальності сторін», «судова риторика в умовах змагальності сторін у кримінальному судочинстві»,  «судова риторика в умовах змагальності сторін у цивільному судочинстві», «судова риторика в умовах змагальності сторін в адміністративному судочинстві»,  «судова риторика в умовах змагальності сторін у господарському судочинстві».

Джерела

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950). // Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97.

3. Загурський О. Судові дебати в кримінальному процесі: правові та психологічні проблеми: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2003. – 17 с.

4. Мамницький В. Принцип змагальності в цивільному судочинстві: Автореф. канд. дис. – Харків, 1995.

5. Давид Р. Основные правовые системы современности. – М., 1988.

6. Маркуш М. Принцип змагальності в кримінальному процесі України: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2006.

7. Матиевский М. Состязательная форма советского гражданского процесса // Советская юстиция. – 1984. – № 21.

Автор: Ольга ОЛІЙНИК