Енергетична безпека: електроенергія, вугілля, новітні технології

Наслідки світової фінансової кризи свідчать про те, що кожний суб’єкт міжнародного права шукає власні шляхи виходу із кризи і подолання економічних негараздів у соціальній сфері. Особливої актуальності для національної економіки України набуває питання гарантування економічної безпеки, зокрема й енергетичної безпеки. За умови обмежених власних паливно-енергетичних ресурсів пошук альтернативних джерел енергії, а також переорієнтація національного господарства на енергозбережну техніку й технології за рахунок і організаційних чинників, тобто зміни структури енергоспоживання, і інноваційних науково-технічних напрямів мають стати ключовими завданнями державної науково-технічної політики.

У світовій економіці триває процес подорожчання вуглеводневих енергетичних ресурсів (нафти, газу, вугілля). Це пов'язано насамперед із різким збільшенням споживання вуглеводневих енергетичних ресурсів промислово розвиненими країнами, такими, як США, Японія, Німеччина, а також зі значним піднесенням економіки Китаю, Індії та інших країн світу. Ще однією причиною зростання вартості вуглеводневих енергоресурсів є скорочення їх запасів і складний видобуток у важкодоступних місцях. Все це зумовлює необхідність пошуку енергозбережної технології у світовій економіці.

Роль і місце держави у світовій економіці визначається не тільки наявністю природних ресурсів (нафти, газу), а й інтелектуальним потенціалом, тобто вмінням реалізовувати інноваційні досягнення науково-технічного прогресу. Тому для забезпечення енергетичної безпеки України за обмежених енергоресурсів потрібно сформувати раціональне співвідношення їх споживання, переорієнтувати вітчизняного товаровиробника на менш енергоємні, дешевші джерела, а також перевести основні галузі промисловості та сільського господарства на енергозбережну техніку й технологію.

У структурі споживання енергетичних ресурсів України в 1990 році частка вугілля, природного газу й сирої нафти становила відповідно 25,3, 28,2 і 21,4%, порівняно з 2007 роком – 25,2, 37,1 і 10,1%, тобто споживання газу збільшилося з 28,2 до 37,1%, а сирої нафти – зменшилося з 21,4 до 10,1%.

Споживання природного газу підвищилося в 2000 році і досягло 44,6% проти 37,8% в 1991-му, а останніми роками залишається стабільним на рівні 39–40% від усього обсягу спожитих ресурсів в умовному вираженні.

Структурні зрушення, що відбуваються у споживанні енергетичних ресурсів, які впливають на зростання валової внутрішньої продукції (ВВП), можна простежити за даними табл. 1.

За проаналізований період відбулися зміни як в обсязі виробництва ВВП, так і у вартості енергетичних ресурсів. Якщо в 1996 році до переходу на національну грошову одиницю – гривню – спостерігається різке зниження ефективності використання енергетичних ресурсів у перерахунку на умовне паливо, то з 2000-го можна зазначити зростання виробництва валової внутрішньої продукції України на одиницю використаного умовного палива з 1173,7 грн. до 4057,2 грн. в 2007 році, у тому числі, в сільському й лісовому господарстві вироблено в 2007 році валової внутрішньої продукції на 113142 млн. грн. за споживання 29,5 млн. т умовного палива (14,0%), а у видобувній промисловості – на 57175 млн. грн. і переробній – на 586447 млн. грн. за споживання умовного палива 165,2 млн. т (78,6%), що свідчить про значну енергоємність промислового й сільськогосподарського виробництва. На жаль, на підставі статистичних даних неможливо зробити висновок про те, яке джерело енергії дає більшу суму валової внутрішньої продукції. Енергоємність продукції вітчизняного виробництва в 4,0–4,5 разу вища, ніж у країнах
ЄС [1, 2].

Аналіз структури споживання енергетичних ресурсів як в умовному, так і в натуральному вираженні, свідчить, що використання дешевших ресурсів дає більший ефект. Незважаючи на зростання цін на газ і нафту, що поставляють із Росії, природний газ залишається дешевшим джерелом серед інших енергетичних ресурсів, які використовують в Україні (табл. 2).

За подальшого зростання цін на природний газ національну економіку України потрібно переорієнтувати на дешевші альтернативні джерела енергії. До них належать вугілля й електроенергія. Наприклад, за ціни газу 226 дол. США/тис. м3 питома теплота спалення дає ~ 41900 кДж/кг (41000–45000) [4, с. 513] енергії (або 239 Дж = ј,19103), а для одержання такої кількості енергії необхідно витратити 2780 кВт/г електроенергії [(1кВт-г = 3,6106Дж, звідси 2780 = (41,9106/3,6106)239] за ціни 75,3 коп./кВт-г (для виробничої сфери) на суму 2094 грн., тобто 265 дол. США (за співвідношення $1,0 : 7,90 грн.).

Кам’яне вугілля виділяє ~ 25500 кДж/кг (20900–30150), за ціни 250 грн./т витрати становлять 158 дол. США. Щоб отримати необхідну кількість енергії для виробництва одиниці валової продукції, потрібно в 1,64 разу більше вугілля, відповідно ціна зросте до 259 дол. США (1581,64). Отже, для використання обмежених енергетичних ресурсів альтернативою в Україні є електроенергія та кам’яне вугілля, хоча вартість електроенергії і вугілля вітчизняного виробництва залишається вищою, ніж імпортованого газу.

Джерела

1. Андрусенко Г. О., Мартьянов В. П., Садиков М. А., Савченко В. Д. Організація агробізнесу та підприємництва: Навч. посіб. /За ред. В. П. Мартьянова. – Харків, 1998. – 181 с.

2. Бандурка О. М., Духов В. Є. та ін. Основи економічної безпеки. – Харків: ХНУВС, 2003. – 236 с.

3. Дубровський М. М. та ін. Довідник з фізики. – К.: Наук. думка, 1986. – 513 с.

4. Статистичний щорічник України за 2007 рік. – К., 2008. – 571 с.

5. Яворський Б. М., Селезньов Ю. А. Довідковий посібник з фізики для вступників до вузів і для самопідготовки. – 4-те вид., доопрац. – М.: Наука, 1989. –
576 с.

Автор: Мурат САДИКОВ