«Найстрашніше – це інерція мислення і дій»,

– вважає Луцький міський голова
Богдан ШИБА

Готуючись стати міським головою Луцька, Богдан Шиба з власної ініціативи залишив престижну посаду першого заступника голови Волинської облдержадміністрації. Потім у розпал виборчих перегонів пережив кілька судових засідань, обстоюючи своє право бути кандидатом на посаду міського голови, а згодом, після їх завершення, – доводив Феміді та опонентам законність волевиявлення лучан, які віддали йому перевагу серед інших тринадцятьох претендентів. Тепер докладає зусиль, аби виправдати їхнє довір'я.
Народився в 1962 році в селі Яструбовичі Радехівського району Львівської області в сім'ї педагогів. Маючи в атестаті про середню освіту лише відмінні оцінки, золотої медалі так і не отримав. Адміністраторам від освіти не сподобався патріотизм його випускного твору. Після закінчення архітектурного факультету Львівського сільгоспінституту за направленням їде в Любешівський район Волинської області, де працює в районній архітектурі. У 1985 році отримує призначений на посаду архітектора Турійського району.
Після здобуття Україною незалежності працює заворгом райадміністрації. У 1994 році, отримавши переважну більшість голосів виборців району, стає головою Турійської райради. З 1996-го по 2002 рік очолює райдержадміністрацію. Потрапивши в немилість до тодішніх керівників області, змушений був рік працювати радником голови Турійської селищної ради. З 2003-го по 2005-й працює в обласному виборчому штабі Віктора Ющенка, а з лютого 2005-го по березень 2006-го – першим заступником голови Волинської облдержадміністрації.

– Мене часто запитають, чому в Луцьку є безліч проблем, які не розв'язуються протягом багатьох років, чому люди перестають вірити обіцянкам міської влади, скептично ставляться до деяких прийнятих нею рішень. Вважаю найстрашнішим у цій справі посадову інерцію в органах місцевого самоврядування. Мабуть, саме тому в більшості обласних центрів і в столиці люди обрали нових міських голів. Громада набагато розумніша за владу, яка хоче нею управляти. Люди зрозуміли, що потрібні зміни. Вони хочуть самі впливати на владу, на інституції, які надають їм послуги.

Узяти хоча б наші ЖЕКи. Сьогодні люди прив'язані до певного з них, як до панщини. А цього досить, щоб комунальники не поспішали виконувати умови договорів, укладених ними з мешканцями будинків. Тому хочу, щоб люди повірили: влада зробить усе, аби змінити стару систему цих взаємовідносин. Доручимо контроль за якістю послуг самим мешканцям будинків: у кожній багатоповерхівці має бути керуючий чи будинковий комітет. Необов'язково, щоб це одразу були платні посади. В кожному будинку є люди, які з власної ініціативи захочуть виконувати таку громадську роботу. Вони повинні отримати від громадян право підписувати або не підписувати (якщо послуги надані неякісно) акти виконаних робіт. Буду задоволений, якщо разом із громадськістю налагодимо таку систему контролю за наданням житлово-комунальних послуг.

Або взяти таке: раніше кожна вулиця, мікрорайон мали свого депутата. Практикувалися звіти депутатів перед виборцями про виконану ними роботу. Тепер цей зв'язок втрачено. Вже на першій сесії я казав, що доведеться розподіляти депутатів по вулицях і мікрорайонах, від імені депутатських комісій давати їм певні доручення, щоб був зв'язок із виборцями. У свою чергу, я теж щотижня прийматиму громадян, зустрічатимуся з ними за місцем роботи і проживання.

Розраховую, що найближчим часом пощастить створити коаліцію і припинити міжпартійну боротьбу. Зникнуть підозра, недовіра, побоювання, коли одна політична сила щось пропонує, а інша одразу відповідає альтернативою. Депутатська робота має бути спрямована на розв'язання проблем міста, а не на обстоювання вузькопартійних інтересів.

За останні роки в Луцьку назбиралося чимало нерозв'язаних питань. Уже скоро навіть не буде де ховати людей. Усі проблеми від того, що відсутній генеральний план забудови Луцька й немає стратегічного плану його розвитку. Саме з їх розробки й почну свою діяльність. За півроку визначимо першочергові інтереси міста. Адже Луцьк має стати справжньою, а не формальною столицею Волині. І не повинно бути розмежувань: оце Луцьк, а це область, як було впродовж останніх 15 років. Мають бути загальний інтерес і підтримка.

На найближчі два-три місяці передбачено серйозну роботу з ремонту доріг. Постараюся залучити для цього кошти не лише міського, а й обласного та державного бюджетів. Адже через Луцьк проходить багато важливих автошляхів. На магістралях міста останнім часом з'явилися серйозні затори. Тому паралельно переглянемо і схему руху транспорту центральними вулицями. Хочемо частину мікроавтобусів, а їх у місті працює понад 500, пустити другорядними вулицями. Водночас плануємо розширити тролейбусний парк. У червні ЛуАЗ випустить перший тролейбус, і ми плануємо підписати з ним угоду про співпрацю. Заводу потрібно буде випробовувати нові тролейбуси, то чому б не робити це на вулицях міста? Нові машини купуватимемо, звичайно, теж на Луцькому автозаводі. Спробуємо залучити для цього якісь додаткові кошти, бо передбаченої бюджетом суми вистачить лише, щоб придбати… півтора тролейбуса. А нам потрібно їх кілька десятків.

За фахом я – архітектор. Нині в мене з'явилася чудова можливість здійснити свої давні професійні мрії. Центр міста має стати його візитівкою. Для цього потрібно завершити те, що розпочав мій попередник. Особливо це стосується Театрального майдану, де кілька років будують фонтан, де ніяк не завершать облаштування бруківки, де затягнулася реконструкція будинку «Просвіти». Маємо можливість за рахунок державного бюджету провести реставраційні роботи в історико-культурному заповіднику «Старе місто». Допомоги потребують замок Любарта, кам'яниці довкола нього. У двох із них, до речі, колись жила Леся Українка.

Найболючіша для мене проблема околиць. Вважатиму місто архітектурно привабливим лише тоді, коли воно матиме вигляд обласного центру, хоч з якого боку в нього в'їжджай. Навіть з боку села Жидичин, де сьогодні можна проїхати хіба що танком. Дуже боляче ріже очі облаштований центр, коли шлях до нього пролягає через занедбані околиці, де нема ні доріг, ні освітлення, ні елементарних умов для життя. Тому наші основні зусилля спрямовуватимемо на розвиток околиць міста й реставрування його історичного ядра. Але це справа не одного дня. Тож розраховую на довіру та підтримку лучан.


Розповідь записав Микола НОВИЦЬКИЙ.